WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Застандартовані правила ділового та наукового стилю - Реферат

Застандартовані правила ділового та наукового стилю - Реферат

Роботи виконуються з використанням вивірених засобів вимірювання Роботи треба виконувати (виконують), використовуючи вивірені засоби вимірювання.

Згідно з правилами та нормами наукового стилю української мови, зворотні дієслова потрібно вживати за їх прямою призначеністю лише стосовно неперехідної дії, тобто коли є суб'єкт дії, але немає іншого об'єкта, на який спрямовано дію [3, п. 5.1.2; 4, п. Д.12; 11]:

Неправильно Правильно

він змінюється (деформується, нагрівається) кимсь (чимось) його змінює (деформує, нагріває) хтось, щось (перехідна дія)

він змінюється (деформується, нагрівається) десь (за певних умов) (неперехідна дія)

4. Безособову форму дієслова на но, то, відповідно до її прямої призначеності, треба вживати лише в безособових реченнях [3, п. 5.1.10; 4, п. Д.12]

Згідно з [3, п. 5.1.10], потрібно використовувати безособову форму викладання тексту стандарту, яка не потребує означення виконавця дії, а лише наголошує на події, що відбулася, наприклад: застосовано метод, зазначено у настанові тощо. Широке вживання таких безособових конструкцій у ролі присудка є синтаксичною особливістю української мови [7; 8; 10; 11], що відрізняє її від російської мови, де є такі форми (наприклад, сказано – сделано), але вживають їх значно рідше, ніж в українській [7; 10].

По-перше, потрібно пам'ятати, що безособові конструкції на но, то керують іменником у знахідному відмінку без прийменника [11], наприклад, вироблено (що?) новий підхід (новий розв'язок, нову методику).

По-друге, уживаючи безособові конструкції, автори досить часто роблять помилку, уводячи в речення виконавця дії у формі іменника чи займенника в орудному відмінку [6-9]. Тому хибна така фраза: фахівцем винайдено новий метод дослідження – бо в цьому реченні є виконавець дії – фахівець і це слово стоїть у орудному відмінку. Правильно писати так: фахівець винайшов новий метод досліджування.

Отже, безособову форму дієслова на но, то можна вживати лише в реченнях, де прямо не зазначено виконавця дії [4, п. Д.12]:

Неправильно Правильно

його змінено (здеформовано, нагріто) кимсь його змінив (здеформував, нагрів) хтось

його змінено (здеформовано, нагріто) десь (за певних умов)

Саме виходячи з викладеного правила, у передмові національних стандартів змінено формульовання деяких пунктів (див. [3, п. 4.3]), що мусить стати зразком для розробників НД інших видів та рівнів приймання.

5. Потрібно розмежовувати засобами української мови дію, подію та наслідок події, уживаючи для них різні віддієслівні іменники, утворені відповідно від дієслів недоконаного та доконаного виду [3, п. 5.1.2, 5.1.4; 4, пп. Г.4.1, Г.9.1, Г.9.2, Г.9.2.1]

З правила 1 не варто робити хибний висновок, ніби віддієслівних іменників не треба вживати зовсім. Їх зазвичай використовують у заголовках, дефініціях, а також у реченнях, де ці іменники виконують функцію підмета або додатка [7]. Тому дуже важливо їх вживати правильно, у тому самому значенні, на відміну від російської мови, що мають дієслова від яких іх утворено.

Річ у тім, що як в українській [15], так і в російській мові [16] є два види дієслів: недоконаний (рос. несовершенный) та доконаний (рос. совершенный), причому категорія виду притаманна всім дієсловам української та здебільшого російської мови, а дієслова недоконаного та доконаного виду, тотожні за лексичним значенням, утворюють видову пару.

Кардинальна різниця полягає в побудові віддієслівних іменників. Зазвичай від двох російських дієслів, що утворюють видову пару, можна побудувати тільки один віддієслівний іменник для позначання дії, тоді як від їхніх українських відповідників – два віддієслівні іменники, наприклад, [17, 18]:

Вид Російська мова Українська мова

Недоконаний (дія) изменять → изменение змінювати → змінювання

Доконаний (подія) изменить → изменение змінити → змінення

Згідно з рекомендаціями [6] та вимогами [3, п. 5.1.4; 4, п. Г.4.1], дію треба позначати віддієслівними іменниками на –ння (–ття), утвореними від дієслів недоконаного виду, подію – віддієслівними іменниками на –ння (–ття), утвореними від дієслів доконаного виду, а об'єкти (наслідок події) – відповідними однокореневими іменниками з іншими суфіксами або без них, наприклад:

Дія Подія Наслідок

згинання зігнення згин

змінювання змінення зміна

нарізування нарізання нарізь

повертання повернення поворот

розтягування розтягнення розтяг

устатковування устаткування устатковання

Від багатьох видових пар у словниках української мови (наприклад, [14; 18]) зафіксовано три віддієслівні іменники, що позначають дію, подію та наслідок події. Треба правильно вживати ці віддієслівні іменники, розрізняючи їх значення, наприклад:

Російська мова Українська мова

Аналоговый сигнал передает информацию за счет непрерывного изменения амплитуды или частоты Аналоговий сигнал передає інформацію завдяки неперервному змінюванню (дія) амплітуди або частоти

Использованием рационализаторского предложения признается создание или изменение конструкции изделий, технологии производства и применяемой техники или состава материала Використанням раціоналізаторської пропозиції визнають створення або змінення (подія) конструкції виробів, технології виробництва та застосовуваної техніки або складу матеріалу

Фазовый сдвиг – это изменение фазы сигнала Фазовий зсув – це зміна (наслідок події) фази сигналу

У термінологічних сполуках, що позначають назви виконавців дії, засобів і способів виконування дії, а також інших характеристик дії, треба завжди вживати іменник (який у словниках подають здебільшого другим), утворений від дієслова недоконаного виду, тобто іменник, що позначає загальну назву дії. Не можна в таких випадках уживати іменники, що позначають подію [4, пп. Г.9.2, Г.9.2.1]. Але саме ці іменники, що позначають подію, слід уживати в словосполуках з деякими іншими іменниками, наприклад:

Дія Подія

засіб пакування свідоцтво про впакування

засоби виконування звіт про вконання

метод розв'язування час (момент) розв'язання

настанови щодо впроваджування дата впровадження

порядок видавання рік видання

правила приймання акт прийняття

процедура затверджування дата затвердження

процедура подавання день подання

спосіб готування довідка про підготування

технологія складання момент складення

тривалість створювання момент створення

функція перетворювання після перетворення

Не треба вживати іменників, яких помилково називають українськими віддієслівними, але які утворено не від українських дієслів, а від російських віддієслівних іменників, зокрема управління, падіння, плетіння тощо [20].

6. Віддієслівні іменники, що означають дію, потрібно вживати тільки в однині [3, п. 5.1.3; 4, пп. Г.9.2.1]

Оскільки такі іменники є узагальнена назва дії як багаторазової, так і повторюваної, невизначеної ні за кількістю циклів, ні за обсягом, ні за тривалістю, їх треба вживати тільки в однині, наприклад,

Неправильно Правильно

прилади для вимірювань прилади для вимірювання

засоби нарізувань засоби нарізування

для багаторазових згинань для багаторазового згинання

Примітка. Терміни-іменники для позначання події можна вживати в множині, якщо обсяг подій якось визначено: серія досліджень теплотривкості, кількість визначень напрямку [4, п. Г.9.1.2].

7. Потрібно правильно вживати віддієслівні іменники із суфіксом –к(а) [4, п. Г.9.9]

Згідно з рекомендаціями [6; 12] та вимогами [4, п. Г.9.9] віддієслівні іменники із суфіксом к(а) можна вживати лише на позначення наслідків події, об'єктів, суб'єктів, але їх не можна вживати на позначення дії чи події, наприклад:

Неправильно Правильно

дія дія подія наслідок події, об'єкт

оцінка оцінювання оцінення оцінка

викрутка викручування викручення викрутка

8 Потрібно правильно вживати іншомовні терміни на –ція, зія, інг, мент [4, п. Г.9.11]

Слова іншомовного походження збагачують лексику кожної мови, лише тоді, коли немає власного слова для якогось поняття [9; 12]. Вживання, наприклад, замість слова виявник [21-23] слова детектор не збагачує, а примітивізує мову. Адже детектор для української мови слово зовсім безсистемне – єрогліф який треба просто запам'ятати, а виявник – цілком системне, прозоре і зрозуміле навіть нефахівцеві, бо системно утворене від дієслова виявляти, а це – ознака досконалості мови. Тому в [3, п. 5.1.5; 4, п. Г.9.11] зазначено, що у стандарті заборонено вживати іншомовні слова та терміни за наявності рівнозначних слів чи термінів українського походження. Якщо в академічних словниках є слово іншомовного походження й рівнозначне українське, перевагу треба надавати українському слову, наприклад: фактор – чинник.

Loading...

 
 

Цікаве