WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблеми ужитковості української мови в сучасній український державі - Реферат

Проблеми ужитковості української мови в сучасній український державі - Реферат

На жаль, пов'язаний з цими початковими політичними процесами сплеск суспільної та побутової ужитковості- головних ознак мовного одужування, - почав заникати на межі 1993-1994 рр. і далі, не зважаючи на декретовані владою зусилля до збільшення використання української мови, що дало певні результати в сфері зростання формальної її ужитковості.

Позитиви формального розширення функціонування української мови стосуються насамперед наступних сфер її використання:

а) розширено мережу навчання українською мовою в середніх загальноосвітніх та спеціальних школах, а також ВНЗ головно першого і другого субреґіонів Сходу;

б) українська мова вийшла з гетта небуття і перестала бути анахронізмом в кіно- і телефільмах західного виробництва через дубляжі, спеціальні телепрограми, репортажі та рекламу;

в) українська мова також почала переважати в сфері офіційного спілкування українського політикуму;

г) ці зміни стосуються також переважної частини публічного ознакування реклами, товарних знаків, особливо іноземних фірм, які більш правослухняні у дотриманні формальностей мовного законодавства.

Усі перераховані ознаки розширення формальної ужитковості мови не вплинули практично на розширення публічного, родинного і соціального мовлення, яке залишається зрусифікованим, більше того, ступінь зросійщення мовлення серед етнічних українців на Сході має навіть сьогодні стійку тенденцію до критичного збільшення.

Головні причини "мовного відкату" в центрально-українському реґіоні пояснюються наступними причинами:

а) соціальним розчаруванням та економічною депресією дев'яностих, які прийшли на зміну ейфорії державного оптимізму 1990-1991 років;

б) розчаруванням новою владою, яка замість головного завдання - захисту інтересів народу та його процвітання стала переважно на шлях користолюбного власного збагачення;

в) нова владна номенклатура, яка сформувалася на хребті старої, попередньої, зберегла усі ознаки зросійщення, таким чином українська мова виявилася незапитаною ні у владі, ні у широкому службовому вжитку - це чи не основний фактор "непотрібності" мови, вільне ужиткове освоєння якої вимагає все ж таки певних зусиль і відсутньої до того практики;

г) в силу очевидного доступу до фінансових потоків попередньої зросійщеної номенклатури, бізнес також став її доменою, і тут суцільно запанувала мова російська;

ґ) Україна опинилася у суцільному полі великоруських інформаційних потоків РФ (усіх мастей атрактивна преса, книговидання, телепродукція, кінофільми, масова розважальна культура) - на інформаційну експансію, зокрема в Україну, РФ витрачає мільярди доларів - кошти на порядок більші від власних культурних витрат України;

д) інформаційна експансія РФ отримала потужне, часто скоопероване з першою поповнення російсько орієнтованих інформаційних холдингів в Україні, які створили власну, себто "вітчизняну" імперію інформаційного зросійщення населення держави.

Усьому цьому протистоїть слабосила, хвора і безпорідна інформаційна структура (або її вибіркові елементи) української неконкурентноздатної масової культури.

Цікаво простежити за мовною еволюцією в час і після Помаранчевої революції. Поза всяким сумнівом Помаранчева революція засвідчила дивовижний спалах майданної української мови в Києві та інших обласних центрах з "помаранчевою домінацією", що охопила широкий екватор країни від Заходу до Сходу (домінація "західних десантників" суттєво впливала на мовну поведінку майданів). І безумовно події революції будуть мати певний, мабуть незворотний, вплив на збільшення ужитковості української мови. Разом з тим радикального впливу на зміну мовної ужитковості Помаранчева революція і пов'язані з нею владні зміни не спричинили.

Вони могли би постати тільки за умов, якщо влада свою традиційну мовозахисну риторику переведе в площину конкретних дій і програм, чого дотепер не спостерігається. Можливо, чекає завершення і здобутків на парламентських виборах.

Прогностична мовна екстраполяція на кінець першої чверті ХХІ ст.

Таким чином, не зважаючи на певні реабілітаційні наслідки збільшення УУМ, які увінчалися повним успіхом в Західному реґіоні, в решті реґіонів та субреґіонів ці успіхи мають формальний, не вирішальний характер. Не говорячи вже про східні і південні субреґіони 3 і 4, надзвичайно малі зміни відбулися в головних за значенням для соборної української державності. Саме в останніх спостерігаємо й далі наступні стійкі тенденції. В містах (побут, служба, навчання, бізнес) незмінним зберігається катастрофічно низький рівень УУМ. Практично відсутня популярна українська преса. Її вплив на читача значно зменшився навіть у порівнянні з радянським періодом. В глухий кут загнана українська естрадна пісня, домінує російський маскульт, російський чи просто російськомовний шоу і телевізійний бізнес домінує в масовій культурі.

Ступінь дохідливості до читача української книги у порівнянні з російською характеризується співвідношенням 1:20. Школа, і тим більше вища школа, не продукує фахівця з україномовною стабільною ужитковістю.

Така тенденція постійно поглиблюється (а не навпаки), внаслідок чого в Україні при сучасній владній політиці відсутні шанси мовного відродження чи хоча би реального збільшення УУМ. За таких умов настирливо пропоноване мовними шовіністами впровадження державної російської мови закріпить її централізовану домінацію, що поставить хрест на соборній українській державності (з можливими різними варіантами розколу держави чи поглинанням її частин Росією).

Потрібні програмні заходи реабілітації української мови та збільшення її ужитковості

Як показали події кінця 2004 р., потенціал національного, зокрема мовного ренесансу в Україні величезний. Цей потенціал суттєво зріс ґрадієнтально із Заходу на Схід, проте він може бути диспергований, зведений нанівець, якщо не буде створена і реалізована на державному рівні програма розширення ужитковості української мови (ПРУУМ), подібно до тої, що розгортається проти російської енергетичної експансії - програма диверсифікації джерел енергопостачання, так само має бути створена така програма для протидії очевидній вже упродовж десятиліття і здійснюваній системно програмі мовної експансії Росії. Хотів би запропонувати деякі аспекти цієї програми:

А. Зростання УУМ повинно здійснюватися насамперед через збільшення потоку атрактивної потрібної і цікавої глядачеві (слухачеві) читачеві інформації українською мовою. Це стосується виключно мономовних нових атрактивних журналів, газет, теле-, радіо, FM - каналів, які не мають російських дублів (так само як російський продукт практично не дублюється українською).

Це має бути монопольна, атрактивна альтернативна до російської інформація (пісня, естрада, відеокліпи, телесеріали, авторські передачі, подорожі, мода, здоров'я (особливо), світ природи, спорт, культура.

Б. Категорично заборонити в програмах і передачах мішану двомовність як неприпустимий соціолінгвістичний феномен, який не практикується ніде в світі (в тому числі в Росії) і є загрозливим для слабких упосліджених мов, веде до їх суржикізації з наступним повним заниканням.

В. Під реалізацію цих програм держава має виділити значні кількамільярдні кошти, як засіб постгеноцидного збільшення ужитковості української мови. Розміри коштів на ці програми вочевидь не будуть більшими від масштабів програм Росії стосовно України. З часом (п'ять-десять років), коли УУМ значно збільшиться, ці усі проекти отримають комерційну самоокупність. Такий програмний підхід слід визнати як найбільш прийнятний спосіб постколоніальної "позитивної дискримінації", який приведе до екологічно стимульованого зростання моно/україно/мовних теле-, радіоканалів, престижних журналів і мільйоннотиражних газет.

Г. Поставити обов'язковою вимогою до державних службовців ужиткове знання української мови, яке перевіряється шляхом неформальної їх атестації. Виходячи із всеохопного знання і володіння українською мовою (подібно як це вважається очевидним з російською мовою) вважати неприпустимим мовне змішування в передачах, дискусіях, шоу і т. п., які ведуться українською мовою.

Ґ. Усіма можливими засобами піднести мовний патріотизм та імунітет до стійкого мономовного вжитку, категорично протидіяти білінгвістичному мовному забрудненню, розглядаючи його як зневагу до державної мови як явище асоціальне. Підвищення мовного імунітету стосується насамперед шкільної та студентської молоді (особливо важливим є переведення всіх державних вищих навчальних закладів на державну мову) його треба розвивати, зокрема, шляхом конкурсів, олімпіад, шкіл риторики та дикторського мовлення.

Д. Домогтися суворого дотримування авторського права мономовних видань. У випадку іншомовного втручання в передачах мовців на інших мовах (в т. ч. російською) необхідно впровадження за кадром українського перекладу.

При формуванні і поширенні дії на всю територію держави центральних українськомовних каналів і передач виходити з тези, що всі громадяни України розуміють українську мову, подібно як до тепер вважається, що усі розуміють російську і ніякі перекладацькі підпірки їм не потрібні. В свою чергу вимагати від усіх громадян уміння і використання при відповідях української мови.

Е. З метою реалізації таких програм підвищення УУМ необхідно відновити дію Мовної ради при Президенті, мовні комісії (чи комітети) в Міністерствах культури, науки і освіти та головних інформаційних відомствах держави.

Така програма має стати першим кроком до збільшення ужитковості української морви, як складової більш загальної програми національної безпеки України.

Інформаційно-аналітичний журнал "Схід" № 3 (69) травень 2005

Loading...

 
 

Цікаве