WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Реалізація культурологічної змістової лінії на уроках української мови: проблеми і перспективи - Реферат

Реалізація культурологічної змістової лінії на уроках української мови: проблеми і перспективи - Реферат

Реферат на тему:

Реалізація культурологічної змістової лінії на уроках української мови: проблеми і перспективи

Проголошена останнім часом епоха постмодерну дала новий поштовх дослідженням проблем культури та культурології.

Проблемами збагачення мовлення учнів у різні часи займалися О.О. Потебня, Ф.І. Буслаєв, І.І. Срезневський, К.Д. Ушинський, К.Б. Бархін, В.А. Добромислов, М.Т. Баранов, Т.О. Ладиженська, В.І. Масальський, І.О. Синиця, О.М. Біляєв, М.І. Пентилюк, Н.А. Пашківська, Л.М. Симоненкова, Т.П. Усатенко, Л.О. Кутенко.

Про велику силу живого народного слова у навчанні та вихованні неодноразово згадували у своїх працях В.О. Сухомлинський, І.С. Олійник, М.Г. Стельмахович. Аналіз шкільних програм, підручників, спеціальної літератури засвідчив важливість і недослідженість проблеми реалізації культурологічного компонента у навчанні української мови учнів 10-11 класів.

З метою з'ясування стану роботи над культурологічною змістовою лінією української мови було проведено опитування серед учителів-словесників Київської, Черкаської та Миколаївської областей за допомогою анкети такого змісту:

1. Визначте суть поняття "етнокультурознавча лексика".

2. Як Ви працюєте над збагаченням мовлення учнів етнокультурознавчими словами та словами-символами на уроках рідної мови у 10-11 класах?

3. Які культурознавчі слова, на Вашу думку, необхідно ввести у мовлення учнів 10-11 класів?

4. Чи сприяють шкільні підручники реалізації культурологічного компонента у навчанні української мови?

5. Якими джерелами, крім підручників, Ви користуєтесь у роботі над реалізацією культурологічного компонента? Чи є в школі необхідна кількість довідкової літератури, яка сприяє збагаченню учнівського мовлення етнокультурознавчою лексикою?

6. Які види роботи Ви застосовуєте для реалізації культурологічної змістової лінії? На яких етапах уроку?

7. Як відбилися в мові народні звичаї українців? Наведіть один приклад.

8. Який передовий досвід з реалізації культурологічного компонента при навчанні української мови Ви використовуєте і є у Вашій школі?

9. Яку тематику творів Ви пропонуєте учням 10-11 класів на уроках розвитку зв'язного мовлення для реалізації культурологічної змістової лінії?

На перше запитання найбільш правильною і повною була така відповідь: "Це слова, що виражають специфіку культури певного народу, вони різної давності та різні за походженням. Переважна більшість таких слів — безеквівалентні, тобто використовуються тільки в певній (одній) мові. В основному це іменники. Приведемо приклад таких слів в українській мові: коровай, колядка, щедрівка, калач, образ, веретено, галушки, свита, паляниця та інші". Але подібних відповідей було небагато.

Відповіді решти вчителів свідчать про поверхове розуміння цього поняття:

— застаріла лексика;

— лексика, що відображає духовну культуру певного народу;

— лексика, що вивчає значення народознавчих термінів;

— слова, що означають народні назви;

— слова, що виникли дуже давно на території України;

— це власне українська лексика;

— це слова-символи;

— слова, які використовує тільки український народ.

Дійсно, протягом існування мови окремі слова її перестають широко вживатися і переходять в пасивний словник, а потім і зовсім перестають вживатися. Частина етнокультурознавчої лексики належить до пасивного словника, але це не визначальна її риса, адже застаріла лексика не обов'язково етнокультурознавча. Головною рисою етнокультурознавчої лексики є її специфічна семантика, яка відіграє важливу роль у формуванні особистісних рис школяра.

Приклади, що наводяться, часто повторюються, обираються найлегші: веснянка, причілок, прач, Святвечір, рушник, хорунжий, лимар, мережка, семиряга, чайка, журавель, щедрівка, спалювати зиму, обжинки, народні знання, Чумацький Шлях, калина, верба, легенда, цямрина, сад-виноград, образ, сап'ян, намисто, дукачі, колядки, стрічка, храм, сурма, Стожари, різьба, вишивка, мальованка, кунтуш, корсет, кресаня, замовляння, коваль, перкаль, кацавейка, семиряга, юпка, куліш, придане, лава, рожа, квас, кутя, мальва, чаша, наливка, маківник, узвар, хоровод, плуг, сопілка, хата, берегиня, вишиванка, ремесла, оселя, родина, родинна обрядовість, вірування, народне образотворче мистецтво.

Чимало вчителів твердять, що такі слова застарілі чи діалектні, тому не варто акцентувати на них увагу, їх можна вивчати на засіданнях гуртка української мови чи народознавства, у школах з поглибленим вивченням української мови.

Результати анкетування вчителів свідчать, що проблема збагачення мовлення учнів — важливе і водночас слабке місце у роботі вчителя. Словесники ще не мають чіткого уявлення про особливості роботи над реалізацією культурологічної змістової лінії. Найчастіше вчителі називають такі види робіт: робота зі словниками; складання словникових статей та словничків з окремих тем етнокультурознавства; читання та переказ художніх творів, що містять етнокультурознавчу лексику; рідше — з'ясування лексичного значення слова; складання речень; добір різноманітного матеріалу для написання диктантів, переказів і творів; аудіювання. Частина відповідей свідчить про відсутність спеціальної роботи над мовленням учнів, оскільки такі види робіт, як добір дидактичного матеріалу, словникові диктанти не сприяють збагаченню словникового запасу учнів. Не зовсім чіткими були такі відповіді: "ознайомлення з особливостями мови західних областей України", "вивчення легенд, повір'їв, пісень українського народу", "ознайомлення учнів з народознавчою термінологією", "ознайомлення з творами українських письменників". Водночас деякі вчителі привертають увагу учнів до етнокультурознавчих слів, виділяють їх у текстах художніх творів, що вивчаються на уроках літератури, записують їх окремо у зошити. Результати анкетування показали, що на уроках рідної мови робота над культурологічною змістовою лінією не ведеться.

До роботи над культурологічною змістовою лінією вчителі найчастіше вдаються на уроках закріплення матеріалу, узагальнення та систематизації, розвитку мовлення, вивчення нового матеріалу, аналізу контрольних робіт. На думку вчителів, найбільше сприяють збагаченню мовлення учнів такі види роботи: читання учнями художніх творів, робота над з'ясуванням значення незрозумілих слів, робота зі словниками, різноманітні завдання за текстами, самостійна робота учнів над словом і текстом. За результатами анкетування виявлено, що вчителі-словесники на уроках рідної мови зовсім не працюють над словами-сим-волами, а це свідчить про відсутність цілеспрямованої роботи над збагаченням мовлення учнів важливим компонентом етнокультурознавчої лексики.

Усі опитувані надають перевагу лише новим підручникам з рідної мови та літератури.

У підготовці до уроків учителі найчастіше користуються збірниками диктантів і переказів, творами художньої літератури, матеріалами журналу "Дивослово" та "Українська мова і література в школі", словниками: тлумачним, фразеологічним та перекладним (російсько-українським та українсько-російським). У роботі над реалізацією культурологічного компонента користуються, крім підручників, такими джерелами: "Уроки з народознавства" — посібник, упорядкований М.К. Дмитренком та Г.К. Дмитренко; "Диво калинове" Д. Білоуса; "Культура і побут населення України" за ред. В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін.; "Українське народознавство" за ред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва; "Українські приказки, прислів'я і таке інше" (уклав М. Номис); "Культура української мови" — довідник за ред. В.М. Русанівського; "Жінки в історії України" О. Козулі; "Місяцелік" В.Т. Скуратівського; "Мова моя калинова" О.Б. Олійник, "Словник символів культури України" за ред. В.П. Коцура, О.І. Потапенка.

Відвідування уроків показало, що у системі вправ, які застосовують учителі для формування лексичних умінь, переважають словникові, наприклад: дібрати синоніми, антоніми, омоніми і т. п. Мало відводиться часу для роботи над текстами, а саме текст дозволяє з'ясувати роль різних лексичних засобів і проводити роботу над поглибленням і вдосконаленням уявлень учнів про слово і речення.

На уроках рідної мови вчителі намагаються навчити дітей не тільки знаходити довідку про те чи інше слово, а й працювати зі словниками, дошукуючись потрібного значення, дбати не тільки про власне лінгвістичний, а й про загальноосвітній аспект такої роботи.

Переважають такі види роботи: виписування з тексту незнайомих слів, з'ясування їх лексичних значень за словником, диктанти. Менше уваги приділяється ситуативним вправам, роботі над попередженням та виправленням лексичних помилок, формуванню вмінь і навичок визначати семантичне, емоційно-експресивне забарвлення, правильно користуватися такою лексикою. Інколи вчителі пропонують учням самостійне складання словникових статей, тематичних словничків.

Loading...

 
 

Цікаве