WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Явище підтексту та засоби його вираження в художньому творі - Реферат

Явище підтексту та засоби його вираження в художньому творі - Реферат

Поряд із уже названими засобами вираження підтексту (іронія, алюзії, ремінісценції, символи, тропи та фігури) у творах сучасних українських письменників активно використовується графіка. Графічна структура загальнонародної мови (її писемна форма) не становить системи виражальних засобів, а являє собою лише графічний відповідник усної форми. У художньому мовленні графічні засоби можуть набувати поетичних значень і сприяти реалізації підтексту. З цією метою використовуються різні шрифтові виділення тексту (розрядка, курсив, великі літери), усунення розділових знаків, графічне членування віршового рядка на окремі ритмічно-інтонаційні та експресивно-смислові фрагменти — "сходинки" або "драбинка", заміна великої літери малою у власних назвах і навпаки — малої літери великою у загальних назвах (Л. Костенко, В. Гересим'юк, М. Вінграновський, І. Римарук. Ю. Андрухович, Ярс Балан, В. Трубай, М. Боровко та ін.).

Традиція використання графічних засобів в художніх творах не сьогочасна — деякі види графічного виділення тексту застосовувалися ще у давній літературі, а на початку ХХ століття виникли різні графічні манери (П. Тичини, М. Семенка, В. Сосюри, Майка Йогансена та ін.). Велику активність у використанні графічних засобів проявили футуристи, які пов'язували літературу з живописом. Так, наприклад, М. Семенко в поезії "Стріло віків" вдається не тільки до графічного членування віршового рядка, а й уникає вживання великої літери та розділових знаків, крім знака питання:

Нахмурило брови сизі брови над києвом ще на сезон зоставлено ласий кусок і питає поет розгублено: а як же "убий його" і як же владивосток а як же париж і лондон чікаго і ньюйорк? і знову латані вітрини хрещатика рейтарська і кава і дощ

Прострель мене прикнопнутого на меридіані київському прострель мене наскрізь, стріло віків! Зважаючи на контекст тієї доби та настрої, які переймали автора, підтекст наведених рядків можна пояснити як переживання того, що просування революції на Захід було зупинене. Написання ж власних назв з малої літери акцентує увагу на ідеї глобальності подій початку ХХ століття, їх планетарних масштабах.

Графічні засоби є не обов'язковими елементами тексту, а лише своєрідними маркерами тих мовних одиниць, які, крім експліцитного змісту, несуть ще й імпліцитний. Їх використання зумовлено потребою акцетувати увагу чаитача на підтексті. Додаткова маркованість переорієнтовує мовні одиниці з вираження основного змісту на вираження додаткового. Наприклад, окремі слова чи групи слів набувають більшої інтонаційної самостійності, а логічне членування віршового рядка доповнюється емоційним при використанні "сходинок" (Л. Костенко "Летючі катрени", В. Гересим'юк цикл "Незрима тінь", М. Вінграновський "Елегія", І. Римарук "Перше квітня" та ін.); усунення пунктуації з поетичного чи прозового тексту породжує двозначність тлумачень і творить багатоплощинну семантичну сув'язь (Л. Костенко, Ю. Тарнавський, І. Калинець, І. Римарук, Є. Пашковський та ін.). Типовим прикладом художньої амфіболії (вираз, який можна тлумачити двозначно) є рядки з поезії І. Римарука "слову важкому як жменя землиці...": "вчора твоїми руками блідими // витиснув профіль крику в корі я // випалив тишу твоєю сльозою // Ольго-Маріє в пагорби темні // вирвався вересень з палеозою // дикі ж які його крила підземні...". Тісно переплетені слова, наприклад, "в корі" стосується і "витиснув" і "випалив", звертання "Ольго-Маріє" може бути віднесене і до попереднього рядка, і до наступного, породжують множинність змістів. Автор у цьому творі не єдине джерело змісту — до творчого процесу залучені й читачі, кожен з яких зрозуміє й відрефлексує ці рядки по-своєму. Отже, сучасний художній твір постає в результаті спільних зусиль автора й читачів.

Письменники можуть вдаватися і до комбінованого вживання маркерів імпліцитного змісту, як, наприклад, В. Герасим'юк у творі "Маріє" виділяє курсивом двічі повторювані рядки: "На сивому тлі трави // тонко, мов конокради, // проціджують ніч волхви // імени твого ради".

Графічні засоби, їх виражальний потенціал на сьогодні залишаються маловивченими. При виданні творів у графіці найчастіше допускається самовільність редакторів. Проте необхідно пам'ятати, що "все організоване в поезії стає значущим" [8; 80].

Отже, підтекст хоч і належить до факультативних елементів текстової структури, але він відіграє важливу роль у реалізації загального змісту тексту. Ступінь і глибина його сприйняття визначаються не тільки прийомами використання мовних і графічних засобів, а й залежать від культурного, освітнього, інтелектуального рівнів розвитку читача, його уяви, інтуїції, асоціативного мислення, мовного чуття. Сучасна література, в якій активно використовується нелінійне, багаторівневе письмо, активізує читача, робить його співтворцем, а процес читання — співтворчістю. І найповніше це виявляється в розгадуванні тексту, в проникненні в "задзеркалля" мови, в осягненні глибинного змісту.

Людська діяльність не повинна зводитись до експлуатації мови, бо "...людина, не навчена мислити самостійно, оволодіваючи світом за допомогою заданих, уже існуючих значень трансльованих змістів, потрапляє в стихію ідеології влади, державності, стає "гвинтиком" у величезному соціополітичному механізмі. В результаті вона починає жити в фантомному світі псевдодумок, псевдопочуттів, псевдодій. Так з'являється "сіра більшість", що вірить в однуєдину для нього істину" [5; 18]. Сучасна людина повинна вміти через мову проникати в сутність предметів, явищ, понять, за формальною структурою тексту бачити глибинний зміст. Це дасть змогу звільнитися від мономислення, розвинути виразно індивідуалізоване мовлення, навчитися швидко сприймати зміст у будь-якій формі, видобуваючи з нього необхідну інформацію для прийняття рішень, створювати монологи, вести діалоги, керувати системою мовленнєвих комунікацій у межах своєї компетенції.

Література:

1. Валгина Н.С. Теория текста. — М., 2003.

2. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. — М., 1963.

3. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. — М., 1981.

4. Горшков А.И. Русская стилистика. — М., 2001.

5. Е.А. Усовська "Постмодернизм в культурі ХХ віку". — Мінськ, 2003. Див. також: http: / www. kulturolog. h10. ru / monog /

6. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. — М., 1976.

7. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. — Л., 1972.

8. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха. / О поэтах и поэзии. — С.-Петербург, 1999.

9. Мацько Л.І. Інформативність і образність як основні ознаки тексту // Проблеми й методика лінгвістичного аналізу тексту. — Харків, 1994.

10. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. — К., 2003.

11. Неврлий М. Муза болю, гніву, боротьби // Маланюк Є.Ф. Поезії. — К., 1992.

12. Одинцов В.В. Стилистика текста. — М., 1980.

13. Подтекст как лингвистическое явление — http: / www. ruthenia. ru // annalystxt / Podtxt.htm.

14. Сильман Т.И. Подтекст как лингвистическое явление. НДВШ, ФН, 1969, № 1.

Loading...

 
 

Цікаве