WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стан сучасної української мови в незалежній українській державі - Реферат

Стан сучасної української мови в незалежній українській державі - Реферат

ФОНЕТИКА ОРФОГРАФІЯ

Питання фонетики стосуються вимови‚ уподібнень‚ чергувань звуків‚ себто звукової системи мови. Певною мірою вони однак пов'язані з орфографією, між фонетикою й орфографією існує своєрідна взаємозалежність. Згідно з фонетичним принципом українськой орфографії запис слів здебільшого відповідає вимові‚ а з другого боку такий чи інший запис може як показує практика впливати на фонетичну систему.

Упродовж десяти років розглядається питання літери „ґ", яку колись на сторінках преси було названо „найукраїннішою літерою". Вона зникла з української абетки одним рішенням Сталіна 1933 р.‚ яке мало на меті уніфікацію обох мов - української і російської - на рівні графіки. З цього часу два різні приголосні звуки [г] і [ґ] почали записувати однією літерою „г", спільною для обох абеток. Українцям треба було знати, у яких словах ця літера відповідає українському щілинному гортанному [г] , а в яких - зімкнено-вибуховому‚ проривному [ґ], правда не так поширеному‚ але все ж таки притаманному українській мові. Через 60 років виявилося, що носії української мови почали сплутувати ці приголосні і в багатьох словах під впливом графіки приголосний [ґ] було замінено гортанним. Таким чином, зміни в абетці призвели до змін у фонетичній системі української мови. Результатом русифікації української мови шляхом вилучення з української абетки літери „ґ" було зникнення історичного чергування [ґ : дз']. Причому настільки докорінно, що автори словника Орф-1994 про нього зовсім забули, й тому, вводячи літеру „ґ" у слові дзиґа, мамалиґа, не вводять у формах давального і місцевого відмінків [дз] дзиґа д. і м. дзизі, мамалиґа д. і м. мамализі), а СлБур-1995 це чергування вводиться, але непослідовно: дзиґа - на дзидзі але ранґ - у ранзі (Орф-1994 слово ранг пише з літерою „г"). Зникло також чергування [г : дж], на що звертає увагу О. Сербенська, підкреслюючи, що прізвище Салиґа ми повинні відмінювати кому?) Салидзі, а присвійний прикметник від цього прізвища має звучати Салиджин [Сербенська‚ 1994; 115].

Це питання пов'язане безпосередньо з суто орфографічною (хоч не без фонетичних, як бачимо, наслідків) проблемою вживання літери „ґ". Сьогодні спостерігаємо різноманіття не тільки на сторінках газет і журналів, але й словників української мови. З одного боку, за новим правописом маємо повернути літеру „ґ" (правда, ще немає акцептованого загалом мовознавців списка слів з „ґ"), а з другого два орфографічні словники (Орф-1994 і СлБур-1995), майже рівночасно надруковані у Києві по-різному пишуть слова з літерами „г" і „ґ": Орф-1994 фіксує слова базгранина,базграти фігаро, фіглі-міглі (тільки з „г"), а СлБур-1995 слова базґранина, бaзґрати, ф іґаро, фіґлі-міґлі (тільки з „ґ"). У деяких випадках словник Орф-1994 відмічає два варіанти написання: біґос бігос, Ґібралтар Гібралтар, словник СлБур-95 тільки один варіант біґос, Ґібралтар.

Розхитання норми призвело до того, що Орф-1994 навіть слова, у яких традиційно вимовлялося і вимовляється зімкнено-вибуховий (проривний) дзвінкий приголосний [ґ], подає з літерою „г" (гума, гумовий, гуміарабік).

Окрему проблему становлять слова з цією літерою, запозичені з англійської або німецької мови, напр.: Ці слова писалися за російським принципом:хіт, хот-дог, Хельмут, Хаммер, Хемінгуей, незважаючи на те, що українській орфографії більш властивий запис: гіт, гот-доґ, Гельмут, Гаммер, Гемінґвей. Найновіший проект українського правопису [УПн-1999] передбачає введення такого запису (так само: замість Гегель Геґель замість Махатма Ганді Магатма Ганді). Таким чином, іншомовні власні назви, а також похідні від них слова в проєкті нового правопису пропонується писати з „максимальним наближенням до звучання їх у чужих мовах", себто відповідно до мови джерела (Копенгаґен, Ґватемала, геґелівський). Натомість винятки можливі лише для давніх запозичень (Англія, Греція та ін.) „Повне повернення України в європейський культурний ареал, поновлення безпосередніх контактів української мови з західноєвропейськими врешті-решт допоможе новим поколінням вживати [х] і [г] в запозиченнях відповідно до вживання їх у мовах донорах запозичень." [УПн-1999, 293].

До фонетичних явищ належить чергування [i : о] у словах на -літ (політ польоту, пор. рос. полет полета; переліт перельоту, пор. рос перелет перелета). Цікаве, що словники 90-их років рекомендують здебільшого форми, максимально наближені до відповідних російських, в той час коли у Правописному словнику Г. Голоскевича [Голоск-1930/1994] зафіксований один варіант з чергуванням [i : е], напр. переліт - перелету.

Також для інших слів словники відмічають різні форми з чергуванням [i : o] або без, напр.: гонець гінця і два варіанти: гінець гінця, гонець гінця (СлБур-1995, КУМ-1996) чи дріж і дрож дрожу СлГолов-1999), або тільки дрож - дрожу УОС-97). Подібне явище було дуже поширене у прізвищах на у яких „призабуто" українське чергування [i : е], напр.: Лесів - Лесіва, Федорів - Федоріва Симптоматично, що ще 1994 року у підручнику Сучасна українська мова. Синтаксис (Київ 1994) було написано: „за редакцією О.Д. Пономаріва", а вже у підручнику Сучасна українська мова (Київ 1997) „за редакцією О. Д. Пономарева". На думку саме О. Пономарева, допущені останнім правописом форми без чергування (Михайлів Михайліва Олійників Олійниківа, Прокопів Прокопіва) „мають яскраво виражений розмовний характер" [Пономарів‚ 1999а; 115].

З інших фонетичних явищ слід ще назвати не-українську‚ м'яку вимову шиплячого приголосного [ч] i сполуки [шч]‚ напр.:у словах чай‚ що‚ Таку вимову часто можна почути по радіо чи по телебаченню‚ незважаючи на те‚ що м'які шиплячі відсутні в сучасній українській літературній мові. Не по-українському звучать і редуковані на російський лад ненаголошені голосні [о], [а] (це теж прояв „суржикізації" мови). Також не-українське звучання має прикметник перемишльський, без типового для української фонетики спрощення. Правила УП-1990 передбачали такий запис як єдиний можливий, найновіша редакція УПн-1999 пропонує узаконити два варіанти: перемишльський і перемиський.

Одним із складних дотеперішніх принципів українського правопису був запис слів з елементом пів, який під впливом російської орфографії українці пишуть або разом (півгодини, піваркуш), або з апострофом (пів'яблука), або через дефіс (пів-Києва, пів-Європи), не кажучи вже про словосполучення, у яких пів пишеться окремо (о пів на п'ятуs). У найновішій редакції пропонується елемент писати разом тільки у словах піваркуш південь, півкуля. Це значно може спростити правопис.

Окремого обговорення вимагають також інші рекомендації орфографічного характеру. Так напр. один словник (Орф-1994) подає два варіанти юда - іуда, юдей - іудей, юдейський - іудейський, а другий (СлБур-1995) - тільки юда, юдей, юдейський, хоча обидва словники рекомендують писати виключно юдофіл і юдофоб. Бувало, що варіант юдей, юдейський відмічався як розмовний [РУС-1968‚ т.1]‚ а як нормативний було рекомендовано варіант, згідний з російським записом іудей, іудейський. У новій редакції правопису пропонується писати виключно юда, йон, йогурт Йоан. Деякі слова вже відійшли від російського зразка. Напр. зараз пишемо конвеєр (а не: конвейєр)‚ феєрверк фейєрверк), параноя (а не: паранойя, хоча ще недавно треба було писати конвейєр, фейєрверк паранойя (див. напр. УВН-1973). В словнику Орф-1994 деякі з цих слів зафіксовані у спрощеному графічному варіанті, але водночас залишилося слово фойє. У проєкті нового правопису пропонується уніфікувати запис усіх цього типу слів, у тому числі замість фойє вводиться запис фоє [УПн-1999; 155].

Loading...

 
 

Цікаве