WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Місце моделювання як методу навчання в педагогічному проектуванні (на матеріалі лінгвометодики вищої школи) - Реферат

Місце моделювання як методу навчання в педагогічному проектуванні (на матеріалі лінгвометодики вищої школи) - Реферат

Реферат на тему:

Місце моделювання як методу навчання в педагогічному проектуванні (на матеріалі лінгвометодики вищої школи)

Суспільно-економічні зміни, що відбуваються в Україні за останні десять років, змушують по-новому підходити до проблем формування особистості майбутнього вчителя-словесника. В умовах розбудови молодої Української держави одним з пріоритетних завдань у галузі народної освіти є виховання нового покоління педагогічних працівників, підвищення загальної культури, професійної кваліфікації та соціального статусу вчителя-філолога, що відповідала б його ролі в суспільстві.

Надзвичайно важливою у фаховому зростанні майбутніх учителів рідної мови є лінгвометодична підготовка, що включає передовсім формування лінгводидактичних умінь учителя як організатора навчально-виховного процесу в школі. Лінгвометодична підготовка майбутніх філологів у педагогічних університетах являє собою цілісну систему, що реалізується планомірно й цілеспрямовано протягом усіх років навчання. Одним з головних її компонентів є методи навчання, особливо ті, що формують уміння моделювати, прогнозувати й аналізувати педагогічні ситуації на різних етапах уроку рідної мови в загальноосвітніх школах та навчальних закладах нового типу. До таких належить метод моделювання, можливості якого недостатньо досліджені в педагогічній науці, хоча він і має давню історію й відомий з часів Демокрита, Епікура та Лукреція.

У педагогіці вищої школи останнім часом активно розробляється проблема, пов'язана з педагогічним проектуванням, яка бере свій початок з появою праць В.П. Безпалька [1]. Педагогічне проектування детально розглядається й у деяких сучасних підручниках з педагогіки вищої школи [2, 150-158; 3]. Суть цього процесу полягає в тім, щоб створювати можливі варіанти майбутньої діяльності й прогнозувати її результати.

Об'єктами педагогічного проектування можуть бути педагогічні системи, сам навчально-виховний процес, різні педагогічні ситуації.

Педагогічне проектування — складна багатоступінчаста діяльність, що передбачає здійснення низки логічно послідовних дій, які допоможуть наблизити розробку передбачуваних завдань від загальної ідеї до точно описаних конкретних кроків. Прийнято вважати, що педагогічне проектування складається з трьох взаємозумовлених етапів: моделювання, проектування та конструювання.

Перший етап створення моделі пов'язаний з формуванням мети (загальної ідеї) створення певної системи, процесу чи ситуацій і основні шляхи їх досягнення. Другий етап (створення проекту) передбачає подальшу розробку побудованої моделі й доведення її до рівня практичного використання. На третьому етапі (створення конструкта) відбувається деталізація розробленого проекту, яка наближає його до використання в конкретних умовах реальними учасниками навчального процесу.

Іншими словами, педагогічне проектування реалізується через створення різноманітних документів, в яких описується з різним ступенем точності побудова й дія педагогічних систем, процесів або ситуацій.

С.І. Самигін, аналізуючи феномен педагогічного проектування [2; 153-154], характеризує два головних принципи, на яких воно базується: принцип людських пріоритетів — орієнтація на учасника процесу або ситуації та принцип саморозвитку проектувальних систем, процесів чи ситуацій, що означає створення їх динамічними, здатними до змін, перебудови, ускладнення або спрощення.

Педагогічне проектування виражається як поєднання трьох взаємопов'язаних видів творчості — дидактичної, технологічної та організаторської, що приводять до створення в кінцевому результаті конкретної педагогічної технології.

Крім проектування, педагогічна технологія передбачає й упровадження стратегії навчання в практику через систему процедур і операцій.

Технології, як вважає М.М. Левіна, розглядають на рівні конкретної методики, і таким чином технологія навчання виконує роль інструментарію в педагогічному процесі. Технологічна діяльність, яка здійснюється на рівні конкретної методики, сама по собі існувати не може, вона тісно пов'язана з іншими, не менш важливими рівнями, як концептуальним, процедурним, діагностичним та технологічним [3; 25].

Педагогічне проектування як вид професійної діяльності являє собою розробку проекту технології навчання. Процедура проектування на рівні конкретної методики включає аналіз вихідних даних, оцінювання технології, її конкретизацію з урахуванням конкретних умов навчання, вибір методів та прийомів. Проектувальна діяльність студентів відбувається на основі конкретної моделі процесу навчання. Саме через неї реалізуються діагностичні умови і прогнозування дій педагога. У здійсненні педагогічного проектування неабияку роль відіграє метод моделювання.

Метою цієї статті є з'ясування місця й ролі моделювання як важливого сучасного методу навчання на заняттях з лінгвометодики вищої школи.

Моделювання дуже широко використовується в різноманітних галузях науки, техніки, виробництва і є однією з характерних особливостей пізнання об'єктивної дійсності. Однак у філософській літературі трактується як метод наукового пізнання, який спроможний узагальнити в собі теоретичне й емпіричне, індукцію й дедукцію.

Моделювання як метод навчання відоме в приватних методиках природничо-математичного спрямування, зокрема, як математичне, фізичне чи комп'ютерне моделювання [4; 68].

У зв'язку з широким упровадженням міжпредметних зв'язків та інтеграцією знань у процесі навчання у вищій школі цей метод поступово посідає чільне місце й на заняттях з гуманітарних дисциплін.

Перш ніж уточнити поняття "моделювання", з'ясуємо, що собою являє "модель". Найбільш вдале й доступне для розуміння визначення моделі пропонують філософи: "модель — це мислено уявлювана або реалізована система, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замінювати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт" [5]. Найпростіше трактування методу моделювання випливає з попереднього тлумачення: метод пізнання, який оперує науковими моделями.

Дещо подібне визначення подає В.Ф. Паламарчук: "це метод дослідження (чи навчання), який передбачає створення штучних чи природних систем (моделей), котрі імітують суттєві властивості оригіналу" [6; 46].

Таким чином, моделювання пов'язане з процесом створення моделей і роботою з ними Основний зміст моделювання полягає у тому, щоб за результатами дослідів з моделями можна було дістати відповідь про характер ефектів, які пов'язані з досліджуваним об'єктом.

У науковій літературі пропонується кілька класифікацій моделей, проте більшість дослідників сходяться на тому, що всі моделі умовно можна поділити на дві групи: мислені (ідеальні) і матеріальні (речові).

Якщо матеріальні моделі втілені в металі, дереві, склі, бетоні і складаються з речових елементів, змонтованих у реально існуючий агрегат, то мислені моделі складаються з наочно поданих або логічно осмислених елементів. Мислене моделювання, як правило, передує матеріальному, оскільки перед тим, як побудувати матеріальну модель, людина мислено собі її уявляє, теоретично обґрунтовує. У свою чергу, мислене моделювання можна поділити на види й підвиди:

• наочне (схеми, таблиці, блоки, аналогії, гіпотези);

• (знакове умовно-графічне, умовно-буквене, комбіноване);

• математичне (комп'ютерні програми, цифрове моделювання, прогнозування).

У лінгвістиці та методиці викладання української мови широко використовується наочне й знакове моделювання. У першу чергу, воно представлене в теорії підручника для середньої й вищої школи, науковій енциклопедичній та довідковій літературі.

Однак глибше досліджене дидактами й методистами все ж таки знакове моделювання (Д.Д. Зуєв, Г.Г. Граник, С.М. Бондаренко, А.М. Колмогоров, В.О. Онищук, В.Ф. Паламарчук, М.С. Вашуленко, О.М. Біляєв, В.Л. Скуратівський, Г.Т. Шелехова). У лінгвістиці знакове моделювання виступає у вигляді умовних позначок лінгвістичних понять, які одержали назву сигналів-символів і можуть бути загальноприйнятними (відомими для всіх) і авторськими (використовуються в окремих наукових працях). Знакове моделювання буває умовно-графічним, коли умовні позначки зображуються у вигляді геометричних фігур, лінгвістичних чи художньо-образних знаків; умовно-буквеним, коли моделі подаються у вигляді абревіатур — початкових великих чи малих літер лінгвістичних понять; або комбінованими (що допускає одночасне використання лінійних, геометричних, буквених знаків та слів-опор).

В.Ф. Паламарчук, аналізуючи можливості ідеальних (мислених) моделей, визначає головні їх функції — описову, конструктивну і евристичну [6; 47].

Описова функція моделі полягає в тому, що в досліджуваному об'єкті виділяються й узагальнюються істотні компоненти і взаємозв'язок між ними.

Конструктивна функція моделі проявляється у її здатності служити орієнтиром для застосування здобутих знань у нових мовах. Це дозволяє при використанні мислених моделей на заняттях з лінгвометодики розв'язувати проблеми, які вимагають переносити знання в незнайому педагогічну ситуацію.

Евристична функція моделі сприяє прогнозуванню. Евристичні моделі більш орієнтовані на оволодіння новими знаннями, узагальнення й систематизацію набутих знань, умінь та навичок студентів.

Ураховуючи сучасні вимоги до процесу одержання нових знань у вищих навчальних закладах, які спрямовані на розвиток самостійності, самоконтролю й самооцінки майбутніх спеціалістів, слід ширше впроваджувати у навчальний процес метод моделювання педагогічних (методичних) ситуацій, зокрема, уроку, одного з етапів уроку, повного навчального заняття (факультативу, засідання гуртка чи іншого позакласного заходу). Моделювання саме в такому вигляді може виступати як ефективний метод навчання в методиці викладання мовознавчих дисциплін у вищому педагогічному закладі. Його можна використовувати на практичних, лабораторних і тьюторських заняттях з лінгвометодики.

Loading...

 
 

Цікаве