WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Декларації про державний статус української мови і реальний стан її функціонування в Україні - Реферат

Декларації про державний статус української мови і реальний стан її функціонування в Україні - Реферат

Слід створити такі умови, щоб знати українську мову, говорити нею, активно поширювати її було вигідно всім громадянам України. Це, власне, і є державотворчістю. Адже багато людей знає українську мову, але нею не послуговується. Треба зробити так, щоб питома мова країни стала знаряддям здобуття знань, морально-психологічного, соціального, професійного самоутвердження, засобом просування по службі.

Як відомо, є пасивний (рецептивний) рівень знання мови, коли людина вміє з розумінням читати й слухати, та активний (репродуктивний) рівень, коли людина вміє вільно розмовляти й спілкуватися. Рівень знання мови залежить здебільшого від мовної практики. За умов відповідного тренування пасивний рівень досить легко переходить в активний.

Якби цієї психолого-педагогічної засади в утвердженні державної мови дотримувалися Президент, депутати Верховної Ради, керівники й працівники владних структур, службовці всіх рівнів, то українська мова безболісно, природно, без затрат жодної копійки набувала б престижності, авторитетності, ставала б перспективною і життєво необхідною усім національним меншинам, які живуть на споконвіку гостинній українській землі. Це духовно й культурно збагатило б кожну людину, наше суспільство. Проте чимало державних зверхників, зокрема депутатів, не дотримуються 10-ї статті Конституції України про державність української мови. Нехтування української мови в Україні є такою собі беззбройною, морально-психологічною окупацією її теренів чужими чиновниками, що засіли в установах владних структур. Останнім часом вони узялися пропагувати запліснявілу шовіністичну тезу, логічні складники якої геть не тримаються купи. Мовляв, той, хто визнає українців за окрему націю, заперечує їхню належність до російського народу. Хто каже, що природною мовою України є українська, той заперечує національно-духовне значення для українців російської мови. А далі продовжують втовкмачувати в свідомість українців і росіян, що вони є одним народом, що російська і українська культури - одне явище, бо... етнографічно все українське є лише частинкою великоросійського. Тому, мовляв, дбаймо лише про все російське - нема потреби берегти і розвивати українську мову й культуру...

Російська мова насаджується в багатьох дошкільних і навчальних закладах і сиротинцях. Згадаймо, що сиротинці ще недавно були дуже важливими центрами виховання "істинних інтернаціоналістів", фанатів московсько-комуністичної імперії. Чи виростуть у теперішніх сиротинцях українські патріоти, якщо їх виховують чужоземною мовою, навчають за старими підручниками, якщо там панує російський дух? Навіть дружина Президента Л. Кучма, відвідуючи українські сиротинці й допомагаючи їм, здебільшого розмовляє з дітьми російською мовою. Отже, про що б вона не говорила, вона говорить про те, що знати, шанувати, і плекати державну мову, послуговуватися нею - необов'язково. Але ж відомо: щоб дитина успадкувала духовність і спосіб мислення свого народу, її треба виховувати саме рідною мовою. Не можна виховати повноцінного поляка англійською мовою, так само й духовно багатого українського патріота - мовою російською. Рідна мова формує погляди на світ, визначає взаємини між людьми. У ній сконцентровано світогляд народу, набутий досвідом багатьох поколінь.

Наші армія і флот мають чимало справжніх патріотів, відданих синів Батьківщини. Але мені не раз доводилося попадати в ситуацію, коли офіцери чи генерали зі мною розмовляють по-українському, а між собою чи з рядовими вояками - лише по-російському. Письменник Василь Захарченко звертає увагу на те, що у нашому війську "переважає російськомовне спілкування на найвищих лайливих регістрах, де нерідко є виражена антиукраїнська, антидержавницька позиція того чи іншого офіцера, через руки якого проходять десятки наших юнаків. Якщо їм удалося в селі проскочити лещата зросійщення, у дитсадку, у школі, то тут, в армії, цей офіцер таки перейняв (як кажуть сьогодні - "дістав") їх і тепер ламає молоді душі, сіє зневіру в українській ідеї державотворення, культивує роздвоєність" [5].

Київська військово-картографічна фабрика видала "Топографические карты". Власне, заплановано видати 286 місцевих карт усієї України. Доктор сільськогосподарських наук, професор Чернігівського державного інституту економіки та управління Віктор Канівець розповів: "Планували з викладачами використати придбані карти для навчальних занять із студентами факультету землевпорядкування та земельного кадастру. Та були дуже здивовані й обурені, що державна військово-картографічна фабрика на десятому році незалежності не тільки не спромоглася подати назви населених пунктів, річок українською мовою, а й у супровідній історичній довідці нічого не згадала про героїв козацької доби, видатних місцевих церковних ієрархів, діячів-державників Гетьманщини. Натомість редактори цього видання не забули сказати про (далі цитати перекладено з рос. - ред.) "видатних радянських військових діячів", "героїв громадянської війни", про те, що "лише після історичного возз'єднання України з Росією на Чернігівщині сталися значні зміни", за якими знову "після перемоги Жовтня сталися великі зміни". Виявляється, "Великий Жовтень приніс нове життя старому Чернігову"! Але ж ми знаємо, як після 1917 року в місті руйнували церкви, виганяли черниць із монастирів..." [6].

На жаль, немає такої життєвої сфери в Україні, де б не продовжували зросійщувати українців. Нехтує чинне мовне законодавство приватний бізнес України, орієнтуючись лише на російську та англійську мови. Російськомовним залишається український спорт, що також завдає величезної шкоди авторитетові української мови. Дуже повільно впроваджується українська мова у судочинстві, силових структурах. Переважна більшість державних керівників і чиновників усіх рівнів на сході й півдні країни не вважає своїм службовим обов'язком розширювати сферу застосування державної мови, не вживає її у своїй роботі або й не володіє нею.

Більшість важливих секторів суспільного життя, насамперед діловодство, наука, техніка майже не забезпечені словниками, довідниками, програмами. Мовою комунікацій в Україні є російська, а в системі комп'ютерних комунікацій переважає англійська. Це також загрожує тотальним і повним заполоненням України чужоземною інформацією. Нашу молодь, яка могла б стати беззастережним носієм української мови у своїй державі, такі обставини змушують опановувати чужі мови, і вона далі перебуває під впливом чужої інформаційної навали.

Значним гальмом на шляху утвердження державної мови є регіональна гуманітарна політика, яка заморожує так звану "історичну реальність". Зокрема наша освіта продовжує насильне зросійщення, усуваючися від ідеї мовної консолідації України на засадах порозуміння й інтеграції регіонів.

Можна повчитися у демократичної Франції, як треба дбати про мову титульної нації. 4 серпня 1994 року Національні збори й Сенат Франції ухвалили закон №94-665, який підписали президент, прем'єр-міністр і всі міністри країни. У ньому держава, створена одним з авангардних етносів сучасності, нагадує знову й знову: "Французька мова як державна мова, згідно з Конституцією, є важливою складовою частиною самобутності й національного надбання Франції... Знання французької мови і двох інших входить до основної мети навчання". За порушення цього закону накладається штраф у сумі 9000 американських доларів або шість місяців ув'язнення. Ось як у добу інтеграції, "спільних просторів", спільних ринків, глобалізаційних процесів тощо повинен утверджувати свою національну самобутність, національну освіту, державну мову народ, якщо він вважає себе цивілізованим. Французи нагадують давню, але невмирущу, націєтворчу істину: щоб з нацією рахувалися інші, їй потрібна розвинута самоповага.

Останнім часом у польській мові з'вилося чимало англіцизмів. Це занепокоїло громадськість і сейм ухвалив закон, згідно з яким за забруднення мови англіцизмами або іншими термінами чужого походження з винних можуть стягнути штраф до 30 тис. доларів. Відтепер у Польщі, як і у Франції, офіційне вживання кожного іншомовного слова контролюватиме спеціальна комісія з 30 мовознавців.

Антуан Мейє підкреслював, що "боротьба за мову є символом боротьби за владу". В Україні точиться гостра боротьба між ударним загоном антидержавницьких сил і національно свідомим ядром української нації, куди входять також громадяни від національних меншин, свідомі того, що незалежну державу можна побудувати шляхом утвердження самоцінної і питомої української мови, а не шляхом насадження "особливої форми російської свідомости". Українська держава не ставить метою асиміляції своїх етнічних меншин. Вона створює їм належні умови для збереження своєї мови, культури, духовности. Вона робить усе можливе, щоб залишалися самими собою росіяни, євреї, вірмени, поляки, угорці, румуни, болгари, греки, представники інших етносів, які живуть на гостинній українській землі. При цьому не відгороджується китайським муром від Росії, не вдається до приниження чи нехтування російської мови й культури. Україна встає з колін, відроджуючи понищене, те, у чому полягає саме її єство, - свій голос, свою культуру, свої духовні цінності, своє право бути Україною.

Loading...

 
 

Цікаве