WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Реалізація культурологічної змістової лінії на уроках української мови: проблеми і перспективи - Реферат

Реалізація культурологічної змістової лінії на уроках української мови: проблеми і перспективи - Реферат

Здатність грамотно тлумачити символічні образи, уміння через аналіз символів розуміти почуття, переживання дають змогу учням в усій повноті сприймати художні твори. У класі, де не ведеться спеціальна робота над словами-символами, учні не можуть самостійно зрозуміти емоційний підтекст твору.

В шостому завданні ми пропонували висловити учням свої думки та назвати теми, на які б вони хотіли писати твори, засвоюючи етнокультурознавчу лексику та слова-символи. Даючи таке завдання, ми мали на меті порівняти тематику творів, яку пропонують учителі, та побажання учнів.

Зробивши детальний аналіз відповідей, ми відзначили, що майже третина учнів взагалі не висловила своєї думки з цього приводу. А це свідчить про те, що ця категорія дітей не знає, де можна використовувати етнокультурознавчу лексику та для чого вона служить. Приблизно стільки ж хотіли б писати твори про звичаї та традиції українців, мотивуючи свої відповіді тим, що тільки "тут використовується найбільше етнокультурознавчих слів та слів-символів". Помітним було те, що дана категорія слів асоціюється в дітей із минулим: "Я хотіла б писати твори на теми народного побуту, звичаїв, на релігійні та історичні теми. Наприклад, народний побут та звичаї — це дуже цікаве і пізнавальне для молоді, що розвиває і збагачує мову чи знання про тогочасну культуру народу"; "Я вважаю, що для того, щоб краще засвоїти етнокультурознавчу лексику та слова-символи, потрібно писати твори на історичні теми, теми, які зачіплюють побут, культуру і життя українців в минулі часи". Незначна частина учнів 10-11 класів пов'язує етнокультурознавчу лексику та слова-символи не тільки з минулим нашого народу, а й із сьогоденням, називаючи такі теми: "Україна сьогодні", "Сім'я — частина суспільства", "Як відбилися в мові народні звичаї", "Ми — українці", "Українська мова серед інших мов світу", "Рослини-символи українців" та ін.

Зіставляючи учнівські побажання та тематику, яку пропонують учителі, можна помітити таку закономірність: чим глибше розуміння цієї лексики вчителем, тим тематика творів, яку називають учні, ширша.

У сьомому завданні учням 10-11 класів було запропоновано написати твір-мініатюру, використовуючи слова етнокультурознавчого змісту та слова-символи.

Аналізуючи творчі роботи, можна сказати, що учні не мають достатнього уявлення про значення етнокультурознавчих слів і не володіють сформованими вміннями і навичками використовувати їх у власному мовленні. Це, на нашу думку, пояснюється втратою звичаїв, традицій, народних пісень, з якими символи органічно засвоювалися змалечку. А тому в творчих роботах є багато повторів, русизмів, етнокультурознавчі слова вжиті неправильно, з невластивим їм значенням. Наведемо зразки таких речень, узятих із творів-мініатюр, а також деякі уривки з них.

1. Для цієї роботи використовувалася кожна зручна нагода: досвітки та світанки. 2. Увечері при свічках дівчата чаклували. 3. Тісто для хліба вимішували в бочках. 4. Дукат — металева, визолочена нагрудна прикраса жінок. 5. Свята вечеря — це символ радості й достатку.

"Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чисті рушники. В Україні вишитими рушниками накривали хліб. Вишитими рушниками накривали діжу після випікання хліба. Гостей, кумів, запрошених на весілля з давніх-давен перев'язували вишитими рушниками. Коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому вишитий рушник, щоб оберігав від лиха" (Андрій П., 11 кл.).

"Яка це добра і світла година, коли приходить свято Великодня! Всі люди йдуть до церкви, щоб освятити паску та писанки. Паски та писанки приносять у сумках, які прикриті полотенцями. У цей день люди вітають одне одного словами: "Христос воскрес!— Воістину воскрес!" (Ірина Е., 10 кл.).

Аналіз робіт засвідчує, що зазвичай повторюються ті слова, що найчастіше пов'язані з темою. Як правило, тематичний словник учнів небагатий, що і зумовлює часті повтори. Не завжди діти вміють розповісти про те, що бачили, над чим розмірковували, у чому брали участь.

Обмеженість словника дається взнаки і при доборі необхідних лексем для передачі думок, що спричиняє безпідставні повтори одного й того ж слова чи споріднених слів: "В українського народу є багато обрядів та звичаїв, одним з таких свят є Різдво. В Україні Різдво святкують сьомого січня. Різдвяне свято є яскравим прикладом високого розвитку культури українського народу. В Різдвяний вечір парубки та дівчата ходили по хатах і співали колядки. Обов'язково з колядниками була Різдвяна зірка та коза".

Серед лексичних помилок найпоширенішими є невиправдане повторення тих самих слів та вживання русизмів, що свідчить про недостатність активного словникового запасу учнів, невибагливість до слововживання, низький рівень мовної культури.

Школярі не вживають етнокультурознавчі слова: кучма, коломийка, храм, стельмах, юшка, плетеник, коралі, дукачі, образи, мальва; не користуються словами-символами. Натомість мовлення переповнене суржиком: "тарілка" (замість "миска"), "полотенце" (замість "рушник"), "лєнти" (замість "стрічки"), "платок" (замість "хустка"), "узор" (замість "візерунок" чи "орнамент").

У процесі перевірки письмових робіт виявлено такі недоліки:

— недостатня кількість тематично згрупованих слів чи словосполучень;

— обмеженість у вжитку етнокультурознавчої лексики;

— невміння збагатити текст синонімічними рядами та фразеологізмами;

— часте вживання русизмів, зайвих слів, однотипних речень. Варто зазначити, що учні найкраще сприймають етнокультурознавчу лексику в контексті, тому необхідно більшу увагу приділяти вправам на складання речень, створювати проблемні ситуації, аналізувати тексти культурологічного змісту, створювати власні тексти, використовуючи етнокультурознавчу лексику.

Засвоївши значну кількість етнокультурознавчих слів, учні поступово навчаться самостійно знаходити їх у художніх творах, пояснювати і за необхідних умов вживати у власному мовленні.

Аналіз результатів виконання завдань засвідчує, що реалізація культурологічної змістової лінії вимагає цілеспрямованого відбору етнокультурологічної лексики для обов'язкового засвоєння, а також певної системи роботи, без чого якість знань і вмінь учнів зростає дуже повільно.

Щодо регіонального аналізу учнівських письмових робіт, то слід зазначити, що відсоткове співвідношення їх істотно відрізнялося. Учні Київської та Черкаської областей показали порівняно кращі результати під час виконання переважної більшості завдань. У роботах учнів Миколаївської області простежується вплив російської мови на розуміння учнями семантики пропонованих лексем.

Отже, підсумовуючи сказане вище, можемо зробити такі висновки:

— анкетування вчителів-словесників виявило, що на уроках рідної мови учні засвоюють невелику кількість лексем етнокультурознавчого змісту, робота над реалізацією культурологічної змістової лінії проводиться епізодично. Серед форм і методів роботи, які найчастіше використовують учителі на уроках рідної мови, переважають такі: розповідь вчителя (70 % опитуваних), виконання вправ, спостереження. Якість засвоєння учнями лексики етнокультурознавчого змісту та формування вмінь і навичок використовувати її у мовленні є порівняно невисокою, багато учнів недостатньо усвідомлюють зміст етнокультурознавчої лексики, рідко користуються нею у власному мовленні;

— учителі, як підтверджують результати анкетування, не мають достатньої кількості словників, довідкової літератури, відповідних методичних розробок та рекомендацій з досліджуваної проблеми;

— переважна більшість учителів надають перевагу вправам пояснювального характеру, які недостатньо стимулюють учнів до пізнавальної самостійної творчої діяльності, мало практикують ситуативні вправи;

— у бесідах з учителями виявилося, що вправи для формування вмінь і навичок роботи з етнокультурознавчою лексикою дехто визначає інтуїтивно;

— результати проведеного констатувального зрізу свідчать, що обмеженість у вжитку етнокультурознавчої лексики негативно позначається на інтелектуальному, емоційному та загальному розвитку учнівського мовлення;

— як свідчать результати виконання контрольних робіт констатувального зрізу, знання і вміння з етнокультурознавчої лексики в учнів 10-11 контрольних класів зростають мінімально, а в деяких випадках прогресу в знаннях немає зовсім;

— аналіз результатів констатувального експерименту підтвердив, що реалізація культурологічної змістової лінії на уроках української мови в учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл вимагає цілеспрямованого відбору етнокультурознавчої лексики для обов'язкового засвоєння, а також певної системи роботи.

Loading...

 
 

Цікаве