WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Від «простої» людини до «нової»: образ «нової» жінки в повісті марка вовчка «три сестри» - Реферат

Від «простої» людини до «нової»: образ «нової» жінки в повісті марка вовчка «три сестри» - Реферат

Поняття про добро і зло, сформовані в дитинстві, завжди керували вчинками Соні. Автор простежує, як у душі Соні розвивається любов до людей, яка і приводить її "в стан погибающих за великое дело любви". Для любовних стосунків у російській прозі 60-х років притаманне ідеологічне навантаження, вони розвиваються під дією ідейно-психологічних, етико-філософських розмов. Кохання для Соні органічно зливається із духовним життям, із суспільно-моральними прагненнями. Обранець її — особистість, людина загостреного морального обов'язку, здатна на глибоке і цілісне почуття. "Неможливого шукає, — шукає, щоб усі були задоволені" (т.2, с.334), — так характеризує його служанка. Він вважає усіх людей рівними, прагне допомагати людині не через те, що вона добра, а "тому, що людина жива, божа" (т.2, с.335). Як би людина не опустилася низько, у ній є щось хороше, вважає він. Його вражає тільки людська байдужість і малодушність. У повісті є епізод, де герої обговорюють чоловіків і жінок. Григорій вважає нещасною даму, яка не вірить у любов. Не розуміє він і жінок, для яких весь світ зосереджується на одній людині, а інші перетворюються на зайвих, чужих, ненависних. Таке почуття, на його думку, це не любов, а пристрасть. На його переконання, любов вища від пристрасті. Любов він сприймає, як всеосяжне явище: любов до всіх людей, до правди до добра. Той, хто вимагає плати за любов щастям, той не вміє любити. Такою ж максималісткою є і Соня. За високе почуття дівчина готова до найтяжчих випробувань, піти на самопожертву. Героїня виявляє глибину, силу, цілісність почуття, наділена внутрішнім спокоєм, вона стримана, зосереджена.

"Будь спокійним, я все виконаю", (т.2, с.347) – відповідає вона коханому. Для неї любов теж є універсальною суттю, вищим мірилом морально-психологічної цінності людини. Кохання для неї перестало бути романтичною мрією, у всьому протилежною реальності.

Соня постійно думає про щастя, яке для неї кардинально відрізняється від розуміння його людьми, що її оточують. "Нема для мене, по-моєму, такого щастя, яке у нас шукають, — щоб душа була вічно спокійна, здорова, легка, знаєш, як іноді у сні буває: і тепло, і легко, ніжишся і не хочеш очей розплющити. Такого щастя я не знайду і шукати такого не буду" (т.2, с.286). Відмовляться від такого щастя і інші героїні творів Марка Вовчка, яких можна назвати Сониними сестрами за духом — Маша з роману "Живая душа" і Маня з роману "В глуши", написаних пізніше, де "психологія "нової" жінки вивчена в деталях" [8]. Внутрішній зв'язок між текстами надзвичайно органічний, вони взаємодіють і доповнюють один одного. Виникає так звана "наскрізна тема", чи образно-тематична взаємодія в межах творчості одного письменника. Спираючись на свій досвід, письменниця виробляє концентровану структуру, обмежену, як і в оповіданні, невеликою часово-просторовою площиною з мінімальною кількістю дійових осіб, в центрі якої постала героїня, яка мріє про щастя — бути корисною людям. Не тільки в характерах, а й у долях Соні, Маші і Мані є багато спільного. Соня жила в домі Воронових як вихованка, прийомна дочка. На таких само правах буде жити в домі Рославлевої Маша. Вихованкою Князевої зросла і сирота Маня. Усі три горді, спокійні, багато роздумували про вибір єдино важливого шляху в житті. І всі три вибрали одну дорогу.

Образ дороги показаний письменницею як символ нового життя, як поріг справжнього щастя. В очах Соні, яка від'їжджала, "світилося щось схоже на тихе щастя, — те щастя, коли після довгих мук невідомості людину, нарешті, випускають на дорогу, не встелену трояндами, але єдино бажану для неї" (т.2, с.348). Її від'їзд із Гришею, який сестри сприймають як горе, вона розцінює як щастя: "Щастя, Варю, щастя багато! Ти тільки поглянь на мене!

Варя поглянула — побачила щасливе світле обличчя перед собою" (т.2, с.348).

Поведінка Соні, цілісність її натури, безмежна відданість своєму почуттю, сміливість і рішучість, зовнішній спокій і внутрішня непохитна сила найбільш імпонують автору.

На превеликий жаль, образ Соні в "Трьох сестрах" вийшов досить ескізним: через втручання цензури були вирізані сторінки, присвячені саме Соні та Гриші. Окрім того, через цензурні вимоги Марко Вовчок і не могла сказати всього, що хотіла. "Щоб виправдатися в очах читачів за невизначеність розв'язки, а водночас і висловити протест проти цензурних обмежень" [9] письменниця надрукувала твір за згодою редакції зі вказівкою номерів вирізаних частин і рядами крапок. Зрозуміло, що спотворена цензурою повість не змогла зробити належного впливу і посісти належного місця в літературі. Критика обходила її мовчанням. Тільки в рецензії на повне саратовське зібрання творів Марка Вовчка звертається увага на "Трьох сестер". Її автор вважає, що з трьох героїнь більш-менш рельєфно змальована тільки одна, найелементарніша жінка — Ольга. Він жалкує з приводу схематизму образу Соні, зміст якого — "пробудження самосвідомості в людині, ...незадоволення спокійним задоволенням" [10].

Вважаємо, що повість "Три долі" наклала відбиток на "Три сестри" тільки частково. Це твори принципово різні і за принципом оповідної структури (у російськомовній повісті відсутній образ жінки-оповідачки), різними є обставини, за яких розкриваються три жіночі долі. Не можна не помітити психологічної подібності образу Соні з героїнею роману І.Тургенєва "Накануне" (1859). Обидві зображені зовнішньо бездіяльними, але для обох характерне перебування у постійній внутрішній боротьбі і тривозі. Кохані обох героїнь— і Інсаров Олени Стахової, і Григорій Саханін Соні є значною мірою ідеалізованими борцями, які прагнуть служити людству. Такими ж стають і їхні дружини. Спільними є і деякі сюжетні лінії обох романів (від'їзд обох разом зі своїми обранцями в далеку і непевну дорогу, нерозуміння родичів), певні образи (таємничі листи, які пишуть і отримують Інсаров і Гриша). За героїчними рисами характеру Соня асоціюється ще з однією тургенєвською героїнею — Маріанною з роману "Новь" (1876).

Таким чином, повість "Три сестри" була точкою відліку, від якої почався перехід Марка Вовчка від селянської тематики до висвітлення проблем, порушених епохою 60-х років. Лаконічні українські оповідання залишилися своєрідною творчою пробою перед створенням великих художніх полотен, що вимагали глибокого проникнення в психологію людини як художнього типу. Своєрідним "містком", який з'єднував українську і російську прозу письменниці, була повість "Інститутка", головна героїня якої належала до того ж середовища, що й героїні "Трьох сестер". Джерела російськомовних повістей письменниці — не тільки "чужі" літературні впливи, соціальні чи біографічні факти (російська проза, зауважимо, є досить-таки автобіографічною), а й "внутрішні" — вони поставали на ґрунті жанру оповідання, засвоєному письменницею раніше: образи простих людей відкривали широкий шлях до образів "нових" людей. Риси цих образів взаємодоповнюються: прості люди мають у собі силу і благородство, а "нові" часто прості і наївні. Російські повісті свідчили про зв'язок художнього мислення автора з новими процесами, новими естетичними запитами. Пристосуванням до потреб часу пояснюється і прагнення відобразити жінку в новій суспільній ситуації. Змінюється не просто героїня — змінюється соціальна особистість. Але проблеми, до яких зверталася письменниця, були викликані не лише віяннями часу. Так само, як акцент тільки на антикріпосницьких настроях та народності її "Народних оповідань", так і наголос лише на феміністичних тенденціях пізніших повістей вважаємо не зовсім правомірним. Діапазон її творчості, гадаємо, варто вимірювати за значно глибшою шкалою: це й морально-етичні аспекти існування людини, її стосунки з навколишнім світом, фізична й духовна неволя, психологія поведінки, і, зрештою, феномен людського життя взагалі. Інтуїція вразливого серця змінилася на тверезе усвідомлення необхідності активної дії, проте незмінним залишилося ставлення до жінки як до уособлення духовності у суспільстві.

Література

  1. Дорошевич О. Марко Вовчок. Біографічна розвідка // Твори Марка Вовчка. – Х.: ДВУ, 1928. – Т. ІV. – С.102.

  2. Марко Вовчок. Собрание сочинений в 7 т. – Т. 7. – Кн. 2. – К.: Наук. думка, 1967. – С.281 (далі, вказуючи на це видання, зазначаємо в дужках том і сторінку. Переклад з російської наш — Г. А.).

  3. Семенова Л. Русские повести Марко Вовчок: Автореф. дис... канд. филол. наук. – К., 1975; Крутикова Н. Слово про оповідання Марка Вовчка // Дослідження і статті різних років. – К.: Стилос, 2003. – С.189.

  4. Білецький Л. Три сильветки. Марко Вовчок. — Ольга Кобилянська. — Леся Українка. – Вінніпег, 1957. – С.CAPut!'.

  5. Михайлов М. Парижские письма // Современник. – 1858. – №9; Женщины, их воспитание и значение в семье и обществе // Современник. – 1860. – №5; Женщины в университете // Современник. – 1861. – №4.

  6. Герцен А.И. Порядок торжествует. Сочинения в 9 томах. – М., Гослитиздат, 1958. – Т.8. – С.303.

  7. Чернышевский Н.Г. Полемические красоты // Современник. – 1861. – №6. – С.464.

  8. Павличко С. Марко Вовчок (1833 – 1907) // Три долі. Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі. – К.: Факт, 2002. – С.21.

  9. Евгеньев-Максимов В. "Современник" при Чернышевском и Добролюбове. – Л.: Гослитиздат, 1936. – С.532.

  10. Русское богатство". – 1898. – №11.

Loading...

 
 

Цікаве