WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Відмінності у справі перекладу - Реферат

Відмінності у справі перекладу - Реферат

4. This man can beat any other fighter, for he has very strong fists.

5. This here feller will give any other fighting chap a thrashing: got mighty strong fists.

6. This guy can damn well give you a lick: he's nifty with his mitts3.

Кожний крок сходження на нижчий регістр тут є, по суті, перекладом. Усю вервечку можна відповідно передати по-українському:

1. Всіх ворогів покладе могутній удар десниці героя.

2. Означена особа наділена властивістю приводити в нефункціональний стан будь-якого противника з огляду на великі фізичні можливості її кінцівок.

3. Цей добродій переможе в сутичці своїми залізними кулаками будь-якого суперника.

4. Цей чоловік здатний у бійці будь-кого побити, бо в нього дуже сильні кулаки.

5. Наш молодець хоч якого забіяку годен відмолотити: сили в п'ястуках у нього дай Боже.

6. У чувака такі чортячі граблі, що не під'їжджай – набацає тичок.

Та й не раз:

1. Махом одним розмете вражу рать правиця силаня-буйтура.

2. Питомою рисою названого індивіда є спроможність завдавати поразки іншій конфліктуючій стороні шляхом реалізації кінетичного потенціалу стиснутих кистей рук.

3. Цей пан, маючи таку міць у кулаках, у разі бійки не поступиться нікому.

4. Цей чоловік має міцні кулаки і може побити будь-кого.

5. Хлопчина хоч кого віддухопелить: силищи має ого-го!

6. До цього не підконаєш: у бійця кляті лапи – накладе до біса...

Логічно, що коли підсистема мови переходить в іншу мову незайманою, то вона – окрема мова. Звідси легкість тлумачення вчених грецизмів та латинізмів з мови на мову Європи. Звідси й трудність перекладу діалектизмів, від яких у кращому разі, як-от при заміні просторіччям, залишаються тільки соціальні ознаки. Переклад – це не щось інше, а те саме, проте не зовсім те саме, а відмінна подібність. У художньому творі, в авторській публіцистиці ідіолект, або індивідуальний стиль, є цінність. Тут якийсь ключовий образ і настрій перекладач має утримати будь-що-будь, іноді навіть за рахунок змін у предметно-логічній структурі. Навпаки, перекладаючи новини для ЗМІ, науковий чи технічний текст, доводиться переінакшувати особистий і традиційний для жанру стиль настільки, наскільки це допоможе донести певні відомості, тут стиль – мова змінна.

Поширений вид перекладу – відсвіження, оновлення мови. Сучасною українською перекладено не лише "Слово про Ігорів похід", "Повість минулих літ", літописи Самовидця, Г. Граб'янки, С. Величка, давньоукраїнську поезію4, але й твори ближчого до нас у часі Г. Сковороди5. Вочевидь, у цьому вже назріла потреба. Коли 1985 року Київський молодіжний театр поставив п'єсу "Слово про Ігорів похід" у давньому речитативі оригіналу, школярі, що їх цілими класами водили на виставу, не сприйняли твору: зал відсторонено перешіптувався, а коли актор гукав у зал: "И тебЂ, тьмутороканьскыи блъванъ!" – дехто з юних театралів пирскав зо сміху... Сьогодні "Енеїда" І. Котляревського подається українцям з чималим словничком, де використано тлумачник, укладений самим автором для читача російського. До речі, значення багатьох цих слів проілюстровано текстами з самого І. Котляревського в академічному "Словнику української мови", але колоритний опис троянців – "осмалених, як гиря, ланців" – все одно пересічному читачеві вже неясний, хтось би й переклав його як "засмаглі, мов скінхеди, бомжі".

У побуті сьогоднішня білоруська мова, либонь, зрозуміліша українцям, ніж своя мова XVIII століття. До речі, діловий стиль в українців і білорусів до кінця XVIII століття був спільною мовою. Власне, з того, що лексична відстань між мовами змінюється залежно від функціонального стилю, вже випливає, що кожен стиль – це окрема цілісність. Крім запозичення стилів з мови у мову, їхній міжмовний взаємовплив і конвергенція теж засвідчують хисткість статусу стилю саме як субмови. Якщо стиль завдяки перекладам може ставати явищем глобальним – як-от у матеріалах ООН і зокрема ЮНЕСКО, у Біблії, опублікованій 2017 мовами, у шедеврах всесвітньої, за означенням Ґете, літератури, тобто залишаючися при цьому стилем особистим, – то чом би кожній з мов не бути різновидом стилю?.. Адже перекладач виявляє свій стиль тонкіше – як субстиль у межах авторського. Сказати б, у відтінках і напівтонах, а не в кольорах. З іншого боку, всякій робітні відомо, що матеріал опірний, показує характер навзаєм. Як спосіб мислення стиль визначається традицією і самобутністю мови, на чому наголошували В. Гумбольдт і О. Потебня, вказуючи на обмежені можливості перекладу. Пізніше – Е. Сепір і Б. Ворф, а також Р. Барт і вся школа структуралізму XX століття. Але ця діалектика лише вирівнює поняття у взаємовідношеннях.

Перекласти мовою з мови дослідження або підручник третьої мови означає змінити не сам предмет разом із текстовими ілюстраціями і взірцями, а лише метамову. Але при цьому – не всю метамову, бо лінгвістичний апарат має зберегтися в перекладі цілком як такий, що не є монополією жодної звичайної мови. Науковий переклад відтворює мову понять певної науки, художній – мову образів. Наукові гіпотези популяризує фантастика, долаючи ширшу межу між знаковими сферами, – сказати б, не тини, а мури. Тим-то й за природою таке тлумачення відмінне від літературних наслідувань і від осмислення здобутків суміжної науки крізь призму усталеної у своїй галузі терміносистеми. Так чи інакше, якби правдиве тлумачення було неможливим, не змогли б інтегруватися людство і найменший гурт. Якби перекладність була абсолютною, не було би потреби у розмаїтті мов, яке тільки й забезпечує пізнанню всеохопність.

Геґель у передмові до "Феноменології духу" застерігав, що "відоме взагалі – від того, що воно відоме, – ще не є пізнаним"6. Царина перекладу настільки обсяжна, що годі з лупою знайти суть на поверхні котрогось одного з численних різновидів явища. Щоб осягти очевидну річ, треба порівняти її в різних іпостасях і станах – обійти з різних сторін, побачити з різних відстаней, заглянути вглиб і роззирнутися зсередини. "Велике здалеку дається зору", – вважав С. Єсенін. "Спочатку я знаходжу, а тоді шукаю", – доводив А. Ейнштейн. Власне, тому чи не вся наука у момент появи – єресь.

Основною метою перекладу є не заміна мови, а збереження мови, тобто порозуміння. Інакше кажучи, не заміна етнокоду на етнокод, а віднайдення мовної спільності, прорив бар'єрів у суспільній свідомості, доступ до способів мислення і вираження, поширення думок і образів у властивій, органічній для них формі. Йдеться про мову як засіб інтеграції, площину і питомий складник самого змісту – ту цінність, всеохопну і багатовимірну, що заради неї, власне, і здійснюється метаморфоза в ній самій за параметрами менш суттєвими для її руху в соціумі, зрештою – в часі і просторі. Розхоже твердження, що переклад робиться з мови на мову, – неповне. Переклад здійснюється не тільки з мови на мову і не просто між мовами, а в межах мови – між різними частинами єдиної мови людства, яка ділиться на сім'ї, групи, окремі цілості, потверджені звичними назвами, і всередині кожної з мов між її підсистемами – етнічними, місцевими, стилістичними, галузевими тощо. Через те, що поділ мови людства на дрібніші відбувається за одним-єдиним критерієм, наука досі не змогла пояснити той парадокс, що чисельність мов на планеті різко скорочується, тоді як населення, а отже, і кількість мовців (насправді – ідіолектів), стрімко зростає і сфера застосування мов розширюється.

При цьому увага зазвичай обходить обсяг кожної мови, насамперед словника, хоча це величина непостійна і важлива, зумовлена демографічним, інформаційним, культурним, економічним, політичним, географічним та іншими чинниками. Лексикон мови може збільшитися у багато разів, попри обмеженість пам'яті індивіда, верстви, місцевої спільноти-носія. За етимологічними словниками, тобто реєстрами будматеріалу мов, О. Трубачов налічив пізніх запозичень:

у польській мові за А. Брюкнером – 2283 з 4982 слів (45,8%),

у чеській мові за Я. Голубом і Ф. Копечним – 1775 з 4493 (39,5%),

у російській мові за М. Фасмером – 6304 з 10779 (58,5%).

Тоді як слів

власне польських у польській – 91 (1,8%),

чеських у чеській – 177 (3,9%),

російських у російській – 92 (0,9%).

Слів загальнослов'янських – відповідно 2217 (44,5%), 2026 (45,1%) і 3191 (29,6%). Західнослов'янських у польській – 71 (1,4%), у чеській – 121 (2,7%), східнослов'янських у російській – 72 (0,7%)7.

Схожу ситуацію в українській мові ілюструє окремий експозиційний зал у Лінгвістичному музеї Київського національного університету ім. Т. Шевченка. За загальною концепцією музею, описаною у монографії його засновника К. Тищенка, світова лінгвосфера послідовно, стадія за стадією, поділяється на дедалі менші мовні цілості, представлені як обліковні лінгвістичні одиниці. Якщо глобальна багатомовна система – одна, то регіональних – 20, домінальних – 192, парціальних – 140, локальних (етномов) – 2,5 тисяч (за іншими оцінками – 5-6 тисяч – В. Р.), діалектів – 300 тисяч, говірок – 4 мільйони, вернакул – 450 мільйонів, ідіолектів – 6 мільярдів8. Такий підхід передбачає і розмаїття видів перекладу.

Разом з нарощенням словника і розгалуженням його підсистем визріває й потреба перекладу з субмови на субмову. А також з меншої мови на більшу (хоч би й з колишньої на однойменну сучасну), як і навпаки. Видозмінюючися, потреба перекладати ніколи не вичерпується, чим лише підтверджує, що історично мова неперервна на всіх теренах, як би не перейменовувалися її етнічні відгілки і якими б важливими подіями й датами не відмежовувалися епохи9.

Loading...

 
 

Цікаве