WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовна ситуація України - Реферат

Мовна ситуація України - Реферат

Україномовна освіта на тлі російськомовної масової культури не тільки поглиблює в зросійщених містах розрив між побутовою мовою учнів і мовою навчання, а й знецінює ефективність виховання національно свідомих громадян, бо національна свідомість формується тільки в своєму мовно-культурному середовищі.

Активне витіснення української мови спостерігається і в пресі та книговидавничій галузі.

В аналітичному огляді "Національна книга: нинішній стан, його причини, наслідки і перспективи" дано такі підсумки 1999 року книговидавничій галузі: "На 90-92% книжковий ринок України окуповано дешевою російською книгою; почалось активне проникнення російських видавництв у такий, раніше суто національний сектор книговидання, як освітня література; в Україні залишилося реально діючих близько 150 малопотужних видавництв, які разом видали книжок у 1999 р. менше, ніж одне московське видавництво "АСТ" (...); практично згорнута програма видання шкільних підручників...; більшість тиражів 1999р. була у межах від 2 до 3 тис. примірників, тобто вже в момент виходу книжка перетворювалася на бібліографічну рідкість; будь-яку книгу, видану в Україні, у 1999 р. міг купити лише один із чотирьох громадян. Інші троє, навіть маючи гроші, зробити це не могли у зв'язку з відсутністю книг... Таким чином, тенденції і темпи занепаду українського національного книговидання за останні роки свідчать, що в Україні на рубежі ІІІ тисячоліття власне українська книжка поставлена на межу вимирання"16.

Окупація книжкового ринку України російською книгою відбулась після введення у 1995 р. закону "О государственной поддержке книгоиздания и прессы в Российской Федерации". Закон звільнив видавничу справу від податків і зняв усі митні та инші платежі за імпортні обладнання, технології, матеріяли, необхідні для вдосконалення видавничої справи. Це зробило російську книжку значно дешевшою за українську. Українська влада не відреагувала адекватно на прийняття російського закону і, незважаючи на численні звернення видавців і громадськости, далі душить свою видавничу галузь тягарем податків, що й призвело до стовідсоткової колонізації книжкового ринку України російською книжкою.

Варто підкреслити, що нинішня українська влада безборонно дозволила Росії успішно повторити імперський проєкт русифікації України півторавікової давности. Ще в 60-х роках ХІХ ст., після введення Валуєвського циркуляра, флігель-ад'ютант Олександра ІІ барон Корф представив імператорові програму протидії впливу українофілів у Малоросії шляхом "наводнения края до чрезвычайности дешевыми русскими книгами". Корф підкреслював, що коли б уряд зробив ці книжки дешевшими, ніж відповідні малоросійські, то навіть не було б потреби в адміністративних заборонах. У перспективі, зазначав Корф, це "лишило бы и малороссийскую литературу шансов сколько-нибудь существенно расширить круг читателей"17.

Отже, співвідношення кількости україномовних і російськомовних книжок, журналів, газет, кіно- і телефільмів, адресованих масовій авдиторії, не відповідає показникові демографічної потужности двох мов. Попит значної частини україномовного населення на продукцію своєї масової культури не забезпечено. Мало того, поширення російськомовної масової культури заблокувало можливість заохочення людей до пасивного використання української мови, що в перспективі мало б сприяти розширенню сфери її активного вживання.

Виправдання масового зросійщення столичної інформаційно-культурної сфери відповідністю запитам населення не відповідає дійсності. Це показало і згадане опитування старшокласників київських шкіл, проведене у 1997 р. Серед инших питань школярі мали відповісти, якій мові вони надають перевагу, обираючи телепередачі чи книжки для позакласного читання. Серед українців відповіді розподілились так: україномовним телепрограмам віддає перевагу 27%, російськомовним – 34%, найбільший же відсоток – 38-40 – належить тим, хто обирає телепередачу і книжку за тематикою і змістом, а не за мовою. Навіть у групі росіян, де 60% надає перевагу російськомовній книжці і телепрограмі, близько 30% орієнтується на тему і зміст, а не на мову18.

Соціологічні опитування різних вікових і професійних груп населення показують, що українські газети і книги читають менше внаслідок відсутности українськомовних видань, що відповідають певним інтересам різних соціяльних груп. На нинішню ситуацію впливають, безумовно, й об'єктивні причини, а саме недостатня структурованість української культури внаслідок обмеженої соціяльної бази української мови, носіями якої на більшій частині території лишаються мешканці сіл і невеликих міст, а також частина інтелігенції мегаполісів. Дається взнаки також відсутність досвіду формування ринку масової культури, яка належить до головних ознак сучасної міської цивілізації.

Незважаючи на зазначені перешкоди, українська мова не втратила достатньо сильної креативної енергії. Нині, в умовах творчої свободи, почався активний процес формування соціяльно диференційованої культури на базі української мови, особливо інтенсивний в західних і центральних регіонах, а також у Києві, хоча цікаві явища у сфері елітарної української культури спостерігаються і в містах Східної України. Однак, в умовах жорсткої конкуренції з російською масовою культурою, культура українська, що перебуває в стадії формування, потребує підтримки з боку своєї держави, що ще раз підтверджує гостру необхідність ефективної мовної політики.

Слід зазначити, що за роки державної незалежности в масовій свідомості русифікованої частини українського населення відбулись певні психологічні зміни у ставленні до української мови. Надання українській мові статусу державної підняло її престиж.

Це показало, зокрема, соціологічне опитування киян, яке провів центр "Громадська думка" при Науково-дослідному інституті соціяльно-економічних проблем Києва у 2000 р.

Показові щодо цього соціолінгвістичні характеристики російськомовної частини киян, до якої належить трохи більш як половина мешканців міста: 53% учасників опитування повідомили, що вони завжди або переважно спілкуються російською мовою.

Попри це більш ніж половина російськомовних киян вважають, що "українська мова є атрибутом державности України" і "вживання її в усіх сферах мовлення столиці не відповідає її статусу державної", а "її престиж має бути вищий, ніж тепер". Ті, хто має протилежну думку, лишилися в меншості, частка їх становить близько 30%.

Цікаво, що 70% опитаних із цієї групи киян вважають, що громадяни України обов'язково мають добре володіти українською мовою. Натомість за обов'язковість доброго володіння російською мовою висловилося значно менше російськомовних киян (44%), стільки ж не вбачають доконечної потреби в цьому.

Більш як половина російськомовної частини мешканців столиці визнають державний статус української мови й не підтримують вимог надати такий самий статус російській мові. Так, 36% з них вважають, що "українська мова повинна бути державною, а російська має використовуватися паралельно як розмовна в недержавних установах"; ще 16% є прихильниками ідеї "домінування української мови як державної, а використання російської на правах мов національних меншин"; 2% висловилися "за українську мову як державну з цілковитим витісненням російської з усіх сфер життя".

Прибічники рівноправности української і російської мов серед тих киян, що завжди або переважно спілкуються російською, становлять 43%.

Підсумовуючи наведені та инші результати проведеного опитування, керівник центру "Громадська думка" Ганна Залізняк і соціолог Віктор Рябенко пишуть: "Сама категорія російськомовних киян не є монолітною у своєму ставленні до української мови. Умовно її можна поділити на дві частини: одна частина – до 30% – є принциповими опонентами українізації, абсолютна більшість яких приїхали з-за меж України. Інша частина – 50–55%, хоч і розмовляє російською, але цілком прихильно ставиться до відродження української мови та зміцнення української державності. Вони готові сприймати зміни, спрямовані на прискорення цього процесу, не втратили почуття національної гідності та хочуть відчувати себе повноцінними громадянами своєї держави. Таким чином, заклики до захисту прав російськомовного населення є не що інше, як спекуляція і спроба запобігти відродженню української мови".

Loading...

 
 

Цікаве