WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Велика любов великого гетьмана в українському історичному романі: спроба ґендерного погляду - Реферат

Велика любов великого гетьмана в українському історичному романі: спроба ґендерного погляду - Реферат

Велика любов великого гетьмана в українському історичному романі: спроба ґендерного погляду

У середині XVII століття на арену суспільно-політичного життя Південно-Східної Європи рішуче і для багатьох несподівано виступила мало кому відома до того людина – чигиринський сотник Зиновій Богдан Хмельницький. Здобувши гетьманську булаву, очоливши, як казав М.Костомаров, "козацьку революцію", він швидко звернув на себе увагу сучасників. "Імператором запорозьких козаків і генераліссімусом греко-східної церкви" називав Богдана Хмельницького Олівер Кромвель, "від бога даним", "батьком вітчизни", "руським Мойсеєм" іменовано гетьмана в козацьких літописах, "бичем божим" здавався він польському королеві Яну Казиміру. Не менш суперечливі думки й оцінки висловлюють про Хмельницького і нащадки. Ось уже протягом кількох століть ім'я і державотворча діяльність цієї людини викликають жвавий інтерес і палкі суперечки. У чому він мав рацію, а в чому помилявся? Переяславська рада – прорахунок чи безжальна необхідність? Уславив чи зганьбив гетьман Україну, об'єднавшись з Московією? Які обставини зумовлювали його вчинки і рішення? На ці та подібні питання пропонують свої варіанти відповідей не тільки історики-науковці, але й автори художніх творів. Крім об'єктивних причин історичного, суспільно-політичного характеру, зацікавлення образом гетьмана посилювалось існуванням великої кількості чуток, легенд, недостовірної інформації про його життя. Це якнайкраще відповідало потребам літературних жанрів, давало багатий матеріал для творчої уяви поетів, драматургів, письменників.

Отже, про Богдана написані цілі томи – літописи і панегірична поезія, думи, історичні елегії, мемуари сучасників подій та літературні портрети, повісті і оповідання, драми та оперні лібретто. Особливо ж яскравим та багатогранним постає перед читачем великий гетьман в цілій низці історичних романів. Першою спробою художнього втілення образу Б.Хмельницького в романній формі слід вважати незакінчений твір російського письменника-декабриста Ф.Глінки "Зиновий Богдан Хмельницький или Освобождённая Малороссия" (1819 р.). Відверта політична тенденційність автора призвела до глибоко суб'єктивного, схематичного погляду, Б.Хмельницький в зображенні письменника на мав нічого спільного з реальним історичним прототипом. У 1895-97 роках була написана російською мовою трилогія М.Старицького "Богдан Хмельницкий" (Романи ""Перед бурей", "Буря", "У пристани"). Автор опрацював і вдало використав в тексті історичні джерела, наділивши свого героя видатними здібностями, едукованістю, лицарським вихованням, тобто усім тим, що мало підкреслити його особливість як керівника національно-визвольного руху. Але, історичний сюжет у Старицького настільки насичений "авантюрними" мотивами, пригодницькими зворотами, що подекуди не поступається романам А.Дюма.

Так звана "радянська доба" дала читачеві багато історичних романів, присвячених часам Хмельниччини. Це, насамперед, великі епічні твори Івана Ле "Хмельницький" (1939 – 1964 рр.), Натана Рибака "Переяславська Рада" (1950 – 1953 рр.) , роман Петра Панча "Гомоніла Україна" (1954 р.) . Пишучи в руслі єдино можливої тоді радянської ідеології, романісти зосереджували зусилля на відтворенні певних сторінок його життя – перед нами насамперед державний діяч, хоробрий воїн, талановитий дипломат, який бачить мету своєї діяльності в визволенні свого народу і в возз'єднанні з Московською державою.

Наступною ланкою в низці історичних творів слід назвати роман Павла Загребельного "Я, Богдан" (1983) Важливим творчим здобутком автора стала не тільки принципово нова композиційна побудова твору (твір написано від імені самого Богдана Хмельницького, який оглядає свій життевий шлях після смерті), але й значно поглиблена трактовка образу головного героя. "Ясновельможний пан Гетьман" – не тільки керманич грандіозного соціального й національного руху, а ще й закохана людина, особиста трагедія якої нерозривно пов'язана з трагедією його народу. Сам письменник відзначав, що його мета – реабілітація, очищення від бруду підозр і намов великої любові, що прийшла до Богдана на схилі життя і в найрішучішу хвилину нашої історії дала йому силу й натхнення звершити неможливе [3 , 650-651].

Кожен із названих вище творів має свою літературну цінність, незважаючи на те, як автори змальовували й оцінювали дії Б.Хмельницького. Кожен з романів дає сучасному досліднику можливість з позицій нового часу і нових надбань у сфері теорії і практики аналізу художніх текстів в іншому ракурсі інтерпретувати доленосні подіїї того далекого часу, вчинки і рішення нашого національного героя, навколо яких і сьогодні триває полеміка. Нові можливості пов'язані з тим, що численні ґендерні дослідження, які протягом останніх десятиліть охопили весь блок гуманітарних та суспільних дисциплін, відкрили нові виміри людського існування. Відверто кажучи, виміри були старі, як світ, але саме тому не помічались і не враховувались. Як слушно відзначив російський дослідник Г.Брандт, ми лише зараз визнали, що в людини є стать, отже і в історії є стать, і в культури та в цивілізації, і, взагалі, кожна сфера людського існування, діяльності має статтеві, ґендернівиміри [1, 25]. Це стосується, в тому числі, діяльності історичних постатей і її наукової оцінки, а також сфери існування художніх образів у світі літературного твору. Історичний роман – це масив текстів, які потенційно містять матеріал для нових версій і поглядів, для оновленої художньої трактовки історичного минулого України.

Ця ідея сприяла визначенню мети нашої статті – здійснити спробу здолати традиційні моделі прочитання і трактовки ідейного змісту і образів добре відомих історичних романів, використавши евристичні можливості категорії "ґендер" і елементи ґендерного аналізу.

Відомо, що історичні джерела дають досить полярні оцінки місця й ролі Б.Хмельницького в історії, по-різному пояснюють і причини повстання, яке спалахнуло весною 1648 року і призвело до відокремлення України від Речі Посполитої і союзу з Москвою. Існуючі в науковій сфері суперечності як у дзеркалі відображаються в літературних творах. Умовно всі історичні й літературні твердження на цю тему можна звести до двох точок зору.

Перша концепція пояснює україно-польський конфлікт існуванням численних національно-релігійних та соціально-економічних проблем, які не могли вирішитися мирним шляхом. Б.Хмельницький вірно розумів історичну обстановку, що склалася, і, по суті, з успіхом продовжив і завершив героїчні зусилля багатьох своїх попередників (Северина Наливайка, Тараса Федоровича, Павла Павлюка, Якова Остряніна, Дмитра Гуні), які із зброєю в руках боролися за козацькі привілеї, православну віру, намагалися поліпшити становище народних мас.

Другу концепцію особливо активно підтримували більшість польскихсвідків тих подій, істориків та літераторів (В.Коховський, Г.Сенкевич). Головною причиною визвольної війні 1648 – 1654 років вони вважали жадобу помсти Б.Хмельницького за особисті образи. Щоб підтвердити цю версію, пригадують, що напередодні Хмельниччини Річ Посполита досягла вершин своєї могутності, період з 1638 по 1648 роки – це час "золотого спокою", "десять золотих сатурнових років" і криваві жахи внутрішньої, "домової", війни спалахнули несподівано. Прихильники цієї точки зору вважають: для того, щоб зрозуміти справжні причини війни, слід скористатися принципом "шукайте жінку – бо це універсальне джерело всіх неприємностей". В історичному нарисі "Жінки при Чигиринському дворі" польсько-український історик і письменник Йосип Ролле, базуючись на польських приватно-шляхетських архівних матеріалах, докладно змальовує обставини особистого життя майбутнього гетьмана, які, на думку дослідника, зробили його історичною особою. Й. Ролле свідчить, що в 1646 році Б. Хмельницький став жертвою типового для тих часів "наїзду" – рогзрабування і знищення зазнало родинне гніздо, хутір Суботів, начебто самовільно ним привласнений. Чигиринський підстароста Данило Чаплин-ський заздрив заможності Б.Хмельницького, його авторитету серед козаків, прихильності до сотника самого короля Владислава IV. Крім того, на хуторі знайшла притулок вродлива дівчина-сирота, яку з легкої руки автора нарису ми знаємо під іменем Олени Степової. Ще за життя першої дружини Хмельницький закохався в неї, а овдовівши, збирався одружитися вдруге. Під час розправи Чаплинський викрав цю напрочуд вродливу дівчину, а потім вінчався з неюза католицьким обрядом. Ображений Хмельницький викликав підстаросту на поєдинок, але там ледве врятувався від засідки. Тоді обидва противники стали в Варшаві перед судом сенаторів, який взяв сторону шляхтича Чаплицького. Жорстоко й незаслужено скривджений, Богдан залишив за собою право захистити власну честь шаблею. У грудні 1647 року він подався на Запорожжя, щоб невдовзі привести величезне козацьке військо до блискучих перемог. "Таким чином, – робить висновок Й.Ролле, – немає сумніву, що в цій кривавій історичній суперечці не останню роль відіграла жінка" [5, 312]. Ця думка виявилась привабливою, і вже наш сучасник, дослідник Михайло Чугуєнко пише: "В случае с Хмельницким мы видим наглядный пример того, как подавление таких фундаментальных инстинктов, как инстинкт собственности и половой инстинкт, приводит к радикализации поведения человека. ...Конфликт Хмельницкого и Данилы Чаплинского из-за прекрасной женщины сработал как настоящий динамит, заложенный под "здание" Речи Посполитой" [9, 249, 250]. І ось перед нами уже не Олена Степова, а справжня україно-польська Олена Троянська, через яку і спалахнула Нова Троянська війна, така ж тривала і кровопролитна.

Loading...

 
 

Цікаве