WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Психологічні чинники формування ділового мовлення майбутніх учителів-словесників - Реферат

Психологічні чинники формування ділового мовлення майбутніх учителів-словесників - Реферат

При сприйманні мовлення відбувається "переклад" звуків у значення слів, що забезпечує розуміння, про правильність якого ми можемо судити лише за наявності зворотного зв'язку.

У процесі спостереження за механізмами породження ділового мовлення слід зупинитися на його фазах. Спираючись на дослідження Т. Ладиженської, виділяємо чотири фази породження ділового мовлення, які покажемо за допомогою таблиці.

Механізм породження ділового мовлення

Кожна фаза мовленнєвого вираження ділового мовлення існує у таких видах (Б. Ананьєв, Д. Дубравська, І. Зимня, А. Лурія, В. Михайлюк, М. Пентилюк, Н. Формановська, Н. Хомський):

Усне діалогічне мовлення, вихідним етапом чи стимулом якого є питання одного співрозмовника; з нього виходить відповідь іншого, причому той завжди знає спільну тему, про яку йде мова (телефонна розмова, спілкування в колективі, прийом відвідувачів, бесіда тощо).

Усне монологічне мовлення — повідомлення відрізняється тим, що в ньому тема повідомлення випливає не із стимулів співрозмовників та ситуації спілкування, а з внутрішнього замислу людини, що формулює це повідомлення, з думок суб'єкта, з того змісту, який цей суб'єкт хоче передати у розгорнутому висловлюванні. Монолог моделюється в цілому, в ньому шліфується кожний вислів. Іноді ділове мовлення фіксується на папері у вигляді плану доповіді, реферату, промови, конспекту. У зовнішньому вигляді ділове монологічне мовлення — це публічні виступи, в писемному — листи, мемуари тощо.

Писемне монологічне мовлення — це бесіда за відсутністю співрозмовника, що доводить до логічного кінця всі ознаки, властиві усному монологічному мовленню (писемна форма ділового мовлення).

Як зазначають дослідники (Б. Ананьєв, Г. Андрєєва, О. Бодальова, П. Петровська, Т. Яценко та ін.), ділове мовлення характеризується такими ознаками: інформаційність, впливовість та виразність.

Будь-яке мовлення говорить про що-небудь, тобто має певний предмет; будь-яке мовлення разом із тим звернене до реального чи можливого співбесідника чи слухача, і будь-яке мовлення виражає щось — те чи інше ставлення того, хто говорить, до того, про що він говорить, і до того, до кого він реально чи подумки звертається. Стрижнем чи канвою смислового змісту мовлення є те, що воно означає, тобто мова йде про інформаційний бік, який може виконувати різноманітні функції (дидактичну, науково — пізнавальну, комунікативну, організаторську тощо) і проявляється в передачі певних знань від учителя до учня. Її реалізація залежить від розвитку таких якостей мовлення майбутнього учителя-словесника, як конкретність, чіткість, ясність, логічність, дохідливість (критерії ділового мовлення).

Виразний бік ділового мовлення допомагає передати почуття й ставлення вчителя до учня та реалізується такими якостями, як емоційність, експресивність, образність мовлення. Проявляються почуття в інтонації, міміці, жестах, міра прояву яких залежить від типологічних особливостей вчителя і підсилює значущість інформації (невербальна комунікація в діловому мовленні). Однак на сьогодні мова жестів (міміка та пантоміміка) є лише акомпанементом до основного тексту звукового мовлення: жест несе у нашому мовленні лише допоміжне, другорядне значення.

Проте слід підкреслити, що виразна функція сама по собі не визначає мовлення. Мовлення є тільки там, де є семантика, значення та має матеріальний носій у вигляді звуку, жесту, здорового образу і т. д. Але у людини найбільш виразні моменти переходять у семантику.

Виконуючи інформаційну та виразну функції, мовлення разом з тим є й засобом впливу. Функція впливу у людському мовленні є однією із первинних, найбільш основних. Людина говорить для того, щоб впливати на поведінку, на думки чи почуття, на свідомість інших людей. Мовлення має соціальне призначення, воно — засіб спілкування, і цю функцію виконує насамперед, оскільки служить засобом впливу. Впливовий бік ділового мовлення забезпечується через реалізацію насамперед сугестивної та організаторської функцій

Названі аспекти ділового мовлення присутні майже у кожному мовленнєвому висловлюванні з більшою чи меншою повнотою, залежно від мети висловлювання, а мета може бути досягнута залежно від сформованості в учителя усіх сторін офіційного мовлення.

В основі ділового мовлення майбутнього вчителя-словесника лежать уміння будувати й здійснювати мовлення таким чином, щоб воно було оптимальним, тобто найкращим чином пристосованим до завдань інформування та переконання задля реалізації мети спілкування з учнями, їх батьками, колегами по роботі.

Отже, мовлення студентів порівняно з мовленням старшокласників є складнішим. Студент стає кваліфікованим мовцем та змістовним співрозмовником; уважніше ставиться до власного і чужого мовлення.

Проте слід сказати і про недоліки ділового мовлення студентів-словесників, зокрема про студентський сленг, про вживання вульгаризмів, що пояснюється потягом до дорослості. По-справжньому оволодіти висококультурною мовленнєвою діяльністю можливо тільки при безпосередній участі у такому комунікативному акті, який відповідав би вимогам часу і освіти. Тому основним завданням є збагачення словника ділової лексики, засвоєння формул мовленнєвого етикету, застосовуючи усні вправи — складання діалогів різної тематики, засвоюючи норми поведінки у суспільстві з процесами мислення і мовлення тісно пов'язані процеси пам'яті.

Як зазначають А. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Ю. Трофімов та інші, для студентського віку характерні такі види пам'яті:

1. Пам'ять ситуації. У ході підготовки певного виду

документа чи усної форми ділового мовлення потрібно виходити з того, що було поштовхом до виконання даного завдання, де і за яких обставин було використано цей вид роботи.

2. Пам'ять програми. З нею зустрічаються, коли планують написання певного виду документа чи побудови усного висловлювання (навіть на кілька речень вперед). Щодо цього виду пам'яті слід оперувати як з "типовою" формою ділового мовлення, що відповідає усім його критеріям (логічність, послідовність, чистота, точність). "Невиховане" мовлення реактивне, контактне і ситуативно обумовлене. І для такого "невихованого" мовця мовлення зводиться до попереднього породження з подальшим відтворенням: людина читає з "папірця". Але чим більше автоматизовані у людини навички спонтанного мовлення, тим менше у своєму виступі вона повинна для себе фіксувати.

3. Пам'ять змісту і форми полягає у запам'ятовуванні змісту мови ділових паперів паралельно із типовими формулами, закріпленими за діловим мовленням.

4. Пам'ять рідної мови (довготривала). Цей вид пам'яті закладається з раннього дитинства і передбачає відтворення готових формул привітання, правил поведінки, а також усвідомлене й неусвідомлене засвоєння ділового мовлення на усіх його рівнях (фонетичному, лексичному, граматичному, стилістичному) .

У період юнацького віку загальний розвиток пам'яті відбувається в тісній взаємодії з мисленням, досягаючи максимальних значень. Мислення в цей період значно відстає від рівня розвитку пам'яті, що знижує ефективність запам'ятовування і зберігання, бо засвоюваний матеріал належним чином не обробляється. Хоч пам'ять і досягає високого рівня, проте потік інформації, що необхідно засвоїти, зростає набагато швидше. Подолати цю розбіжність можна тільки шляхом осмислення інформації та конспективного структурування матеріалу. Особливого значення набуває вміння працювати з книгою, словником, довідником, складати плани і реферувати спеціальні матеріали, вести конспекти і дослідження на високому професійному рівні.

Важливе значення для лінгводидактичної підготовки студентів-словесників має рівень розвитку уяви. Саме за її допомогою майбутній учитель-філолог може спланувати модель ділового спілкування, зустрічі, побудувати телефонну розмову, бесіду, провести збори тощо.

Як зазначають Б. Ананьєв, І. Зимня, Г. Костюк, А. Виготський, А. Леонтьєв, Ю. Трофімов та інші, для студентського віку характерна абстрактна уява, що передбачає використання схем, символів, зразків (зразки ділових паперів, шаблони тощо).Вона користується образами високого ступеня узагальнення, генералізованими образами — схеми, зразки ділових паперів, шаблони, стійкі форми, мовні кліше, штампи, канцеляризми тощо.

За характером діяльності студента виділяється репродуктивна (відтворювальна) та продуктивна (творча) уява. Репродуктивна уява — це відтворення попереднього досвіду на основі описів чи зображень (схеми, зразки, стандарти) без трансформації. Рівень репродукції залежить від матеріалу (його яскравості, змістовності, привабливості, художньої цінності, оригінальності тощо), від рівня знань, умінь і навичок студента, його досвіду, емоційного стану, здібностей, характеру. Творча уява спрямована на створення нових ідей, шляхів вирішення проблем ситуативного характеру, розігрування рольових ігор.

Отже, уява дає змогу проектувати, моделювати, планувати майбутні навчальні дії, напрямки педагогічної роботи у процесі формування ділового мовлення учнів.

Названі нами психологічні чинники (мислення, мовлення, пам'ять, уява, увага) перебувають у тісному взаємозв'язку, який покажемо схемою.

Взаємозв'язок процесів пізнання у ході лінгводидактичної підготовки майбутніх учителів-словесників

Отже, опрацювання наукової літератури з психології, психолінгвістики, спостереження над навчальним процесом, аналіз робіт студентів-словесників дали змогу визначити психологічні чинники, які забезпечують готовність майбутніх учителів-словесників до засвоєння ділового мовлення і подальшого формування ділового мовлення учнів основної школи.

Література:

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — Ленинград, 1968. — 399 с.

2. Выготский Л. Мышление и речь. — М.: Лабиринт, 1996. — 416 с.

3. Дубравська Д.М. Основи психології: навч. посібник. — Львів: Світ, 2001. — 280 с.

4. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. — М.: Наука, 1982. — 160 с.

5. Зимняя И.Я. Педагогическая психология. Учебник для вузов. — М.: Логос, 2000. — 384 с.

6. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. — М.: Наука, 1969. — 308 с.

7. Цветкова Л.С. Мозг и интеллект: Нарушение и восстановление интеллектуальной деятельности. — М.: Просвещение, 1995. — 304 с.

Loading...

 
 

Цікаве