WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості української еміграційної прози в системі вивчення літератури українського зарубіжжя в загальноосвітній школі - Реферат

Особливості української еміграційної прози в системі вивчення літератури українського зарубіжжя в загальноосвітній школі - Реферат

У вже згадуваному дослідженні Н. Плетенчук "Поетика світомислення Уласа Самчука" [12] звернено увагу на художню рецепцію віталізму у творчості У. Самчука. Дисертантка висловлює думку, що "цей тип мислення органічно "вписується" у світоглядно-естетичну парадигму та енциклопедичне філософування У. Самчука" [12; 9]. Втілення на художньо-національному ґрунті філософської концепції, в основі якої лежить активно-життєве начало, властиве для творчості Івана Багряного, Василя Барки, інших українських еміграційних прозаїків, тому названий аспект має бути врахованим у шкільному курсі літератури під час вивчення прози українського зарубіжжя, адже герої прози У. Самчука мають "активно-прагматичний світогляд, який ламає стереотип пасивного життєсприйняття української літературної традиції" [12; 15].

Акцентуючи увагу на специфічних особливостях української еміграційної прози, зумовлених впливом західноєвропейських філософських течій, слід звернутися також до статті О. Смерек "Колорит художнього світу Емми Андієвської" [15], що присвячена творам "Герострати", "Роман про добру людину", "Роман про людське призначення". Автор пише, що в романі "Герострати" "порушено ряд етичних проблем, пов'язаних з ідеєю "ніцшеанської людини"... відтак актуально звучить мотив пошуку людиною свого призначення, віднайдення Бога у власній душі, вирішення проблеми добра і зла" [15; 50]. Ці слова великою мірою стосуються і творів української еміграційної прози, що вивчаються в старших класах, адже на творчості українських митців, що опинилися далеко від своєї Батьківщини, позначився вплив філософії Заходу, зокрема екзистенціалізму. Два інші романи — "Роман про добру людину", "Роман про людське призначення" засвідчують, на думку дослідниці, відхід авторки від реалістичного письма (певною мірою це характерно і для роману Василя Барки "Жовтий князь"). Емма Андієвська кладе в основу "Роману про добру людину" "перипетії доль таборян-переселенців, для яких питання добра і зла набувають особливого звучання в умовах відірваності від рідної землі. Відтак розв'язання проблеми добра і зла в романі починається з вирішення важливого соціально-політичного питання (боротьба поневоленого українського народу проти деспотичної радянської машини), а далі авторка робить перехід від загального рівня проблеми до індивідуального, приватного пошуку персонажами відповіді на поставлене запитання: в чому сутність добра? Тобто проблема не просто кинута авторкою в повітря з метою внести в роман настрій катарсису, отриманого від самих роздумів на цю тему, а прив'язана до конкретного історичного часу, детермінована реальними подіями, й виступає особливо актуальною саме в даній просторовій площині" [15; 51-52].

Дослідниця пише і про архетипну основу деяких образів твору: наприклад "в образі баби Грицихи яскраво простежується виділений К. Юнгом архетип Великої Матері, оскільки героїня оберігає табір від усяких нещасть" [15; 52].

Мотив еміграційної прози, пов'язаний із художнім втіленням жіночої долі, жіночого національного характеру в його індивідуальних проявах, є предметом наукового зацікавлення О. Пастушенко: "Маючи велику етнокультурну традицію, архетип Великої Матері всебічно трансформується в письменницькому мисленні не одного покоління українських авторів, адже саме цей архетип є визначальним у пам'яті українців... Естетично функціонуючи в художній свідомості письменників, архетип Великої Матері сприяє витворенню жіночих образів та характерів, через які українські письменники трансформують образ України" [10; 8]. Автор стверджує, що українські письменники досить часто через жіночі образи, які мають глибоке етнокультурне коріння, прагнули відтворити образ України, тому в багатьох творах образ жінки-матері сприймається як образ рідної землі. "Міф про жінку-Україну, витворений ще за часів Руїни, ідентифікується з мотивом України-жертви". Ця тема найбільш виразно простежується в творах письменників, що протягом тривалого часу перебували за межами Вітчизни. "Прикладом та підтвердженням цьому є творчість

Мелетія Смотрицького, Тараса Шевченка, письменників-емігрантів ХХ ст." [10; 9].

Таким чином, розглянуті нами літературознавчі публікації свідчать про інтерес дослідників до певних аспектів творчості українських письменників-емігрантів. Автори пропонують цікавий матеріал, який доцільно творчо використовувати в процесі вивчення еміграційної прози, і звертають увагу на такі особливості мистецького доробку українських еміграційних письменників:

проблемно-тематична свобода, зумовлена вільним вибором письменником тем для своїх творів, можливістю порушувати будь-які проблеми;

прагнення правдиво осмислювати історію нації (провідна тема творчості прозаїків українського зарубіжжя — складна доля України, мрія про відродження рідної землі);

полемічний характер прози українського зарубіжжя;

глибоке охоплення та осмислення діалектики історичного процесу;

правдиве зображення дійсності в окупованій більшовиками Україні;

усвідомлення власного призначення як невіддільного від призначення України;

акцентування уваги на питаннях національної свідомості, мрія про незалежну Українську державу;

посилена увага до проблем, пов'язаних зі збереженням на чужині типових рис української ментальності;

романтизація героїв еміграційної прози;

вплив західноєвропейських філософських течій (у синтезі з національно-філософськими поглядами) на творчість письменників-емігрантів (наявність в еміграційній прозі філософського підтексту; акцентування уваги на питаннях екзистенційного характеру; втілення на художньо-національному ґрунті філософської концепції віталізму; філософсько-символічне осмислення українського простору);

риси модернізму у прозі письменників-емігрантів;

звернення до образів-символів;

увага до питань міфопоетики;

ідентифікація міфу про жінку-Україну з мотивом України-жертви;

вплив етнопсихологічних чинників;

домінування мотиву невід'ємності від рідної землі;

націоналістичне начало як рушійна сила творчості багатьох письменників;

реінтерпретація національного образу світу.

Отже, серед досягнень літературознавства у з'ясуванні питань, що пов'язані з еміграційною літературою, велике значення має зокрема визначення прикметних рис, властивих творчості письменників Українського зарубіжжя. Таким чином, надбання літературознавства у дослідженні українського еміграційного літературного процесу є важливим підґрунтям методичної системи вивчення української еміграційної прози в старших класах.

Література:

1. Бородіца С.В. Жанрова структура романів Уласа Самчука в контексті західноукраїнської романної прози 3040-х рр. ХХ ст.: Автореф. дис. канд. філолог. наук: 10.01.01 / Тернопільський державний пед. університет. — К., 2000.

2. Гнатенко П.И., Вострюкова Л.В. Национальная психология: анализ проблемы и противоречий. — Киев. — 1990.

3. Ільницький М. Об'єднані словом. (Українська повоєнна еміграційна критика.) // Дивослово. — 2000. — № 11.

4. Ільницький М. Мале літературне відродження" (Українська повоєнна еміграційна критика.) // Дивослово. — 2000. — № 4.

5. Касперскі Е. Євген Маланюк і еміграційні пограниччя культур // Мандрівець. — 1999. — № 2.

6. Мариненко Ю. "Воєнна" проза Івана Багряного. "Людина біжить над прірвою", "Огненне коло" // Дивослово. — 2001. — № 12.

7. Мовчан Р. "Жовтий князь" Василя Барки. Стаття перша // Дивослово. — 2002. — № 3.

8. Мовчан Р. "Жовтий князь" Василя Барки. Стаття друга // Дивослово. — 2002. — № 4.

9. Неврлий М. Маланюк і Багряний. Дві концепції визволення України // Рідна школа. — 2000. — № 127 (листопад).

10. Пастушенко О. Художня парадигма жіночих характерів у прозі Уласа Самчука в контексті української літератури: Автореф. дис. канд. філолог. наук: 10.01.01 / Київський Національний Університет ім. Т. Шевченка. — К., 2002.

11. Піскун О. Над обмеженою реальністю видимого. (Життя і творчість Василя Барки) // Українська мова і література в школі. — 1999. — № 3.

12. Плетенчук Н. Поетика світомислення Уласа Самчука: Автореф. дис. канд. філолог. наук: 10.01.01 / Прикарпатський університет імені В. Стефаника. — Івано-Франківськ, 2002.

13. Пушко В. Жанрово-стильові особливості прози Василя Барки: Автореф. дис. к-та філ. наук: 10.01.01 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. — К., 2001.

14. Роменець В. Історія психології ХІХ — початку ХХ століття: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1995. — 614 с.

15. Смерек О. Колорит художнього світу Емми Андієвської // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях та ліцеях. — 2003. — № 4.

16. Сподарець М.П. Іван Багряний — письменник і громадянин. — Харків: ХДУ, 1996. — 104 с.

17. Ходанич Л.П. Формування у молодших школярів уявлень про ментальне засобами поезії: Автореф. дис. к-та пед. наук: 13.00.02 / Інститут педагогіки АПН України. — К., 2000. — 20 с.

Loading...

 
 

Цікаве