WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Спостереження над мовою як метод навчання - Реферат

Спостереження над мовою як метод навчання - Реферат

Реферат на тему:

Спостереження над мовою як метод навчання

Серед навчальних методів спостереження учнями мовних явищ і фактів лінгводидактика по праву вважає одним із найбільш дійових засобів активного набування знань, орієнтованого на цілеспрямоване осмислення і засвоєння відомостей з мови. Внаслідок систематичних, різних за виконанням спостережень над мовою усувається одноманітність у роботі вчителя, схильність до подачі готового матеріалу, що притуплює інтерес учнів до предмета. Спостереження навантажує і тренує пам'ять, відкриває простір для розумових дій.

Високо цінуючи спостереження в навчанні, В.О. Сухомлинський писав: "Із спостережень не тільки черпаються знання, — у спостереженнях знання живуть, завдяки спостереженням вони, можна сказати, йдуть в обіг, застосовуються як інструменти в праці. Якщо повторення — мати навчання, то спостереження — мати осмислювання й запам'ятовування знань. Спостережливий учень ніколи не буває невстигаючим чи неграмотним. Учитель, який уміє допомогти учневі використати раніше засвоєні знання для все нових і нових спостережень, досягає того, що чим "старші" знання учня, тим вони міцніші"1.

Як метод навчання мови спостереження полягає у виявленні учнями в тексті тих чи інших мовних явищ, в їх коментуванні, узагальненні, використанні у власному мовленні.

Деякі методисти, зокрема О.В. Текучов2, замість спостереження вживають термін аналіз мови, що суті не міняє, адже спостереження будуються на основі аналізу мовного матеріалу.

У 20-их роках ХХ століття спостереження над мовою знаходило досить широке застосування в навчальній практиці, оскільки на противагу догматизму старої школи ґрунтувалося на свідомості й активності учнів. Спостерігаючи та аналізуючи мовні явища, діти доходили певних висновків та узагальнень, формулювали визначення, правила.

Теоретичне і практичне обґрунтування нового методу знаходимо в працях відомого мовознавця і методиста О.М. Пєшковського, який розробив систему вправ для спостережень над мовою у зв'язку з вивченням граматики і правопису та розвитком мовлення. У 1922 р. Пєшковський видає "книгу для учня" під назвою "Наш язык" (частина перша), а згодом виходять друга (1923 р.) та третя (1926 р.) її частини, або випуски. Перші дві частини, за якими навчались учні початкових класів, містили матеріал для спостереження над інтонацією, ритмом і звуками, найважливішими формами словозміни та їх основними синтаксичними функціями. В третій частині, розрахованій на 5-7 класи, подавався "заключний курс" мови, який, з одного боку, передбачав поглиблене вивчення раніше пройденого, з другого, — висвітлював нові питання, зокрема "складне ціле" (складне речення). Паралельно "Наш язык" виходить як "книга для вчителя" (теж трьома випусками), де, крім текстів, які треба аналізувати, наводилися запитання, усні та письмові завдання, подавалися сформульовані висновки із спостережень.

У передмові до "книги для вчителя" О.М. Пєшковський зазначав, що метою пропонованих вправ є довести до свідомості школярів певну суму наукових знань про рідну мову, зробивши це "силами самих учнів", не даючи їм готових відомостей, а "лише підкладаючи в потрібному порядку матеріал і керуючи непомітно для самого учня процесом граматичного осмислення цього матеріалу"3. Визначаючи, що робота за книгою "Наш язык" вимагає від дітей більших зусиль думки, ніж за традиційними підручниками, Пєшковський зауважує: думати (мислити) на уроках мови, по суті, раніше взагалі не вчили. Звичайно, зусилля, які витрачаються під час спостереження над мовою, значно менші від тих, що йдуть на розв'язання задач з математики, часом досить важких і складних. "На уроках математики, — пише Пєшковський, — прийнято думати, на уроках граматики — не прийнято. Тому найменше наближення граматики до математики здається неймовірною трудністю"4.

Уявлення про зміст і характер вправ для спостережень дають хоча б такі приклади. Вивчається, скажімо, перенос частин слова (основне правило). Учні читають за книгою текст, звертаючи, згідно із завданням, увагу на слова, які не вмістились у рядку і частини яких перенесено в новий рядок. Подумавши, вони мають відповісти, як переносяться слова з рядка в рядок — довільно чи за певним правилом. Виконується письмова вправа. Щоб було менше місця для тексту і, отже, щоб частіше переносити слова, сторінку зошита ділили навпіл вертикальною лінією. Нарешті, формулюється правило: слова на письмі переносимо з рядка в рядок складами.

Це, звичайно, приклад найпростішого спостереження. Інші вправи були складніші, містили багато запитань, різного роду усні і письмові завдання. Ось як, приміром, учні ознайомлювалися з поділом живої мови на речення і слова.

У підручнику подано текст, надрукований без інтервалів між словами (ніби одне довге слово), прочитавши який, учні відповідають на ряд запитань: Чи читається він так само безперервно, як і надрукований? Де треба зробити зупинки? Чому? Що робиться з голосом перед зупинками? Чи немає за змістом ще дрібніших частин, між якими не робиться зупинок?

Після усного розбору учні виконують вправу письмово, виділяючи в тексті речення та слова і ставлячи, де треба, крапку; складають список слів, ужитих в оповіданні. Із спостереження мали бути зроблені такі висновки (подаються в "книзі для вчителя"): за інтонацією та змістом наша мова ділиться на речення. Кожне речення закінчується зниженням голосу і відокремлюється від наступного паузою. Речення поділяються на слова. На письмі речення відокремлюються одне від одного крапками, а перше слово кожного речення починається з великої букви. Слова на письмі відокремлюються лише тим, що пишуться нарізно.

Є в книжці "Наш язык", особливо в 2-й і 3-й частинах, дуже складні вправи, навряд чи учням під силу. Як видно, Пєшковський переоцінював можливості учнів, вимагаючи від них занадто багато. Досвід показав, що застосовувати цей метод в усіх без винятку випадках, не рахуючись із характером матеріалу, стадією навчання, не раціонально: потребує великої витрати навчального часу, не досягаючи належного ефекту.

Універсалізація методу спостереження призвела до відмови на практиці від інших методів, зокрема розповіді. Недосконалість вивчення мови за цим методом добре розумів Л.А. Булаховський. У статті "Грамматика в новой школе" він писав: "Цінуючи метод спостереження, я, однак, не уявляю його собі як основний"5. Спостереженням на заняттях мови вчений відводив певне місце, підкреслюючи при цьому потребу вироблення в учнів навичок практичного застосування знань, що досягається різними вправами.

Надуживання методом спостереження спричинилося до його дискредитації. Мине чимало років, і цей метод знову пробиватиме шлях у школу6. Почасти він знайшов своє відбиття в чинних підручниках мови, де частину матеріалу викладено на основі вправ для спостережень і самостійних висновків учнів. Досвід роботи за цими підручниками показує, що метод спостереження доцільно застосовувати тоді, коли факти і явища, що вивчаються, є складними або специфічними для української мови, вимагають того, щоб у них спочатку розібратися шляхом аналізу тексту (прикладів), перш ніж вдаватися до відповідного теоретичного положення, граматичного визначення чи правила. При цьому треба уникати помилок минулих років, а саме перетворення спостереження в універсальний метод навчання мови.

До спостереження над мовою в сучасній школі вдаються, по змозі, на уроках різних типів, а також у зв'язку з іншими методами навчання, коли учням загадують у результаті аналізу виділених явищ і фактів мови самостійно зробити певні виcновки, сформулювати визначення, правила7.

Так зване проблемне навчання, до якого свого часу ставилися з особливим інтересом, на уроках мови знаходить застосування головним чином у використанні проблемних завдань8. "Задачне" навчання і нині приваблює тим, що спирається не стільки на пам'ять, скільки на мислення, активну навчально-пізнавальну діяльність учнів.

Loading...

 
 

Цікаве