WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості вивчення теоретико-літературних понять на уроках української літератури в старших класах (на матеріалі поняття «пейзаж») - Реферат

Особливості вивчення теоретико-літературних понять на уроках української літератури в старших класах (на матеріалі поняття «пейзаж») - Реферат

Як бачимо, у творах відомих майстрів слова картини природи відіграють важливу ідейно-змістову функцію. В одних випадках вони із сюжетом пов'язані лише зовнішньо, тобто служать тлом, на якому розгортаються події твору, а в інших — простежується глибший зв'язок пейзажу із сюжетом. Так, природа може виступати як паралель до думок і переживань самого автора ("Хмари" М. Коцюбинського) або когось із героїв твору ("Бур'ян" А. Головка). Пейзаж може контрастувати з настроями митця ("Intermezzo" М. Коцюбинського) чи когось із дійових осіб ("Кайдашева сім'я" І.С. Нечуя-Левицького). Осінній пейзаж із повісті "Fata morgana" M. Коцюбинського сприймається як прелюдія до сумних епізодів із життя селян, які зображені далі. А літній пейзаж із повісті О. Кобилянської "Земля" виступає своєрідним контрастом до тих подій, що розгортаються на його фоні (братовбивство, сварки, незгоди в родині тощо).

Багаті й емоційно-естетичні функції пейзажу. Він може викликати у читача потрібний авторові настрій, увиразнювати його міркування, підсилювати ліричне звучання твору, підкреслювати драматизм подій.

Б.Є. Галанов стверджує, що "нейтральних пейзажів" у гарній книзі немає. "Так, у пригодницькому романі пейзаж допомагає створити відчуття небезпеки й ризику; ...в гумористичному романі пейзаж підсилює комізм подій; ...в сентиментальній повісті — навіває меланхолію; у чорному "готичному" романі жахів пейзаж навіває страх" [14; 192-194]. Окрім названих функцій, пейзаж допомагає передати рух (плин) часу, виразити відчуття вітчизни, бути музичним супроводом, виражати ментальність народу, любов автора до свого краю та ін.

На наш погляд, вартою уваги є думка О. Галича, В. Назарця, Є. Васильєва, що змістовий обсяг поняття "пейзаж не вичерпується його допоміжною функцією як одного із засобів художнього втілення персонажа" [7; 224].

За тематикою пейзажі бувають сільськими, міськими, гірськими, лісовими, мариністичними, індустріальними.... У літературознавстві розрізняють пейзажі статичні (спокійне, врівноважене зображення картин природи) і динамічні (передача природи в русі).

Під час вивчення систематичного блоку української літератури поняття "пейзаж" дає можливість для дослідження літературного дискурсу, зокрема художніх систем. Зі зміною художнього методу, стилю змінюється і наповнення поняття.

Пейзаж сентиментальний покликаний зворушити читача, змусити переживати разом із героями твору. Він набуває психологічного значення, стає засобом художнього зображення внутрішнього світу людини, поглиблення відповідного настрою у творі. Події, описані автором, обов'язково розвиваються на лоні природи, вона й створює емоційний фон. За тематикою — сільські, в літню чи весняну пору року, дуже мальовничі. Часто письменники обирають такі місця, що викликають у читача схвильованість, меланхолійний настрій (кладовище, живописні руїни, віддалені мальовничі куточки...). Природа виступає величною і доброзичливою, впливає на душу людини. Для цього сентименталісти використовують "ніжну", "ласкаву" мову, вживають головним чином слова, які означають почуття. Письменники цього напряму інтимі взували час і простір. Яскравий зразок сентиментального пейзажу представлений у повісті "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка.

Пейзаж романтичний переважно екзотичний — високі гори, бездонні ущелини, густі ліси, широкі степи, безкрайні пустелі, страхітливі хащі... Природа зображується в момент бушування стихії, бурі, грози, повені або ж змальовується надприродна тиша.

У романтиків природа — своєрідне дзеркало, що відображає душу митця, ліричного героя. Він, як правило, перебуває у гармонії з природою та природним оточенням і є частиною всеосяжної природи, відчуває подібність чи суголосність різних станів природи своєму внутрішньому світові, усвідомлює власну залежність від неї. У цьому плані пейзаж українських романтиків багато в чому випливає з концепції "чутливого" пейзажу сентименталістів. Для романтиків характерне паралельне зображення природи й людини (психологічний паралелелізм). Природу змальовують живою, таємничою, для цього вдаються до символіки, національної міфології, демонології, фантастики.

Ключові епізоди твору подаються на фоні природи(рухома декорація), пейзаж незначними вкрапленнями вплітаються в оповідну частину, прив'язаний до певного епізоду чи обрамлює його, увиразнюючи та надаючи емоційності. Найчастіше використовується динамічний пейзаж, адже природа для романтиків — жива. Може бути самоцінним. Приклад романтичного образу природи подає І.Я. Франко у повісті "Захар Беркут" та П. Куліш в ідилії "Орися" та ін.

Пейзаж реалістичний покликаний точно і правдиво окреслити місце подій, суспільство й епоху. Автор виступає зацікавленим спостерігачем. Природа для нього — і джерело натхнення, і велика таємниця. Представники реалістичного пейзажу намагалися показати внутрішню красу природи засобами розкриття об'єктивної суті процесів, що в ній відбувалися. Пейзажисти прагнули природності і простоти композиції. Найчастіше пейзажі панорамні, для них характерна фотографічність зображення, з виразно, чітко виписаними деталями, з поступовим перерахуванням предметів, кольорів, відтінків. Реалістичний пейзаж позбавлений психологічності, домінує ліричне начало. Багата палітра зображувальних засобів. Приклад реалістичного пейзажу зустрічаємо у творах Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, Б. Грінченка та ін.

Імпресіоністичний пейзаж поданий через світосприймання ліричного героя (психологічний), відчутне злиття його стану душі з навколишньою природою. Природа пишеться мазками, переважно півтонами. Великого значення набувають мікрообрази — звукові, зорові, запаху, смаку. На відміну від статичних реалістичних пейзажів, імпресіоністичні картини динамічні, природа подана в русі, характерна мінливість станів, настрою. Яскравий зразок імпресіоністичного пейзажу знайдемо у новелах М. Коцюбинського "На камені", "Intermezzo".

Друга проблема — суто методична. Як зробити, щоб вивчення теоретико-літературних понять стало органічним у структурі уроку? Як зробити їх зрозумілими і цікавими для учнів? Як спонукати їх не просто зазубрювати ті чи інші визначення, а глибоко розуміти їх, використовувати набуті знання на практиці? Як пояснити поняття з теорії літератури доступно й зрозуміло для школярів, як глибоко розкрити його? Усі питання кожен з учителів щодня вирішує самостійно. Методичні засади щодо формування умінь в учнів старших класів аналізувати пейзаж у прозових творах різних художніх систем на сьогоднішній день практично не розроблені. У цій статті ми накреслимо загальнопедагогічні і специфічні підходи щодо вивчення поняття "пейзаж" у систематичному курсі української літератури.

З'ясуймо насамперед загальні методичні принципи, якими слід керуватися під час вивчення поняття "пейзаж" у старших класах.

Принцип науковості полягає у відповідності тлумачення понять теорії літератури, що вивчаються у школі, сучасному рівню літературознавчої науки. Сьогодні вітчизняна літературознавча наука дедалі більше виходить на шлях об'єктивного та неупередженого дослідження понять і явищ. Тому вчителеві слід користуватися не старими словниками й довідниками, а сучасними виданнями.

Принцип наступності. Шкільна програма побудована за лінійним та концентричним принципами, тому поняття "пейзаж" опановується учнями протягом усього курсу української літератури. Уперше в програму з української літератури (автори Н.Й. Волошина, О.М. Бандура. — К.: Шкільний світ, 2001.) вводиться термін і визначення пейзажу (рубрика "Теорія літератури") в 5 класі, але цьому передує пропедевтична робота — спостереження за пейзажем у початкових класах. Визначення подається на базі конкретного текстового матеріалу, що дозволяє розглянути найбільш суттєві сторони явища, після чого поняття конкретизується на новому літературному матеріалі. На жаль, більше в названій програмовій рубриці це поняття не згадується жодного разу. Але, розглядаючи літературознавчий аспект аналізованого явища, ми зіставляли його 1) з героями літературного твору (служить для розкриття внутрішнього світу персонажа, психологічного стану); 2) з композицією художнього твору (служить тлом, на якому відбуваються події; заміняє епілог, пролог, експозицію; створює ілюзію безперервності розвитку подій та інші); 3) з сюжетобудуванням (може бути позасюжетним компонентом (панорамний пейзаж) та компонентом подієвої частини твору (ситуаційний пейзаж); 4) з особливостями авторського світосприймання (реаліст, романтик...), що зумовлює й характер пейзажу та ін.

Loading...

 
 

Цікаве