WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблема сприйняття української мови в умовах білінгвізму - Реферат

Проблема сприйняття української мови в умовах білінгвізму - Реферат

Актуалізований чуттєво-наочний образ являє собою „емпіричний макрокомпонент у семантичній структурі лексем" [7:21]. Тому семантика слова для людей, які вивчають другу споріднену мову, становить сукупність істотних ознак предмета дійсності, що узагальнюються, абстрагуються, стають ланкою переходу від сприйняття, уявлення до поняття.

Оперування наочно-чуттєвими образами, як пише Б.Ломов, пов'язане з образною пам'яттю, уявою, послідовними та ейдетичними образами, тобто уявленнями [6:71]. Ця інформація дає поштовх до обгрунтованого добору прийомів і засобів розвитку мовленнєвих навичок школярів з урахуванням емоційно-смислового досвіду, зокрема й рідномовного.

На мисленнєвій діяльності людей, які вивчають українську мову як другу має відбиток явище інтерференції та механізм переключення коду. У навчальних закладах з російською мовою викладання цей вибір мовного засобу має велике значення, оскільки пов'язаний з переключенням коду: зверненням до перефразування та трансформованого повторювання сказаного другою мовою. Перехід до другої мови супроводжується підвищеною емоційністю, що веде до незавершеності фраз чи слів, пауз, спрощення стратегії пошуку слів та ін., а з іншого боку, відхилення від норм літературної мови викликають сильне хвилювання. Несвідоме використання елементів двох мов має різний ступінь - від ледь помітного акценту до макаронічного використання лексики - та залежить від мовленнєвої компетенції школяра .

Причиною таких відхилень є інтерференція – перенесення елементів та особливостей однієї мови в мовлення іншою. Низкою вчених ( Є.Верещагін, Ю.Жлуктенко, В.Розенцвейг, С.Семчинський, В.Серебрянникова, Л.Уман, Л.Щерба, В.Ярцева та ін.) відзначається, що реальним витоком інтерференції є саме суміщений механізм породження текстів на двох мовах та інтерферентність установок. При такому розумінні явищ інтерференцією можна вважати як неусвідомлене, безконтрольне використання при побудові текстів однією мовою елементів іншої.

Інтерференція як негативний трансфер виявляє себе у формі перенесення лексем, словотворчих та словозмінних морфем, синтаксичних конструкцій, ритмомелодики, семем, конотативних значень тощо. Прикладами інтерференів можуть бути: горе-майстера, покласти зуби на полочку, голос вопиющого в пустині, говорити без обиняків, бешені гроші, гибла сила. Відтак, вплив сформованого динамічного стереотипу ускладнює процеси українського мовлення в російськомовних комунікантів.

За даними досліджень М.Жинкіна, мовлення другою мовою формується на основі попереднього та в зв'язку з ним [4:29]. На думку Л.Щерби, „вигнати переклад із свідомості людини не можна, бо вона так чи інакше звертається у внутрішньому мовленні до рідної мови й зіставляє з нею те, що вивчає" [14:48]. Такі погляди доводять природовідповідність мовлення, яка передбачає урахування психофізіології природи мовця. Механізм сприйняття та його породження будується в тісному взаємозв'язку двох мов і проходить через три важливі періоди: 1) актуалізація семантичного поля; 2) конкретизація замислу; 3) точний добір слів з лексико-семантичного поля чи синонімічного гнізда.

Як бачимо, загальнофункціональні механізми забезпечують засвоєння семантичних одиниць мови. В їх основі - процеси аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та ін. А специфічні мовленнєві механізми забезпечують перекодування змісту, дію програмування мовленнєвого висловлювання. У розумінні лексичного значення слова як особливого когнітивного феномена (мінімальної когнітивної структури) значне місце має процес аналізу змісту з різноманітними шарами інформації, пов'язаними з поняттями семеми-примітиву (слова, що постає основою для семного аналізу лексичної парадигми), кварку (штучно визначеної семи), псевдокварку (штучно визначеної, але з недиференційованим смислом значенням семи), метамови (системи знаків-понять для тлумачення структурної будови певної системи мови) [13] .

Рівень сприйняття українського мовлення полегшується тим, що багато понять є загальними для обох мов і вже сформовані при вивченні російської мови (використання лексичних, фонетичних, морфемних, морфологічних, синтаксичних засобів), але ускладнюється відмінностями, зумовленими національною самобутністю кожної мови. Найчастіше різниця в поняттях виявляється в розходженні еквівалентних у двох мовах слів, одиниць синонімічних рядів, міжмовних омонімів тощо. Це явище призводить до істотних семантичних помилок, порушення правильного сполучення слів, оскільки мовець інтуїтивно, будуючи висловлювання, на початковому етапі користується засобами рідної мови, не заглиблюючись у внутрішній зміст слів другої.

У сучасній психолінгвістиці створено багато моделей породження і сприймання мовлення (В.Бухбіндер, І.Зимня, О.Леонтьев, О.Лурія, Н.Хомський та ін.). Процес породження мовлення пов'язаний з використанням творчого резерву, інтуїтивних можливостей людини. Творчий резерв (підсвідоме) та інтуїцію (надсвідоме), базується на трансформації пам'яті та породженні нових комбінацій, зв'язків, аналогій. За свідомістю залишається функція добору гіпотез на основі логічного аналізу. Спрямованість розвитку надсвідомості, що відіграє значну роль у створенні словесних образів, пов'язана перш за все з ментальністю, національними рисами людини.

Засвоєння мовних засобів української мови передбачає опанування відомостями про українську історію, психіку, національний характер. Йдеться передовсім про виокремлення системи фонових, супровідних знань, формування уявлень, які достатньою мірою відображають особливості стереотипів українського народу, що тісно пов'язане з мотивацією. Так, російськомовний генетичний українець і російськомовний представник іншого народу по-різному сприймають такі образні утворення, як „вишневі віти", „вишита сорочка", „повна рожа" і „струнка, як смерека".

Услід за О.Леонтьєвим, ми пов'язали реальну форму взаємодії елементів мовленнєвої діяльності з знаковою системою, системою операцій і дій, єдністю узагальнення, комунікації і мислення [5]. Тому для утворення зв'язку українське слово – предмет слід спочатку встановити зв'язок українське слово – російське слово – предмет. У результаті певного числа повторів тричленний зв'язок перетворюється у двочленний, стає поняттям. Таким чином, слово асоціюється з поняттям, а не предметом .

Сприйняття слова через усвідомлення його внутрішньої форми, тобто ознаки, покладеної в основу номінації, - прямо чи опосередковано визначає належність мовців до певної національної спільноти. Для усвідомлення глибинної сутності українських образних висловів, що містять етнокультурний компонент і знаменують часткову „герметичність", необхідне розтлумачення ключових понять: квітень (квітка), оберіг (берегти), садиба (сад). Спостереження над внутрішньою формою, тлумачення цих понять, що утворюють адекватні реакції, ведуть до мотивації розуміння світобачення та світосприйняття українців, допомагають розумінню етнічно вагомих лексем. Так, скажімо, слово барвінок виступає символом кохання, але в цьому слові-образі можна побачити й інші національно орієнтовані уподобання і мотиви. Квітка названа так через голубуватий колір-барву, нею прикрашають голову нареченої на весіллі (символ чистоти), саджають на могилі (символ ефемерності життя) тощо.

Все це дало підставу для створення моделі сприйняття українського мовлення на основі описаних у науці основних психологічних алгоритмів:

    • актуалізація емоційно-чуттєвого досвіду через задум до свідомого сприйняття; інтенція;

  • свідоме сприйняття  слово образ  поняття;

  • поняття  готовність висловитися;

  • готовність до вербалізації вербалізація в межах тексту;

  • самоаналіз власних успіхів чи невдач.

Loading...

 
 

Цікаве