WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Система вправ і завдань з формування монологічного і діалогічного мовлення учнів 7 класу на уроках рідної мови - Реферат

Система вправ і завдань з формування монологічного і діалогічного мовлення учнів 7 класу на уроках рідної мови - Реферат

Реферат на тему:

Система вправ і завдань з формування монологічного і діалогічного мовлення учнів 7 класу на уроках рідної мови

У сучасних умовах модернізації шкільної освіти особливої актуальності набуває проблема опанування школярами рідної мови не лише як засобу пізнання, а й спілкування, прилучення до скарбниць культури українського народу, формування в них мовної і мовленнєвої компетенції як сукупності знань, умінь і навичок, необхідних для користування державною мовою у різних сферах життя і виробництва.

Мовна і мовленнєва компетенції ґрунтуються на усвідомленні основної функції мови — комунікативної, яка забезпечує мовленнєву діяльність її носіїв і впливає на їхній різнобічний розвиток.

Одним із провідних завдань навчання української мови, зазначених у Державному стандарті мовної освіти, є вироблення у школярів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання (аудіювання, читання), відтворення і створення монологічних і діалогічних висловлювань з дотриманням українського мовленнєвого етикету (засвоєння учнями етикетних норм спілкування, яке передбачає увагу до співрозмовника, повагу до іншої думки, використання у повсякденній практиці форм вираження ввічливості тощо).

Мета нашої статті — висвітлити особливості системи вправ і завдань, спрямованої на формування в семикласників умінь монологічного і діалогічного мовлення, подати загальні методичні рекомендації щодо особливостей проведення роботи з розвитку мовлення семикласників з використанням цієї системи.

Зазначена система знайшла своє втілення в експериментальному підручнику рідної мови для 7 класу, створеного творчим колективом наукових співробітників лабораторії навчання української мови Інституту педагогіки АПН України та вчителями-методистами.

Зауважимо, що під час створення зазначеної системи вправ і завдань, спрямованої на формування комунікативних умінь і навичок, ураховувалися загальнодидактичні і лінгводидактичні принципи, серед яких основними є такі: забезпечення мотивації навчання; наступності, систематичності і послідовності; випереджувального формування усного мовлення щодо писемного; урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; практичної мовленнєвої спрямованості навчального процесу; індивідуалізації та диференціації навчання; забезпечення самостійності та самоконтролю; використання міжпредметних зв'язків тощо.

Сучасні наукові дані методики і творчі доробки вчителів-словесників переконливо довели, що оптимальна система навчання школярів монологічного і діалогічного мовлення базується на доцільно визначеному змісті, формах, методах і засобах навчання мовлення.

Під час здійснення експериментальної перевірки системи вправ і завдань урахувалася специфіка мовлення як особливого виду діяльності, пов'язаного зі спілкуванням (спрямованість на адресата як складової мовленнєвої ситуації, без якого спілкування неможливе). Саме вміння орієнтуватися в ситуації спілкування дає змогу продукувати монологічні висловлювання, підтримувати розмову (вести діалог).

Особливістю сучасної методики розвитку мовлення учнів є звернення до тексту як комунікативної одиниці, що складає основу дидактичного матеріалу і є результатом (продуктом) мовленнєвої діяльності людини.

Створення системи вправ і завдань, поданої у підручнику рідної мови для 7 класу, ґрунтується на принципах їх класифікації, запропонованих Ю. Купаловою, Т.О. Ладиженською, В.Я. Мельничайком та ін. Мовленнєві вправи вимагають від учнів рецептивної, репродуктивної і продуктивної діяльності, відповідно до якої виділено такі види: а) рецептивні, до яких належать як загальномовленнєві, так стилістичні вправи, що потребують від учня сприйняття, усвідомлення і фіксації в пам'яті одержаної інформації, характеристики мовних засобів або тексту з певного погляду, групування мовних засобів за вказаною ознакою, оцінку й аналіз мовних засобів, знаходження стилістичної невідповідності в сприйнятому висловлюванні тощо; б) репродуктивні вправи пов'язані з умінням учнів відтворювати здобуті знання, показують способи діяльності (за зразком, схемою, пам'яткою та ін.), передбачають добір мовних засобів за певною ознакою, поширення речень і вставку слів за змістом, відповіді на запитання, перекази (докладні, стислі і вибіркові) тощо; в) продуктивні вправи потребують від учня творчого застосування знань, використання їх у новій ситуації, володіння способами діяльності, необхідними для виконання вправ типу трансформації текстів, редагування, написання творів різних стилів, типів і жанрів мовлення, складання діалогів різних видів тощо.

У процесі створення системи вправ і завдань з формування монологічного і діалогічного мовлення семикласників ставилися основні вимоги, пов'язані із забезпеченням: мовленнєво-мислительними завданнями різного рівня; побудови вправ на дидактичному матеріалі, яким є текст; використання зразків текстів як прийому підготовки до усних і письмових висловлювань; доступності змісту текстів цього віку; природної ситуативності навчання (кожна нова вправа — нова ситуація); стильової та жанрової диференціації; оволодіння учнями способами творчої діяльності; поєднання дій репродуктивного і продуктивного типу; систематичного застосування вправ, що передбачають продуктивну діяльність монологічного і діалогічного характеру; функціонування тієї чи іншої мовної одиниці у мовленні; підпорядкування змісту вправ роботі над типовими недоліками в учнівському мовленні; диференційованого підходу до сформованості вмінь учнів; реалізації пізнавальних і виховних завдань навчання рідної мови, формування національної свідомості школярів.

Дослідне навчання в школах м. Києва і Київської області, апробація системи вправ і завдань, спрямованої на формування монологічного і діалогічного мовлення, свідчить про значну залежність ефективності їх застосування від того, як поєднуються між собою окремі завдання, в якій послідовності вони пропонуються, чи забезпечується поступове ускладнення умінь створювати усні і письмові висловлювання. Виявлено, що складність переказу визначається його видом (докладним, стислим, вибірковим), стилем, в якому написаний текст, типом мовлення; складність твору визначається темою, жанром, стилем мовлення, джерелом одержання інформації тощо; складність діалогу виявляється в тому, яка тема пропонується для розмови, в рівні самостійності, тривалості діалогу, кількості реплік особливостях ситуації спілкування тощо.

Під час дослідного навчання за експериментальним підручником навчання монологічного і діалогічного мовлення семикласників здійснювалося шляхом використання поетапної методики формування комунікативних умінь і навичок з урахуванням основних компонентів мовленнєвої діяльності (орієнтація в ситуації спілкування під час сприйняття, відтворення і створення мовлення, планування змісту, здійснення задуму мовленнєвої діяльності, самоконтроль та оцінка власного і чужого мовлення).

Оскільки підручник для 7 класу створювався на основі експериментальної програми з рідної мови, створеної колективом наукових співробітників Інституту педагогіки АПН України (Скуратівський Л.В., Шелехова Г.Т., Новосьолова В.І.), учителів-методистів (Корольчук А.М., Остаф Я.І.), у ній передбачено такі вимоги до рівня сформованості в семикласників умінь монологічного і діалогічного мовлення:

Монологічне мовлення:

Учень переказує докладно і стисло (усно і письмово) прослухані і прочитані тексти художнього, наукового і публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 200—250 слів, стислого — в півтора рази більше), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, з дотриманням комунікативного завдання, композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму, за самостійно складеним простим і складним планами;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, авторського задуму і мовного оформлення;

учень складає усні і письмові твори (вказаних у програмі видів) за простим і складним планами, обираючи відповідний ситуації спілкування стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), типи мовлення (в т. ч. описи зовнішності людини і процесу праці, роздум дискусійного характеру); жанри мовлення (оповідання за поданим сюжетом, замітка, розписка); мовні засоби відповідно до задуму висловлювання, стилю, типу і жанру мовлення;

збирає та систематизує матеріал для твору;

додержує вимог до мовлення та основних правил спілкування;

помічає і виправляє недоліки у власному і чужому мовленні.

Діалогічне мовлення:

Учень складає діалог за зразком, поданим початком або закінченням, діалоги до монологічних текстів, доповнює відсутні репліки в поданому діалозі;

розігрує діалог (орієнтовно 8—10 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації спілкування, досягаючи комунікативної мети, аргументуючи висловлені тези, спростовуючи помилкові висловлювання співрозмовника;

дотримується норм української літературної мови та правил спілкування;

висловлює особисту позицію щодо обговорюваної теми, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, даючи влучну, дотепну відповідь з використанням прислів'їв і приказок;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

Отже, згідно з новою програмою з рідної мови в сьомому класі виділяється 25 годин, на яких продовжується формування комунікативно-мовленнєвих умінь. Так, семикласники повторюють вивчене про спілкування і мовлення, мовленнєву ситуацію практичним шляхом через вправи, дізнаються про особливості текстів публіцистичного стилю мовлення. На базі практичного засвоєння понять "текст", "стилі мовлення", "типи мовлення", "мовленнєва ситуація" організовується робота з формування відповідних умінь в основних видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі).

Loading...

 
 

Цікаве