WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Леонід Полтава. Незламаність духу вигнанця і патріота - Реферат

Леонід Полтава. Незламаність духу вигнанця і патріота - Реферат

— "Хто ми?" — продовжуючи розповідь, перебирає на себе ініціативу учитель. — Це поезія, яка найкраще окреслює збірку "За мурами Берліну". Вона — своєрідна програма збірки. Хочеться вірити, що авторове "ми" — не просто умовний реверанс, а справді наша "українська Україна", мовою якої написані талановиті рядки поезії.

Учениця читає напам'ять поезію "Хто ми?"

Хто ми?

Оповиті нуждою і славою, У ночі бездонній чаші Золотими рибами плавають Негаснучі вікна наші. Ми сонце стрічаємо працею І працею проводжаємо, І всетаки наша нація Лишається Южним краєм. Хто ми? Живими поховані? Блукаючі в хмарах руки? Чи тільки нові Бетховени, Що пишуть, не чуючи звуків? Чи, може, аж з гір Питагонії Сіяючою тінню Написані нами симфонії Вестимуть вперед покоління?!

— Такими роздумами про Україну, — продовжує вчитель, — жив поет у 1944 році, перебуваючи на чужині, далеко від рідної України. Ці ж роздуми визначають ідейно-тематичний зміст поезії "Буття".

Учень читає поезію напам'ять.

Буття

Мій любий краю, ти в мені

Гориш кривавою зорею,

В незрозумілім чорнім сні

Іду без тебе я землею.

Чи ж можу тут я вільно йти,

Коли крізь далі бачу сизі,

Що на полях твоїх — дроти,

А на руках твоїх — залізо?

Мій любий краю, всі пісні

Мені лише тобою дані.

Я розпалю їх на вогні,

Щоб розтопить твої кайдани! Маючи на партах ксерокопії твору, після читання поезії клас одержує запитання і завдання, за якими виконує пошуково-дослідницьку роботу, складає конспекти:

1. Скажіть, який центральний образ цієї поезії? — Образ "зорі".

2. Розкрийте зміст цього образу-символу. — "Зоря" — це образ Батьківщини, рідного краю. Поет, перебуваючи далеко за її межами, в Берліні, думками лине у рідний край і бачить його у "чорному сні", невільним. Він — у кайданах.

3. Визначте, якими думками та ідеями перекликається ця поезія з епіграфом уроку?

— Україна в нас "прекрасна і страшна, мов хуртовина", — говориться в епіграфі. А у поезії "Буття" ці образи перекликаються із рядками

Я розпалю їх на вогні,

Щоб розтопить твої кайдани!

— Отже, — підсумовує вчитель, — "Україна в нас" — це усвідомлення свого обов'язку перед нею,

усвідомлення необхідності боротися за її незалежність.

Наступним етапом уроку є збірка "Жовті каруселі", яка вийшла в 1948 році в Західній Німеччині, присвячена людині взагалі, її долі й несправедливостям світу. До цієї збірки ввійшла поезія "Синові" (учень читає її напам'ять і робить коротке повідомлення за ідейно-тематичним змістом поезії).

Синові

Ніщо не турбує. Зависли сніги,

Єднаючи Землю і Бога.

Мені залишились — близькі береги,

Для тебе — далекі дороги.

Не йшов я дорогами. Тільки стежки,

Холодні бескеття і кручі,

І крес блискавиці, як помах руки,

Із прикро навислої тучі...

Я тільки бажав би тебе зберегти,

Мов зерно таємне, щоб з нього —

В хороше прийдешнє рости і рости

На луках життя молодого. Автор розповідає про свою важку долю. Йому назавжди лишилися близькі береги ті, де він народився і жив. Життя його — це тільки стежки, навислі тучі, холодні кручі, які доводилося долати.

Поет вірить, що нове покоління в незалежній Україні буде жити "на луках життя молодого". Після цього в роботу класу включається вчитель. Він повідомляє, що у 1953 році виходить збірка "Українські балади", а у 1958 — "Римські сонети". І хоч де б не перебував поет, він бачить священні образи рідного краю. Баладу "Перемога" Леонід Полтава присвячує своєму вчителю і наставнику Є. Маланюкові. Як свідчить Галина Єнсен (дружина Леоніда Полтави), Є. Маланюк часто приходив до Леоніда Полтави послухати Бетховена, поспілкуватися. (Баладу "Перемога" знову декламує учень).

Перемога

Загрузали чужинні гармати

У наш престарий чорнозем.

І ридали полум'ям хати,

І кричали: — Ми живем!

Так багато було батиїв,

Крови й мотузів на гіллі,

Але з гір не зійшов наш Київ,

І Дніпро не пропав із землі!

Бо коли ліз вогонь по стрісі

І коли кулемет гарчав, —

Десь далеко селюк у лісі

Свіже дерево намічав,

Щоб усоте поставити хату

Дим розвісити, мов хоругов,

Щоби землю, стократ розіп'яту —

Воскресити землею знов! Осмислюючи почуте, учні відзначають, що зміст поезії розкриває віру поета у прекрасне майбутнє, висловлюють свої міркування з приводу цього. Розмову про творчість Леоніда Полтави продовжує учень. Він робить реферативний огляд поетичного доробку наступних років.

Після Німеччини поет живе кілька років у Парижі, потім у Мадриді, очолює український відділ Іспанського радіо, потім працює на радіо "Свобода" у Мюнхені. 1958 року переїжджає до США, де працює в українській редакції радіо "Голос Америки",

редагує щоденник "Свобода". Там, за океаном, виходить у нього ще чотири поетичні збірки — "Біла трава", "Вальторна", "Із еспанського зшитка", "Смак Сонця" — як погляд на Україну з різних точок земної кулі (Америки, Іспанії, Аляски). Ностальгією пройнятий вірш "Мати". (Поезію напам'ять читає учень, клас перечитує її ще раз на ксерокопіях, що лежать на партах).

Мати

З ваз Єгипту, із грецьких амфор Скитських кухлів, етруських дзбанів Зійдеш ти в такий зоряний хор, В синю повінь незайманих днів. Омиватимеш тіло своє І шукатимеш друга свого: І не буде того, що є, І не буде його.

Але ти аж у пам'яті сторіч, В пам'ять вічності, вічна, сягнеш: Без уваги, кохання і стріч — Білотрав'я оце проминеш, — Бо родила у муках, ясна, Біль і сум наш спивала до дна І жила нами так, як Вона — Усесвітня, Безсмертна Жона. Це ніби сплеск тривожних передчуттів, провидінь полум'яного поета. Поет навіть тоді, коли земля вкрилася білою травою, бачить надію. І та надія — Мати.

Висловлені учнем думки розвиваємо і доповнюємо у ході бесіди. Неабияким майстром Леонід Полтава був і в жанрі поеми. Привертають увагу його поетичні полотна "Енеїда модерна", "Нескінченний бій", присвячений Іванові Мазепі, "Райдуга", "Слово про Україну" та збірки "Поеми" і "Профілі".

У збірці "Профілі" зібрані поеми Леоніда Полтави останніх десятиліть, вони різноманітної тематики.

— Які поеми Леоніда Полтави ви прочитали? Коротко передайте їх зміст. Яким постає Кобзар і автор Леонід Полтава у "Поемі про Тараса Шевченка"? — знову звертається вчитель до класу. Учні відповідають, що у цій поемі поет перебуває перед пам'ятником Великому Кобзареві в рідному м. Ромни. Автор пам'ятника — відомий скульптор І. Кавалерідзе. Леонід Полтава знає, що Шевченко не хоче вітань, прапорів на радянських святкових парадах і демонстраціях, а стурбований лише долею рідного народу. Т. Шевченко завжди був у душі і серці поета. Далі учень декламує уривок із "Поеми про Тараса Шевченка".

В роменськім сквері — неба сіра смуга.

У затишку полтавських вечорів

Сидиш замислений. Не хочеш прапорів,

Ані вітань, ні сурм. Лиш зморшки біля брів —

Неначе борозна позаземного плуга.

Поскрипуючи, човгають, ідуть,

Накульгуючи, відступають покоління.

Хтось рвався з них на Заповітну путь,

Хтось виростав з козацького насіння!

Устань! Спини їх! Дай свячений ніж,

Ним — або ворога, або дітей доріж!

Ти в затишку полтавських вечорів,

В Ромні без ярмарку, у скверику без квітів,

Сидиш на камені, неначе й сам закам'янів,

І тільки зморшки біля брів —

Немов рядок Нового Заповіту!

Тарас Шевченко для Леоніда Полтави є взірцем незламності духу, — коментує поему учень, — одним з тих, хто іде до безсмертної і безмежної України, долаючи сам час.

Огляд творчого доробку для дітей та новелістики робить учитель. Він відзначає, що Леонід Полтава часто казав: "Люблю працювати для дітей!". Тепер діти насолоджуються його творами "Лебеді", "Котячий хор", "Абетка веселенька для дорослих і маленьких", віршами, казками, поемами, оповіданнями, лібрето оперет "Лис Микита", "Лісова царівна", "Мавп'ячий король", "Лисячий базар". Письменник майже за півстоліття передбачив події в незалежній Україні ("Чи зійде завтра сонце?").

Леонід Полтава — український новеліст, представник української діаспори в повоєнній Німеччині. У 1952 році у Мюнхені було видано невеличку збірку його новел під назвою "У вишневій країні".

Натхненний М. Хвильовим та Ю. Яновським, письменник намагався подати у своїх новелах не лише правдиві картини української історії, а й багатогранні образи її творців.

У новелістиці Леоніда Полтави художньо виражені ті почуття, які висловив О. Довженко у своєму "Щоденнику": "Єдина країна, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна".

Сьогодні твори Леоніда Полтави перекладені англійською, французькою, португальською, польською, білоруською та іншими мовами, виставляються на сценах театрів різних країн світу.

Ось таким повертається до нас Леонід Полтава. І ми за 10 років незалежності України, завдяки йому також отримали змогу прочитати і осмислити нашу тисячолітню історію по-новому, зробити відповідні висновки.

Вивчене на уроці підсумовуємо за такими запитаннями та завданнями:

1. Окресліть грані духовного світу вигнанця Леоніда Полтави. — Туга за Батьківщиною, серцем і душею він в Україні, припадає до джерел рідної духовності, живе її майбутнім.

2. У чому виявляється незалежність духу Леоніда Полтави-патріота? — За нелегких умов виживання в чужині не зламався духом, здолав труднощі, витримав усі випробування і залишився українцем, завжди відкривав рідну Україну світові.

Знову звучить пісня "На Україну повернусь". На фоні мелодії вчитель робить підсумок уроку.

— І найвеличнішим пам'ятником йому є здобута нами незалежність, яку ми повинні нести в собі, бо серед засніжених рівнин,

В коловороті і весни, і літа — Народжувались сотні Україн, Але одна зродилася, щоб жити, — завершує він свою розповідь. Далі мелодія пісні наростає, в урочистій тиші її слухають усі учні класу.

Loading...

 
 

Цікаве