WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Застандартовані правила ділового та наукового стилю - Реферат

Застандартовані правила ділового та наукового стилю - Реферат

Реферат на тему:

Застандартовані правила ділового та наукового стилю

У зв'язку з ухваленням закону України "Про стандартизацію" [1] та затвердженням "Державної програми розвитку й функціонування української мови на 2004–2010 роки" [2], у стандартах [3, 4] уперше у вітчизняній практиці закріплено систему вимог до стилю українських нормативних документів (НД). Ці стандарти разом із чинним правописом [5] мають стати нормою для розробників НД усіх видів та рівнів приймання.

Дотримування застандартованих правил, як сказано у вступі до [4], сприятиме: 1) усталюванню однозначності термінів; 2) уніфікуванню мовних засобів, необхідному для внутрімовного гармонізування науково-технічної термінології; 3) шліфуванню українського науково-технічного стилю мовлення.

А також дасть змогу: 1) полегшити сприймання й розуміння науково, технічного та ділового тексту; 2) впорядкувати й пришвидшити процес узгоджування й удосконалювання української науково-технічної термінології; 3) випрацювати українську термінологію, що відповідатиме традиціям, духові й структурі сучасної української літературної мови; 4) убезпечити від руйнування, відродити і розвивати цілісність та системність української наукової й ділової мови.

Зауважмо, що ці правила не є нові. Вони ґрунтуються на традиціях української літературної мови, рекомендаціях відомих українських мовознавців [6–13].

Головних застандартованих правил ділового та наукового стилю є два й установлено їх в одному з основоположних стандартів національної стандартизації України ДСТУ 1.5 [3], а інші випливають із двох перших і тому підпорядковані їм.

Перше головне правило – усі мовні засоби треба вживати відповідно до їхньої прямої (головної) призначеності.

Друге головне правило – за наявності двох рівнозначних слів: іншомовного походження й українського, треба вживати українське.

Обидва правила зумовлені тим, що науковий, технічний чи діловий текст повинен бути однозначний і потребувати якнайменше зусиль, щоб його зрозуміти. Адже кожне слово насамперед спричинює асоціацію свого прямого (головного) значення, а переносне випливає лише з аналізу контексту.

Стосовно першого головного правила нагадаймо пряму (головну) призначеність деяких мовних засобів, які головно [3–14] означають:

- дієслова недоконаного виду й утворені від них віддієслівні іменники на ння ( ття) – дію (процес);

- дієслова доконаного виду й утворені від них віддієслівні іменники на ння ( ття) – подію;

- зворотні дієслова на –ся – неперехідну дію;

- безособова форма дієслова на –но, –то – дію в безособових реченнях;

- віддієслівні іменники із суфіксами відмінними від ння ( ття), без суфіксів і на –вання – предмети, об'єкти, суб'єкти, наслідки, стани тощо, але не дії чи події;

- дієприкметники* – стан об'єкта дії;

- дієприслівники – стан суб'єкта дії;

- віддієслівні прикметники – дійові властивості об'єктів і суб'єктів дії.

Зазначені вище мовні засоби в українській мові становлять добре зіструктуровану словотворчу й поняттєву систему, що свідчить про досконалість мови. Можна проілюструвати це за допомогою поданої далі таблиці 1.

Правила, що випливають із двох головних, подамо відповідно до [3, 4], використавши деякі приклади і формульовання, опубліковані в [3, 4, 19].

1. Треба віддавати перевагу природному для української мови дієслівному способові позначання дії (процесів) перед іменниковим, традиційним для російського офіційно-ділового та наукового стилів [3, п. 5.1.2; 4, п. Г.9.1.1]

Однією з основних і безперечних прикмет української мови є вживання зворотів із дієсловом у неозначеній формі й у різних особових формах, а також дієприслівниками, там, де в російській мові, як правило, уживають віддієслівні іменники [6; 7; 11; 13], що можна проілюструвати такими прикладами:

рос.: отдать в стирку укр.: віддати прати

отдать в чистку віддати почистити

требует принятия решительных мер потребує вжити рішучих заходів

учиться игре на скрипке учитися грати на скрипці

Тому, викладаючи в НД текст положення чи вимоги, треба скрізь, де це можливо, уникати нагромадження віддієслівних іменників на "-ння", уживаючи замість них відповідні дієслова [3, п. 5.1.2; 4, п. Г.9.1.1; 7], наприклад:

Неправильно Правильно

Вимірювання тиску здійснюється для порівняння ... Тиск вимірюють, щоб порівняти ...

2. Потрібно уникати мовних конструкцій "дієслово + віддієслівний іменник" [3, п. 5.1.2; 4, п. Д.12]

Розроблювані НД, навчальні та наукові праці рясніють конструкціями "дієслово + віддієслівний іменник", у яких дієслово вказує тільки на те, що щось відбувається, а іменник-додаток показує, що саме відбувається [13]. Згідно з [4, п. Д.12; 6; 11; 12] потрібно замість таких конструкцій, уживати природніший для української мови й економніший засіб – дієслово, наприклад:

Мовна конструкція

"дієслово + віддієслівний іменник" Дієслово, що її замінює

виконувати обчислення обчислювати

виконувати моделювання моделювати

здійснювати вимірювання вимірювати

здійснювати гармонізацію гармонізувати

здійснювати контроль контролювати

забезпечувати безпеку убезпечувати

займатися досліджуванням досліджувати

Таблиця 1

Частина мови діє- подіє- діє- подіє- Значин

-слово прбувати впробувати випробвувати повипробвувати назва дії/події

-іменник прбування впробування випробвування повипробвування

-прикметник прбуваний впробуваний випробвуваний повипробвуваний ознака пасивного дієвого/подієвого стану

-прислівник прбуючи впробувавши випробвуючи повипробвувавши ознака активного дієвого/подієвого стану

Віддієслівний іменник впроба

впробуваність наслідок, стан

прбувальник випробвувач

випробнк суб'єкт дії

прба

прбуваник прбуванка впробуваник впробуванка випробвуваник випробвуванка об'єкт дії

Віддієслівний прикметник прбувальний випробвчий

випробвувальний ознака властивості суб'єкта дії

випробнй випробвний ознака властивості об'єкта дії

Іменник прбувальність випробвчість

випробвувальність властивість суб'єкта дії

впробність випробвність властивість об'єкта дії

прбування – дія за знач. прбувати

випробвування – дія за знач. випробвувати

впробування – подія за знач. впробувати

прба – зразок речовини чи виробу, відібраний для випробвування

впроба – наслідок прбування, випробвування, впробування

прбуваний – той, якого прбували чи прбують

непрбуваний – той, якого не прбували і не прбують

випробвуваний – той, якого випробвували чи випробвують

невипробвуваний – той, якого не випробвували і не випробвують

впробуваний – той, якого впробували

невпробуваний – той, якого не впробували впробуваність – стан, спричинений подією впробувати

прбувальний – призначений чи здатний прбувати

випробвчий (випробвувальний) – здатний (призначений) випробвувати

випробвний (випробнй) – той, якого можна (призначено) впробувати

випробвність – здатність піддаватися прбуванню, випробвуванню

невипробвний – той, якого не можна впробувати

прбний – той, що належить чи стосується проби

3. Зворотну форму дієслова, відповідно до її прямої призначеності, треба вживати лише на позначення неперехідної дії [3, п. 5.1.2; 4, п. Д.12]

Книжному стилю російської мови притаманно широке вживання пасивних конструкцій з дієсловами на –ся [8], наприклад, институтом выполняется ответственное задание, нами выполняются работы. Цим реченням властиво таке:

Учасник дії Відмінок Член речення Приклад

суб'єкт дії орудний додаток институтом; нами

об'єкт дії називний підмет задание; работы

На штучність і неприродність таких пасивних конструкцій в українських текстах звертали увагу мовознавці [6; 8; 10–12] і радили речення будувати природно – суб'єкт дії повинен бути підметом, об'єкт дії – додатком, а присудок описує дію підмета, спрямовану на додаток. Отже, у наведених вище прикладах ужито зворотну форму дієслова-присудка саме для того, щоб показати напрямок дії, протилежний природному. Виходячи з норм української мови та згідно з [3, пп. 5.1.2, 5.1.9], вимоги потрібно викладати так:

Неправильно Правильно

Loading...

 
 

Цікаве