WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

1. ділова промова – характеризується лаконізмом, критичністю, полемічністю та аргументованістю викладених фактів; орієнтована на логічне сприйняття слухача; сприймається у контексті якоїсь проблеми;

2. мітингова промова – виголошується на злободенну тему і стосується суспільних проблем, які хвилюють широкий загал; це короткий емоційний вислів, що висвітлює нестандартний аспект, щоб по-новому сприйняти відомі факти; використовуються вигуки, заклики, звертання; її успішність залежить від індивідуального стилю оратора;

3. агітаційна промова – дуже близька до мітингової, в ній пропагуються думки, переконання, ідеї і відбувається активна агітація за їх втілення в життя.

4. лекція – це одна із форм розв"язання наукових, науково-навчальних, науковопопулярних та інших знань шляхом усного викладу матеріалу; бувають: навчальнопрограмові, настановчі, оглядові, лекції зі спеціального курсу;

5.бесіда – бувають приватні і ділові; один із видів бесіди є колоквіум ( один із видів спілкування, вид екзамена, а також збори, на яких заслуховують і обговорюють наукові доповіді);

61. Основи культури мови писемного професійного спілкування. Нормативність як основна ознака наукового та ділового текстів. Форми писемної репрезентації результатів наукових досліджень: конспект, реферат, тези наукової доповіді.

До форм писемного професійного спрямування належить текст – синтаксична одиниця, що складається із речень різних типів і характеризується специфічними мовними засобами залежно від стилів мови. Основні види текстів:

  1. власне наукові тексти ( статті, дипломні роботи, підручники, посібники, енциклопедії);

  2. технічні тексти (виробничо-технічні, інструктивні тексти, довідкові);

  3. науково-ділові( описи винаходів, технічна документація);

  4. офіційно-ділові (юридичні, управлінські, ділові листи);

  5. науково-публіцистичні.

Одним із типів оформлення текстів є анотування і реферування.

Анотація – це короткий стислий виклад змісту книги, статті; викладаються найголовніші моменти наукового тексту своїми словами або з використанням речень з тексту.

Реферат – це вид наукового тексту, що комбінує тексти одного чи кількох різних авторів, але на одну і ту саму тему.

Конспект (від латинського "огляд") – це короткий виклад запису змісту якогось твору або усного викладання.

Рецензія – це критичний відгук на художній твір, наукову працю. Складається з 2-х частин: 1) ознайомлення з роботою, 2) дається її оцінка. Основні реквізити рецензії: заголовок, текст, підпис, дата, печатка.

62. Точність, логічність, аргументованість викладу як визначальні риси мови наукового тексту. Мовні засоби їх реалізації.

До форм писемного професійного спрямування належить текст – синтаксична одиниця, що складається із речень різних типів і характеризується специфічними мовними засобами залежно від стилів мови. Основні види текстів:

  1. власне наукові тексти ( статті, дипломні роботи, підручники, посібники, енциклопедії);

  2. технічні тексти (виробничо-технічні, інструктивні тексти, довідкові);

  3. науково-ділові( описи винаходів, технічна документація);

  4. офіційно-ділові (юридичні, управлінські, ділові листи);

  5. науково-публіцистичні.

Одним із типів оформлення текстів є анотування і реферування.

Анотація – це короткий стислий виклад змісту книги, статті; викладаються найголовніші моменти наукового тексту своїми словами або з використанням речень з тексту.

Реферат – це вид наукового тексту, що комбінує тексти одного чи кількох різних авторів, але на одну і ту саму тему.

Конспект (від латинського "огляд") – це короткий виклад запису змісту якогось твору або усного викладання.

Рецензія – це критичний відгук на художній твір, наукову працю. Складається з 2-х частин: 1) ознайомлення з роботою, 2) дається її оцінка. Основні реквізити рецензії: заголовок, текст, підпис, дата, печатка.

Особливості мови наукових текстів.

1.Використовується загальнозрозуміла, нейтральна, нормована міжстильова лексика та відповідна термінологія.

2. Вживаються слова з абстрактним значенням.

3. Використовуються вмотивовані слова.

4. Вживається іншомовна лексика.

5. Специфічно вживається категорія роду.

6. Числівники пишуться цифрами, але, де треба. розшифровуються в дужках.

7. Вживаються відповідні займенники.

8. Використовуються розповідні речення та інфінітивні конструкції.

9. Часто вживаються стійкі словосполучення, інколи вони є термінами.

10.Часто використовуються прийменникові конструкції.

63. Сучасна наукова класифікація словників.

Залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання розрізняють два типи словників : енциклопедичні словники і філологічні.

Енциклопедичні словники пояснюють не реєстрові слова, а позначувані ними відомості з різних сфер життя, науки, виробництва, мистецтва та характеризують відомих осіб, визначні історичні постаті. В енциклопедичному словнику, дивлячись слово Київ, можна знайти всі відомості про столицю України. Є загальні енциклопедичні словники, в яких подаються відомості з різних галузей науки, техніки, культури тощо, і спеціальні, присвячені певній галузі науки: економіці, математиці, медицині тощо.

В філологічних (лінгвістичні) словниках предметом пояснення є слово. Залежно від того, з якої точки зору воно розглядається, лінгвістичні словники бувають різних типів.

  1. Тлумачні словники, в яких дається пояснення значень слів з точки зору їх вживання в сучасній мові.

  2. Перекладні словники , в яких подається переклад слів з однієї мови на іншу.Бувають двомовними, чотиримовними та ін.

  3. Термінологічні , в яких пояснюються терміни з тієї чи іншої галузі науки. Вони бувають одно- і двомовні, перекладні.

  4. Етимологічні словники, в яких пояснюється походження, розвиток і первинне значення слова.

  5. Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний наголос і правильні граматичні форми вміщених у ньому слів.

  6. Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну вимову, і наголос.

  7. Словники іншомовних слів , які пояснюють слова і терміни, засвоєні з інших мов.

  8. Історичні словники , в яких подаються і пояснюються слова, що вживалися раніше.

  9. Діалектологічні словники , в яких дається лексика, вживана в певній місцевості, на певній території.

  10. Фразеологічні словники , в яких дається пояснення значень фразеологічних зворотів або подається їх переклад з однієї мови на іншу.

  11. Синонімічні словники , в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда, повнозначних слів даної мови

  12. Частотні словники , в яких фіксується частота вживання слів і словоформ на підставі обстеження текстів або записаних уривків усного мовлення

  13. Словники власних імен , в яких фіксуються вживані в даній мові власні імена

  14. Обернені або зворотні словники , в яких слова розміщуються за алфавітом у зворотному порядку літер: не з початку слова, а з кінця.

  15. Топонімічні словники , в яких описуються назви географічних об"єктів

16) Словники мови окремих письменників , в яких подаються й пояснюються всі вживані в творах того чи іншргр письменника слова.

64. Правила укладання бібліографії наукових досліджень. Правила оформлення цитат. Різновиди посилань.

Існує кілька варіантів оформлення посилань:

1) посилання записується в кінці кожної сторінки під горизонтальною лінією; номерація на новій сторінці починається спочатку.

2) всі посилання номеруються за їх фіксацією у списку літератури в кінці роботи; їх беремо у квадратні дужки; вказуємо сторінки через кому, праці - через крапку з комою.

Список використаної літератури поміщаємо в кінці – спочатку записуємо видання кирилицею, а після них – латиницею, але номерація наскрізна.

Особливості написання посилань на ресурси Internet:

  1. автор електронного документа;

  2. назва документа;

  3. дата публікації, версії документа, тип документа у квадратних дужках;

  4. повна електронна адреса, дата перегляду документа.

Цитатою наз. дослівний уривок з якогось тексту або висловлення на підтвердження якоїсь думки. Цитати завжди беруться в лапки. Якщо цитата є частиною речення, то вона пишеться з малої букви. Наприклад: Борис Буряк пише, що "в художній структурі сценаріїв і фільмів Олександра Довженка завжди присутній сам автор".

Якщо цитата наводиться не повністю, то на місці пропуску ставиться три крапки. Наприклад: Шевченкове "... треба миром, Громадою обух сталить..." завжди звучить як гасло.

Якщо цитується віршований текст, то він, при збереженні віршової форми, в лапки не береться, а коли пишеться суцільним рядком, то оформляється як звичайна прозова цитата.

Loading...

 
 

Цікаве