WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Романтизм став тією течією, що найбільш повно виявила свої особливості в укр. поезії даного періоду і повністю вкладалась в європ. контекст. Для авторів цього напрямку характерне оригінальне переосмислення традиційних тем і оновлення тематики поезії. У центрі їхньої уваги історичне минуле України, фольклор, сильна особистість у виняткових обставинах, фантастика, божевілля, містифікація смерті. Ця течія сприяла виникненню в укр. тогочасній літ-ри нових жанрів: ліро-епічної поеми, балади, елегії, літ пісні, романсу, віршованої казки. Характерним для тогочасної поезії було літ обігрування мотивів чеських, румунських, грецьких народних пісень (грецька пісня Костомарова). У літ критиці існує поділ укр. романтиків на школи: 1)Харківська(Петренко, Боровиковський) 2)Київська (Шевченко, Куліш) 3)Західно-Укр (Шашкевич, Вагилевич)

22. Г. Квітка-Основяненко – фундатор нової укр. прози і нової мови прозового твору

К-О – зачинатель нової укр. прози, культурно-громад діяч, перу якого належать 80 творів. Його прозу хар-ть такі новаторські риси: прості і цільні сюжети творів, деталізована оповідь, оригінальність авторського стилю, що виявляється в оповіді від першої особи, виклад зрозумілою мовою навіть складних філос понять, повчально-моралізаторський характер прози, що базується на христ ідеях. К-О розвиває нові прозові жанри: фейлетони, гумористичні оповідання ("Купований розум", "Підбрехач"), гумористичні сентиментальні повісті("Маруся", "Щира любов"), сатиричний родинний роман хроніка ("Пан Халявський"). У К-О виявилась ознака двомовності у написанні творів. Отже творчість К-О засвідчила оновлення жанрово-стильової системи укр. прози, утвердження в ній ідеалів гуманності, моральності людини з народу.

23. Сучасна укр.. літ і суч. літ. мова.

Сучасна укр. літ-ра побудована на фундаменті вікових традицій і водночас цеяісно новий продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою сучасної літ-ри є її транснаціональнийхар-тер,що виявляється у спробі письменників розв'язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні укр. письм. намагаються подолати "провінційність", "окремість" нашої літ-ри, тому оцінки худ. творів укр. митців слова часто неоднозначні, іноді діаметрально протилежні. Отож виділяють літ-ру елітну, маргінальну (тобто призначену для вузького читацького кола). На противагу такій літ-рі визначають масову, актуальну літ-ру

Початком нової укр. літ. мови вважається 1798 рік, коли вийшли друком 3 перші частини "Енеїди" Котляревського – зачинателя нової укр. літ мови. Він увів до літ-ри багату, колоритну, мелодійну, співучу укр. народну мову.

Основоположником сучасної укр. літ мови став Тарас Шевченко, який відібрав з народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфоепічні і граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові засоби (книжні, фольклорні, іншомовні елементи) в єдину, чітку мовно-стилістичну систему. Укр. мова стала придатною для вираження найскладніших думок і найтонших почуттів. Шевченко вивів укр. мову на рівень високорозвинених європ мов, відкрив перед нею необмежені перспективи подальшого розвитку.

25. Культура мови. Шляхи удосконалення індивідуального мовлення.

Культура мови – це вміння правильно говорити і писати, добирати мовні засоби відповідно до мети і обставин спілкування. Обов"язковою умовою дотримання культури мови є мовні норми.

Розрізняють такі норми мови: 1) лексична – правильність вживання слів та їхньої сполучуваності; 2) орфографічна – правильне написання слів; 3) орфоепічна – правильна вимова слів; 4) граматична – вибір правильного закінчення і синтаксичної форми; 5) стилістична – доцільність використання мовних засобів в окремому стилі. Літературні норми фіксуються в граматиках, словниках, довідниках.

Культура мови –це загальноприйнятий мовленнєвий етикет: типові форми звертання, побажання, запрошення і т.д. залежно від ситуації, соціального стану і віку тощо. Мовна культура людини виявляється також у вмінні вибрати доречну форму привітання чи прощання.

Шляхи удосконалення індивідуального мовлення – це насамперед читання якісної художньої літератури, підвищення ступеня відповідності мови нормам літературної мови, вивчення правил літературної вимови.

26. Орфоепічні та акцентуаційні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця

Орфоепія – розділ мовознавчої науки, який вивчає норми правильної літературної вимови. Унормована вимова необхідна для того, щоб мова могла нормально і ефективно функціонувати як найважливіший засіб комунікації, оскільки розбіжність у вимові ускладнює спілкування, уповільнює розуміння висловленої думки.

Орфоепія –невід"ємна складова частина культури укр мови, однією з основних вимог якої є те, що мовлення має відбуватися відповідно до загальноприйнятих і узвичаєних у цій мові норм вимови і наголошування слів. Отже, норми правильної літ мови обов"язкові для всіх, хто користується укр літ мовою в її усній формі.

Орфрепія має практичне значення для всіх, оскільки вивчення правил літературної вимови не тільки забезпечує високу культуру мовлення, а й сприяє подоланню вимовних помилок. Ці помилки можуть бути зумовлені незнанням правил укр літературної вимови або впливом діалектного оточення.

Норми сучасної укр літ вимови сформувалися на основі вимовних норм середньонаддніпрянських діалектів і охоплюють вимову голосних, приголосних і слів іншомовного походження.

27.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

Орфографія – це система загальноприйнятих правил про способи передачі мови на письмі. Орфографія, як і орфоепія, має велике значення у спілкуванні людей. Вона визначає письмові норми укр літ мови, єдині і обов"язкові для всіх, хто цією мовою користується. Єдина орфографія полегшує спілкування, сприяє піднесенню мовленнєвої культури мовців.

Орфографія- невід"ємна складова частина культури укр мови, однією з основних вимог якої є те, що написання слів має відбуватися відповідно до загальноприйнятих і узвичаєних у цій мові норм написання слів. Отже, норми правильного написання слів обов"язкові для всіх, хто користується укр літ мовою в її письмовій формі.

Орфографія має практичне значення для всіх, оскі;ьки вивчення правил написання слів є одним з основних компонентів форму2ання мовної компетенції фахівця, а також сприяє подоланню помилок в написанні слів.

28. Принципи укр правопису. Зміни 4-ї редакції правлпису (1993р.).

Укр. правопис дотримується таких принципів:

  1. не змінювати традиційної укр. графіки;

  2. не ускладнювати принципи написання слів новими правилами і винятками;

  3. по можливості спростити правопис складних слів;

  4. критично ставитися до тих правописних моментів, які не випливають із мовної структури;

  5. враховувати, що укр. мова постійно розвивається, але правопис повинен відповідати живій народній мові.

В 1993р. в правопис було внесено такі зміни: м'який знак було поставлено 3-ою з кінця буквою в алфавіті; було відновлено букву "ґ"; спрощено правила написання запозичених і складних слів, зменшено кількість винятків за рахунок уніфікації однотипних явищ, введено зміни щодо написання географічних назв та найменувань людей.

29. Характеристика лексичного складу укр літ мови за походженням та вживанням, за динамікою.

Лексика – це всі слова, які існують у мові. За походженням лексика поділяється на 4 групи:

  1. спільнослов"янська (спільна для всіх слов"янських мов);

  2. східнослов"янська ( спільна для східних слов"ян);

  3. власне українська лексика;

  4. запозичена лексика (найдавніші запозичення із грецької і латинської мов у сфері освіти: аудиторія, студент, конспект, лектор; у юриспруденції: адвокат, прокурор).

За стилістичним використанням виділяють лексику загальновживану, специфічно-побутову, виробничо-професійну, науково-термінологічну, адміністативно-ділову та ін.,а також лексику книжну і розмовну.

Оскільки словниковий склад укр мови весь час розвивається, в ньому розрізняють 2 шари: активний, який охоплює загальновживану лексику та слова, що вживаються у спілкуванні спеціалістів певної галузі народного господарства, науки і культури, та пасивний, до якого належать слова, що вийшли з активного мовного вжитку (архаїзми) і викоритовуються за певної потреби, а також слова неологізми, які ще не стали загальновживаними.

За сферою вживання лексика поділяється на групи:

Loading...

 
 

Цікаве