WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості фантастичної прози Валерія Шевчука - Реферат

Особливості фантастичної прози Валерія Шевчука - Реферат

Зі словами "Зелений молодий світе, я відбув свою боротьбу. Багато чому навчився, багато втратив, але одне я тобі скажу: душа в людини є!"(С.196) – помирає панотець (повість "Сповідь"). І ось тепер, у повісті "Мор" странній випробовує, а якою, властиво, може бути вона, ота загадкова душа в людини. Ідея неспівмірності людських душ в такий спосіб зазнає континуації, будучи засіяною в плодючу ниву ще в першій повісті "Птахи з невидимого острова".

В одному з кварталів міста, яке вимирає від мору, странній стає свідком буквалізованого дійства - "бенкету під час чуми":

"Странній подумав, що тут він міг би знайти не одне людське "я", щоб замістити свою порожнечу. Всі вони губили себе, і їхнє єство ледве трималося тіл. Він міг би підходити до них по черзі, розчиняти груди й міряти до себе їхні "я", як приміряють одяг.

Странній усміхнувся: і пальцем не кивнув, щоб наблизитись до бенкетників" (С.240).

Здавалося б, не може бути нічого страшнішого від мору: навіть поле битви, з котрого напівпритомним, стративши душу, ім"я та пам"ять, вийшов странній, блідне у порівнянні з гротесково виписаними жахіттями конаючих від мору людей ("мертвих і конаючих, божевільних і перестрашених"- в пам"яті мимоволі зринаають "Чотири вершники Апокаліпсису Альбрехта Дюрера"), які прагнуть порятунку, вдаючись для того до найабсурдніших, несумісних з тверезою логікою, дій та вчинків. Аж ні, може бути і стан страшніший, жахкіший: "Страшніший не той мор, так само глухо сказав странній, все ще не відриваючи очей од бенкетників.- Страшніше, коли людина стає порожня, як випита кухва" (С.266). Ця істина зазвучить пізніше в ряді інших творів письменника, тут же вона проросте із містично-мертвотної зневіри в людині, що не зі своєї вини – на смертельному бойовищі - втрачає власну суть. Але вперто шукає її – посеред мору, алегоричний образ якого, не потребуючи додаткових витлумачень, був не до прийняття соцреалістичною конюнктурою.

Моровий бурмістер Алембек дарує вмираючим надію. Рятунок же приходить несподівано для всіх саме від страннього. І то не лише в його підказці Алембекові – димовою завісою знищити мух, які розносять мор від мертвих до живих6. Але у прозрінні, яке дарує йому доля разом з віднайденням у благородному, але вмираючому Алембекові власної співмірності – через жертовне служіння іншим, як то робить Алембек. Рятунок приходить до страннього від усвідомлення простої, здавалось, науки, та неймовірно складним шляхом здобутої: "Різні люди пробували в мені, а я в них; жив я отак і лише одну науку виніс: ми повинні любити одне одного в світі. Бо коли ми любимо одне одного, ми життя творимо, а коли ненавидимо – нищимо його. Хай же буде звершена в нас любов, а не ненависть. Тільки по цьому пізнаємо, що ми справжні суть і що потрібні в цьому світі. Наш Бог – любов, і хто пробував в любові, в Бозі пробуває. Тільки любов'ю міряймо наші вчинки і дії – немає у світі вищого суду!" (С.314).

Найбільш вражаюча повість "Мор" – із дивовижно пластичними, часом невідчутними переходами від реального до ірреального, із утвердженнням думки про відносність всього в цьому світі, окрім добра і зла, - на новому витку спіралі актуалізує ряд проблем, прокреслених автором у попередніх творах. Найбільш моторошна – і водночас найбільш світлоносна, повість "Мор" в своєрідний спосіб підводить до відповідей на питання, перед котрими читач "Птахів з невидимого острова" та "Сповіді" був загнаний коли не в глухий кут, то в ходіння з героями разом - по колу, або ж у смерть. Смерть в її катастрофічному вимірі в містичній модерній повісті "Мор" долається на трансцендентному рівні квітами волі, що ними снив Олізар, і квітами любові7, що їх викохав у серці странній, діждавшись благодатного для них дощу: "Пізнайте науку любові, брати мої, і ніколи не падатиме на ваші голови мор. Хто скаже, що любить Бога, а брата свого ненавидить, той обманник, а обманники множать зло подвоєно. Любіть перш за все те, що бачите, і тих, кого знаєте, - це і дасть насіння, яке оплодотворить ниву вашу. Адже сієте ви ниву не тільки для себе, а й для сусідів своїх і для тих, що прийдуть по вас. Злом своїм ви навчаєте нащадків злу, а добром – добру. Через це, прошу я вас, моровий странній: увічнюйтесь у любові, брати мої!.." (С.315).

То ж ще в 70-ті роки до українського читача могли б прийти модерні твори, які ставлять українську літературу врівень зі світовими досягненнями. Можна говорити про прикмети сецесії в прозі, в котрій гра смислових підтекстів та барокових символів витворила кінематографічно- зриму екзистенцію.

Список використаної літератури

  1. Валерій Шевчук. Вибрані твори. – К.: Видавництво художньої літератури "Дніпро", 1989.

  2. Гнатюк В.М. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: народні вірування,повір'я, демонологія / Упор., прим. та біогр. нариси А.П.Пономарьова, Т.В.Косміної, О.О.Боряк. – К.: Либідь, 1991. – 640 с.

  3. Грабович Г.Кохання з відьмами // Критика. – 2000. – № 7-8. – С. 5-9.

  4. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. Львів: Світ, 1992. – 176 с.

  5. Жулинський М. "І метафори реального життя" // Наближення: Літературні діалоги. – К.: Дніпро, 1986. – С. 224-253.

  6. Жулинський М. ... І сповіщає нам голос трави. Післямова до кн. Вал. Шевчука "Дім на горі". – К. – 1983. – С. 475 - 476

  7. Жулинський М. ... І сповіщає нам голос трави. Післямова до кн. Вал. Шевчука "Дім на горі". – К. – 1983. – С. 470

  8. Журнал "Українська мова та література" від числа 31 (143). 1999.

  9. Зверев А. Дворец на острие иглы // Новый мир. – 1985. – № 9. – С. 237-253.

  10. Кравченко А. Химерний роман і фольклор // Рад. літературознавство. – 1982. – № 4. – С. 57-62.

  11. Кравченко А. Художня умовність в українській радянській прозі. – К.: Наук. думка, 1988. – 128 с.

  12. Лотман Ю.М., Минц Г.Г. Литература и мифология // Труды по знаковым системам. – Тарту: Изд-во Тартусского университета, 1981. – Вып. 13.

  13. Майдаченко П. Проза Вал. Шевчука: поетика умовності //Радянське літературознавство. – 1988. – №2

  14. Мелетинский Е. Поетика мифа. – М.: Изд. фирма "Восточная литература", 1995. – 407 с.

  15. Милорадович В.П. Українська відьма: Нариси з української демонології / Упоряд., пер., передм. О.М.Таланчук. – К.: Веселка, 1993. – 72 с.

  16. Насминчук Г. И. Нравственно-философские искания современного украинского романа и проблема фольклоризма (Р. Федорив, Вал. Шевчук). – Автореф. ... канд. фил. наук. – К., - 1989

  17. Павлишин М. "Дім на горі" Валерія Шевчука //Сучасність. – 1990. - №5. – С.38

  18. Павлишин М. Мітологічне, релігійне та філософське у прозі Валерія Шевчука // Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. – К.:Час, 1997. – С. 143-156.

  19. Шевчук В. Вибрані твори: Роман-балада. Оповідання / Передм. М.Жулинського. – К.: Дніпро, 1989. – 526 с.

11 Шевчук Валерій. Тор.-Львів, 2004.-С.133.

2 Шевчук Валерій. Тор.-Львів, 2004.-С.26.

3 "Ми завжди учимо себе: хто покаявся, той уже наполовину винуватий, а хто наполовину винуватий, здобуває право на надію. Ми учимо себе: годі жити у світі без права на каяття, бо інакше порожні ми станемо. Хай ідемо ми в темряві, як оця, але не можемо мати надії, що в глибині цієї ночі лежить незапалена свічк. Кожен має її розшукати і запалити, бо кожна жива істота - світильника" (епіграф до книги "Мор")

4 Див.: Лебедев Аифіан. ІоасафЪ Горленко, епископъ Бђлгородскій и Общянскій (С 2 іюня 1748 года до 10 декабря 1754 года).- Харьковъ, 1900.-С.11-12.

5 "Не вимірював шляху, бо й непотрібно було: знав, що піде туди, де може зустрітися з людьми, де найбільше людських нещасть, бо хоч не мав співчуття, вірив, що чужий біль може вигоїти його. Керував ним ще один розважок: знайти загублене "я" міг тільки тоді, коли заставав людину у смертельній агонії" (С.232).

6 Алембек побачив у странньому одного із уславлених в середньовіччі захисників від мору: "- Хто ви? – спитав хрипео бурмистер. – Святий Квірин, святий Рох чи Станіслав Костка?" (С.316).

7 Наскрізними в повістях, окрім квітів волі та любові, є багатозначеннєвий симолічний образ сліз і Дому, до якого линуть думками герої всіх трьох творів

Loading...

 
 

Цікаве