WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Робота з підручником - Реферат

Робота з підручником - Реферат

Реферат на тему:

Робота з підручником

За підручником мови, який видається для кожного із середніх класів окремо, учні самостійно чи з допомогою вчителя набувають знання та навички і вдосконалюють їх. Робота з підручником вимагає вміння правильно читати і розуміти текст, осмислювати прочитане, добувати з нього потрібні факти, узагальнення, записувати висновки.

Нині роботі з підручником на уроках мови приділяється значна увага, хоча за браком спеціальних досліджень, якщо не рахувати брошури з дидактики А.А. Концевої "Учебник в руках школьника" (М.: Знание, 1975) та окремих методичних статей1, учитель-словесник все ще не дістає потрібної методичної допомоги. Тим-то ефективне використання підручника подекуди продовжує залишатися вузьким місцем у шкільному навчанні української мови.

Здебільшого вчителі звертаються до підручника, щоб уточнити колективно сформульовані учнями визначення чи правила, або провести одну-дві, рідше — три практичні вправи, або дати домашнє завдання. І учні за підручником працюють в основному тоді, коли готують урок.

Навряд чи можна вважати таку форму роботи з підручником достатньою.

Учнів мало привчають самостійно орієнтуватися в матеріалі підручника, раціонально працювати над засвоєнням викладених у ньому теоретичних відомостей і свідомо, осмислено виконувати практичні завдання і вправи. Це одна з причин того, що багато учнів не працюють як слід з підручником: готуючи урок, спочатку виконують письмову вправу, а після цього сяк-так перечитують текст параграфа.

Тим часом підручник, на що вказує сама його назва, завжди має бути під рукою учня, за ним він повинен учитися, вдосконалювати практичні вміння і навички.

Треба буквально з першого уроку ознайомити п'ятикласників з власне зовсім новим для них підручником, за яким на відміну від загалом пропедевтичного (підготовчого) в початкових класах курсу рідної мови учні приступають до більш глибокого і систематичного (у стрункій логічній послідовності) її вивчення.

Підручник містить теоретичний матеріал (для засвоєння) та практичні завдання і вправи (для виконання) на уроках і вдома. Учитель називає основні розділи навчальної книги та коротко розказує, що в них вивчається.

Конче важливо ознайомити учнів з умовними позначеннями, якими виділено матеріал для спостереження: опору на знання, здобуті в початкових класах; вправи, що містять додаткові відомості; завдання підвищеної складності; теоретичні відомості з мови; значущі частини слова; головні і другорядні члени речення та ін. Проте система умовних позначень може бути успішно засвоєна в процесі практичної роботи з підручником.

Окремо слід спинитися на кольоровому виділенні ключових (опорних) слів-термінів (подані в рамках), особливо важливих заголовків, формулювання визначень і правил. Багато важать також кольорові репродукції картин відомих художників та звичайні малюнки, що допомагають краще зрозуміти значення слів, суть мовних явищ.

Для вивчення питання, якими прийомами роботи з підручником мови найчастіше користуються учні, в школах м. Києва і Київської області проводилось спеціальне анкетування. Роботою було охоплено тридцять п'ять 5-9 класів — 967 учнів. Відповідаючи на запитання анкети, учень повинен був указати, по-перше, як він готується до уроку: що робить спочатку — вчить теоретичний матеріал чи виконує практичне завдання, по-друге, якими прийомами вивчення нового матеріалу і як часто користується (в анкеті перераховувалися прийоми, з яких слід було виписати стовпцем — відповідно до частоти використання — найбільш уживані).

Одержані результати досить красномовні. 57 % учнів спочатку виконують домашнє завдання, потім "учать параграф". Опрацьовуючи теоретичний матеріал підручника, діти здебільшого (79 %) обмежуються простим читанням, 46 % учнів переказують виучуваний матеріал. Невелика частина з них (19 %) аналізує таблиці і схеми, ще менша (14 %) добирає приклади до визначень і правил. І лише одиниці складають план та конспект параграфа або теми. До самоперевірки вдаються декотрі, причому зчаста це робиться одноманітно: переказуючи матеріал, учень час від часу заглядає в підручник для звірення своєї відповіді.

Сказане свідчить про необхідність спеціального навчання школярів працювати з підручником.

Теоретичний матеріал, який подається в підручнику, неоднаковий за змістом, ступенем складності, обсягом та значенням, тому потребує різного підходу, різних прийомів навчання. Граматичні визначення і правила правопису повинні заучуватися дітьми напам'ять: матеріал, у якому подано другорядні ознаки мовного явища, аналіз прикладів, досить уміти пояснювати своїми словами.

Практика досвідчених учителів вказує на різні форми роботи з підручником.

Тексти до тем, що вивчалися в початкових класах, або є порівняно легшими, учні самостійно читають, запам'ятовують, наводять свої приклади.

У такий спосіб можна провести урок на тему "Лексичне і граматичне значення слова" (5 клас). Перед тим, як читати викладене в підручнику пояснення2, учні відповідають на запитання, що їм відомо з початкових класів про лексичне значення слова, потім знайомляться, порівнюючи слова спільного кореня лексика, лексичний з поняттям лексикологія (наука, яка вивчає словниковий склад мови), лексичне значення слова, тобто що означає слово. Тут же дається поняття тлумачного словника, який пояснює (тлумачить) лексичне значення і вживання слів. Згідно із завданням вправи 541 учні мають довести думку: слово — одна з основних одиниць мови. Розглянувши наведену в підручнику (С. 167) таблицю "Слово (мовна одиниця)", діти дізнаються, що, крім лексичного, слово має граматичне значення, яке вказує на приналежність слова до певної частини мови та його граматичні ознаки (рід, число, відмінок і т. ін.). Закріплення матеріалу здійснюється шляхом усних і письмових вправ на визначення лексичного і граматичного значення слів.

Аналогічно використовуємо підручник рідної мови при поясненні матеріалу на теми: "Самостійні та службові частини мови" (6 клас), "Прислівник як частина мови" (7 клас), "Однорідні й неоднорідні означення" (8 клас), "Складнопідрядні речення з підрядними обставинними" (9 клас) і баг. ін.

Для збудження інтересу до викладеного в підручнику матеріалу можна запропонувати учням виділити під час читання нове, що не вивчалося раніше з даної теми. Так, опрацьовуючи параграф, в якому розкривається поняття про дієслово, діти вказують на розширене значення дієслова порівняно з відомим, а саме: дієсловами називають не тільки слова, які означають дію, а й слова, що означають стан3. Цей прийом цінний тим, що привчає учнів уважно читати.

Добре запропонувати учням відповісти на проблемні запитання: 1) Які з дієслів читати, лежати, журитися, бігти, спати, ходити означають дію, а які стан предмета? 2) Яких дієслів у мові більше — на означення дії чи стану? Чому?


 
 

Цікаве

Загрузка...