WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стан сучасної української мови в незалежній українській державі - Реферат

Стан сучасної української мови в незалежній українській державі - Реферат

Контроверзним є також питання запису з подвоєними літерами, характерними для російської, але не для української мови. В останньому десятилітті виходили словники, з-поміж яких одні рекомендують писати подвоєні літери у словах одіссея, конфетті [Орф-1994], інші відмовляються від подвоєння і пишуть одисея, конфеті [СлБур-1995]. Можна сподіватися, що опрацьований проект найновішої редакції українського правопису, у якому до мінімуму зведена кількість слів з подвоєними літерами, буде затверджений і таким чином допоможе ліквідувати різнописання.

Варто теж згадати про пропозиції щодо повернення запису геніяльний, діялектика (з-ія) і передачі іншомовних ау, оу, оw, за аналогією до автор, автентичний за допомогою сполуки літер „ав авдієнція, авдиторія, інавгурація, павза, що дозволить писати однаково слово лавр споріднене з ним слово лавреат (дотепер: лауреат).

МОРФОЛОГІЯ

Морфологічна система української мови багата не тільки на різні синонімічні закінчення (напр. родовий однини іменників чоловічого роду з закінченням -а: ножа, малюнка і з закінченням -у: асфальту, вокзалу університету), але й варіантні форми, коли ті самі слова можуть мати паралельні форми, утворені за допомогою різних формотворчих афіксів (напр.: давальний однини чоловічого роду: синові і сину; числівникові форми: шести і шістьох; дієслівні форми майбутнього часу: читатиму і буду читати, а також минулого часу: перемерз, перемерзла перемерзнув, перемерзнула).

Якщо йдеться про родовий відмінок іменників чоловічого роду, то зараз у багатьох словах відбувається повернення до призабутого закінчення -у. Наприклад, ще недавно рекомендовано форми з закінченням -а: коридора, сарая (див. підручники [СУМ-Доленко; 156‚ СУМ-Пономарів; 183], а також словник [УВН-1973]. А словники Орф-1994 і СлБур-1995 згідно з новим правописом пропонують вживати форму з закінченням -у: коридору, сараю.

У сучасній мовній практиці бачимо, що чимраз частіше вживаються форми давального відмінка на -ові (паралельно з формами на -у), які раніше були властиві назвам особовим, а зараз поширені як на назви істот, так і на назви неістот: синові, розумові, дубові, коневі, будинкові.

Дуже важливим процесом у морфологічній системі є також активізація форм кличного відмінка, типових для української мови: Сергію!, Іване! Пане директоре! Оксано! читачу! В російській мові немає кличного відмінка‚ а при звертанні вживається форма називного відмінка. Саме тому і в українській мовній практиці часто „забували" про українську кличну форму. ЛЕКСИЧНА І СИНТАКСИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ Питання лексичної і синтактичної сполучуваності чимраз частіше з'являється на сторінках різних підручників та посібників з культури мови. Перш за все дуже сильно розхитана лескична сполучуваність: під вливом російської мови в українській поширилися словосполучення зі словами‚ "скопійованими" з аналогічних російських. Пор. напр. неправильні словосполучення: роздається голос замість лунає голос (пор. рос. раздается голос)‚ приносити шкоду замість завдавати шкоди (пор. рос. приносить вред‚ включати світло замість вмикати світло (пор. рос. включать свет)‚ приймати участь замість брати участь (пор. рос. принимать участие). Бувають також ненормативні словосполучення прямо перенесені з російської мови‚ у яких слова вимовляються на український лад‚ напр.: битком набитий замість вщерть наповнений‚ переповнений‚ другим разом замість іншим разом. Тому "особливо потрібно бути уважними‚ конструюючи різні словосполучення‚ які вчені вважають найважливішою частиною нашого мовно процесу‚ нашого знання мови" [Сербенська;120].

Останнім часом гостро також стає питання синтаксичної сполучуваності. Нерідко доводиться почути зраджувати кому замість зраджувати кого у найближчому часі замість найближчим часом‚ вчитися чому замість вчитися чого. Іноді як у випадку вчитися чому таке дієслівне керування було в українській мові‚ але зараз вважається застарілим. Тому читаємо у Т. Шевченка "І чужому навчайтесь..."‚ але у сучасній мовній практиці повинні вибрати нормативний варіант: вчитися французької мови. Іноді можемо почути ці дієслова з давальним відмінком‚ однак "окремі відхилення не можуть вплинути на згальний процес вироблення стилістичної норми щодо керування цих дієслів в українській мові" [Чак; 104]. На зламі століть попри всі політичні й єкономічні труднощі спостерігаємо розширення суспільних функцій української державної мови. Поширення мови на всі сфери життя сприятиме виробленню‚ усталенню норм. Великий вплив на те‚ як говоримо‚ мають сьогодні засоби масової інформації: преса‚ радіо‚ телебачення. Тому так потрібно дбати про те‚ щоб їхня мова відповідала нормам української мови. Мова бо має дуже важливу культуроносну функцію, яка „постійно і виразно проявляється у суспільстві носіїв цієї мови: через мову відбувається засвоєння кожною людиною культури свого народу і естафета духовних цінностей від покоління до покоління" [Іванишин-Радевич; 89].

АЛФАВІТНИЙ СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

Голоск-1930/1994 Г. Голоскевич, Правописний словник вид.12-е, Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто-Львів 1994 (1-е вид. 1930).

КУМ-1996 - Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак Словник-довідник з культури української мови, Львів 1996.

Навч-1997 Навчальний правописний словник української мови за заг. ред. Д.Х. Баранника і Д.Х. Руденка, Харків 1997.

Орф-1994 Орфографічний словник української мови, Київ 1994.

РУС-1968 Російсько-український словник, т. 1, Київ 1968.

СлБур-1995 А.А. Бурячок, Орфографічний словник, Київ 1995.

СлГолов-1999 С. Головащук‚ Правописний словник‚ Київ 1999.

СУМ-Доленко Сучасна українська мова, М.Т. Доленко та ін., Київ 1974.

СУМ-Пономарів‚ Сучасна українська мова, О.Д. Пономарів (керівник), В.В. Різун, Л. Ю Шевченко та ін., Київ 1991.

УВН-1973 Українська вимова і наголос Словник-довідник, Київ 1973.

УОС-1997 Український орфографічний словник, за ред. А.О. Свашенко, Харків 1997

УП-1990,1993, 1997 - Український правопис, Київ 1990 (вид.3), Київ 1993 (вид. 4) Київ 1997 (вид. 6).

УПн-1999 Український правопис (проєкт найновішої редакції)‚ Інститут української мови НАН України‚ Київ 1999.

Лiтература:

  1. Вербовий М. Вербовий, Безсилля чи..., „Українське слово", 18 грудня 1997 р.

  2. Головащук С. Головащук, Дещо про мову й сучасне мовлення‚ „Літературна Україна", 18 вересня 1997 р.

  3. Довженко О. Довженко, Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник, Київ 1995.

  4. Жулинський М. Жулинський, Чим може вгору дух підняться..? Правописний кодекс не лише проблема наукова, (в кн.:) Про український правопис і проблеми мови мовної секції 16-ої Річної Конференції Української Проблематики, Урбана-Шампень, Илл, 20-25 червня 1997, Нью-Йорк - Львів 1997, 60-70.

  5. Iванишин Радевич В. Iванишин, Я. Радевич-Винницький, Мова і нація, Дрогобич 1994.

  6. Мацько Л. Мацько, Українська мова в кінці ХХ ст., „Дивослово", 2000, 4, 15-20.

  7. Німчук В. Німчук, Сучасні проблеми українського правопису, „Літературна Україна", 11 січня 2001 р.

  8. Пономарів‚ 1992 - О. Пономарів‚ Стилістика сучасної української мови‚ Київ 1992.

  9. Пономарів‚ 1999 О. Пономарів, Критично заглядаймо в цей словник, „Літературна Україна", 1 квітня 1999 р.

  10. Пономарів‚ 1999а; 115 О.Д. Пономарів, Культура слова. Мовностилистичні поради, Київ 1999.

  11. Радзієвська Т. Радзієвська‚ Процес текстотворення у білінгвістичній мовній ситуації (лінгвокультурологічний аспект)‚ „Slavia Orientalis", 1999, 3, 449-461.

Loading...

 
 

Цікаве