WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Особливості аналізу драматичного твору в школі - Реферат

Особливості аналізу драматичного твору в школі - Реферат

Реферат на тему:

Особливості аналізу драматичного твору в школі

Суттєві відмінності між художніми творами за способом відображення у них людських характерів зумовлюють не лише поділ їх за родами, а й визначають істотну специфіку літературного аналізу. Для його успішного проведення треба враховувати як спільні ознаки різних творів та прийоми роботи з ними, так і прикметні риси кожного роду й відповідні їм розумові дії. Вивчаючи драматичні твори, учні мають завважити, що їх провідною ознакою є змалювання дійових осіб, бо це "...один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії...".

На відміну від прозових творів, які також мають дієву основу, для п'єси більше властива одна сюжетна лінія й головна подія, герої показані в критичний момент свого життя, а дії у творі стиснуті в часі; звідси й емоційно-чуттєва напруга, якою відзначається цей літературний рід. Події в драматичному творі краще простежити за послідовністю його частин — картин чи дій. Якщо для прозового твору характерна розгалуженість і неквапне розгортання сюжету, широчінь описів, змалювання того, що відбулося, то в драмі, як підкреслюють Н. Волошина й О. Бандура, події відбуваються в теперішньому часі. На це вказують і дієслова у формі теперішнього часу, що в авторських ремарках.

У драматичних творах майже немає описових елементів тексту, прямої авторської мови, а про всі події читач (глядач) дізнається з розмов дійових осіб.

Такі твори непідготовленим учням важко сприймати, й потрібна напружена робота їх відтворюючої уяви. Саме тому методисти радять проводити переказ і рольове читання драматичних творів, особливо в середніх класах, досягаючи максимально можливого перевтілення учнів. Н. Падалка і В. Цимбалюк стверджують: "Потрібно привчати школярів, щоб під час читання п'єси вони уявляли себе глядачами, а після читання окремих сцен могли поділитися враженнями від прослуханого. У процесі такого читання є можливість докладно простежити за розвитком драматичної дії, виявити обставини і мотиви поведінки дійових осіб".

У виборі моделі аналізу драматичного твору методисти звертають увагу на послідовність пізнавальної діяльності. Наприклад, вивчення п'єси-казки А. Шияна "Котигорошко" Н. Волошина радить провести в такому порядку:

1. Самостійне читання твору.

2. Виділення для обговорення проблем: а) взаємини між братами та сестрою; б) боротьба добра і зла.

3. Застосування комп'ютера (якщо він є): а) текстовий редактор — комп'ютерна програма, призначена для роботи з текстом (запис українських народних прислів'їв, приказок, загадок, використаних письменником у п'єсі-казці); б) графічний редактор — комп'ютерна програма, призначена для створення малюнків або мультиплікаційних кадрів: малюнки героїв п'єси-казки або окремих епізодів".

Цей варіант технологічного підходу до вивчення п'єси-казки А. Шияна має загальний, "згорнутий" вигляд і передбачає детальнішу розробку алгоритмів дій певного типу. Залежно від того, який з відомих шляхів аналізу художнього твору буде покладений в основу новостворюваного алгоритму, можна говорити про різні його варіанти, які зазнають додаткових змін ще й у кожному окремому класі відповідно до вимог, які висуваються до знань і вмінь учнів певного віку. У доборі алгоритмів аналізу драматичного твору орієнтуємося на досвід роботи учнів з прозою, зважаючи на їх сюжетну організацію та обсяг. Тоді деякі елементи розумових дій, не характерні для драми (планування учнями прочитаного твору, розгляд позасюжетних частин, прямої авторської характеристики, прямих описів зовнішності й поведінки героїв тощо), випускаємо і вносимо нові, яких більше потребує змінена навчальна ситуація. Г. Токмань, наприклад, радить додати пункти "Художня роль ремарок" і "Сценічна історія п'єси".

Варто звернутися, вважаємо, і до таких питань: "Конфлікт твору", "Роль діалогів та монологів у п'єсі", "Художні особливості драматичних творів". Зважаючи на різні шляхи аналізу, пропонуємо кілька варіантів опрацювання драматичних творів. Розглянемо їх, використавши порівняльну таблицю (див. табл.).

З таблиці помітно й те, що різні шляхи аналізу передбачають здебільшого одні й ті ж питання, проте щоразу в новій комбінації, зумовленій наголосом на певних образних одиницях твору та елементах емоційно-логічної роботи з ним. Цим створюються передумови до осмислення учнями загальних основ аналізу драматичних творів як таких. Найчастіше вони відпрацьовують такі прийоми роботи з драматичним твором: пояснення характерів і духовного світу героїв унаслідок аналізу їх вчинків і поведінки, діалогів і монологів, взаємин з іншими дійовими особами, через авторські ремарки й завдяки проникненню в підтекст реплік персонажів. Характери героїв розкриваються у зв'язку з конфліктом драматичного твору, паралельно з дослідженням його проблематики, невідривно від художніх подій, у яких розрізняються основні частини сюжету, властиві й прозовим творам. Методисти рекомендують робити й коментарі до того, що відбувається в драматичному творі. Н.А. Демидова називає три їх види: історико-побутовий, лексико-фразеологічний та літературознавчий, стверджуючи, що метою останнього є допомогти учням відчути зв'язок між сценами й діями, помітити майстерність драматурга, тоді як завданням історико-побутового коментаря є допомогти учням уявити місце і час дії6. Хоча більш розвиваюче значення, безперечно, має самостійна пошукова діяльність читачів-учнів, провідником якої може бути технологізоване навчання проблемного характеру.

У старших класах, де відтворення фрагментів дій і яв теж потрібне, для "унаочнення" зображеного й вираженого в драматичному творі радимо визначити ключові проблеми, для обговорення яких сформувати з числа учнів-критиків творчі групи, які собою виразно конкретизують те чи інше питання, підняте драматургом і прийняте до обговорення в класі. Учні зможуть не лише інсценізувати відповідні епізоди з твору, а й структурувати його зміст за ключовими проблемами, тим самим увиразнюючи їх зміст. Робота кожної такої групи відбувається за правилами, властивими проблемно-тематичному аналізу, і характеристика дійових осіб підпорядковується поясненню проблематики конкретної п'єси. Наприклад, аналіз в 11 класі п'єси М. Куліша "Мина Мазайло" доцільно побудувати за учнівськими творчими групами, кількість яких визначається числом обговорюваних проблем, яких у цьому творі можна визначити принаймні чотири: 1) національної самосвідомості українців; 2) "українізації" українців; 3) функціонування української мови; 4) викриття манкуртів — безбатченків-перевертнів. За групами — їх можна назвати проблемними — розподіляються блоки питань, на які учні мають відповісти собі під час самостійного читання п'єси та які обговорюватимуться на наступному, другому уроці. Тоді представники кожної групи принагідно братимуть участь в аналітико-синтетичній бесіді про прочитане. Таким чином ми орієнтуємо учнів на проблемно-тематичний аналіз.

Прикладом його проведення може бути й аналіз п'єси І. Карпенка-Карого "Хазяїн" (10 кл.). Проблемний пошук варто здійснити за питанням: "Формування хижака-землевласника". У вирішенні його важливо не збитися на розмову лише про образ Пузиря, бо й інші персонажі п'єси (Феноген, Ліхтаренко, Зеленський) своєю поведінкою (вчинки, їх мотиви тощо) дають змогу послідовно простежити становлення капіталіста на землі. Бесіда, яка має відбутися за алгоритмом цього типу аналізу, складається з таких завдань і запитань:

Loading...

 
 

Цікаве