WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Літературно-критичний аспект українського fin de siecle’у - Реферат

Літературно-критичний аспект українського fin de siecle’у - Реферат

Вище ми вказували, як уособленням духу, логосу, закону постала для Каменяра суспільність. У творчості Короля життя суспільство зазнало щонайбільшої зневаги. Аналогія суспільства і свободи прозвучала б в його устах хіба що насмішкою. Франкова позитивістськи заземлена інтерпретація духу компенсувалась проте образом суспільства, нації, держави як проекту, індивідуалізованого зусиллям індивідуальної волі, чину. На крайньому полюсі цієї схеми у В. Соловйова (ще далі на Схід) колективний ідеал трансформовано в ідею боголюдства. На заході Європи ідея свободи мала метафізичний характер. Зросло значення індивідуальності. Шіллерова свобода належить не природній людині і не людині суспільній, а людині, що грається. Ніцше сказав би, тій, що танцює, коли одночасно належить і землі, і небу. Як танцює в сяйві місячної ночі Довженків Василь з кінострічки "Земля". Відтак філософема цілого чоловіка по-своєму була висловлена Шіллером в знаменитому афоризмі: "Людина грається лише тоді, коди вона в повному значенні слова людина, і вона буває цілком людиною тільки тоді, коли вона грається" [11].

Критика як творчість у творчості — це ще не занепадництво, як не є занепадництвом жанр поезії в прозі, винайдений Бодлером, чи верлібр. І все ж лавиноподібне зростання публікацій мініатюр і критичної прози в часописах (приміром, ЛНВ), газетах — факт промовистий. Хоча проблемно знайти на відтинку переломного двадцятиліття в українській літературі щось подібне до овіяної сутінковими настроями есеїстики "Книги відображень" І. Анненського чи артистичного розмислу В. Розанова за винятком фрагментів, вкраплень абощо.

Найколоритніше започаткування української літературної критики кінця ХІХ століття — тема кіномистецтва. Вона органічно пов'язана з рецепцією явищ нової естетики. В ній знайшли відображення стереотипи і футуристичні очікування, наукова безсторонність і естетичний прогноз.

28 грудня 1895 року в паризькому Гранд-кафе на бульварі Капуцинів за участю братів Люм'єрів відбувся перший кінопоказ. Мабуть, закономірно, що найсинтетичніше з мистецтв з'явилося в добу теорій вселенського синтезу і радикальної автономії, оперного мистецтва Р. Вагнера, символістської синестезії, декадентського соліпсизму. Перспективи кінематографа як мистецтва на зорі його дитинства оцінювались вкрай негативно. А втім, кіно виявилось найздоровішою, найобдарованішою дитиною fin de siecle'у. Треба було володіти проникливістю Льва Толстого, щоби назвати цей плід хворого часу "великим німим". Заява тим більш парадоксальна, що автор "Крейцерової сонати" не міг ані сприйняти синестезії, ані глибоко розуміти музику, з якою споріднена кіномова. Той самий І. Нечуй-Левицький, котрий заповідав "одцуратись декадентської поведенції, як злого духа", інтуїтивно відчув спорідненість примарної декадентської образності з тінями синематографа, із вторинною, мов сон, реальністю. Міркування Нечуя-Левицького оприявнюють той же асоціативний ряд, що й у вірші М. Вороного "Спомини":

Сумеркові тони...

Похоронні дзвони —

Дінь-дон...

Ніби на екрані

Образи в тумані

Крізь сон.

Якраз на межі століть у Львові виходила друком, за активної участі А. Крушельницького, В. Старосольського та ін., серія оригінальних та перекладних видань "Живі струни". Одним з перших випусків була публікація перекладу з польської твору С. Пшибишевського "Із циклу Вігілій". На появу цього перекладу в різко негативній, позаяк влучній спостереженнями рецензії, прореагував І. Франко. Рецензент писав: "Є тут шматочки оповідання, сценки, немов моментальні фотографічні знімки (курсив мій. — Р.Т.), котрі могли би робити враження, якби автор на хвилечку дав спочити уяві читача і зосередитись на них, але котрі, міняючись з шаленим поспіхом, мигаючи і блимаючи, тільки мучать нашу уяву і не дають їй нічогісінько тривкого..." [12]. Симптоми душевної і духовної хвороби, які поет відзначив в декадентсько-імпресіоністичній манері Пшибишевського через тридцять років німецький мислитель і психіатр К. Ясперс спроектує на духовний стан сучасності загалом: "Кіно показує світ, яким його не бачили... Але нічого не роздивляються ґрунтовно і тривко; бачать те, що збуджує, навіть приголомшує, що не забувається, проте в більшості випадків ціною незрівнянної порожнечі душі, що заступає напругу" [13]. Книга Ясперса побачила світ 1931 року, а за рік, тоді коли написано процитовані рядки, в Берліні на Унтер-ден-Лінден в кінотеатрі "Камера" демонструвався кіношедевр О. Довженка "Земля", який, за словами сучасників, засвідчив раз і назавжди, що кіноестетика ладна сягти вершин мистецтва, доступних музиці чи слову.

Критика декадентського зразка тяжіла до усамостійнення жанрів і навіть окремого виду творчості, ставала поезією поезії, творчою вигадкою. Функціонально це був чистий естетизм. Суб'єктивна критика співіснувала поряд з науковою (об'єктивуючою), що виконувала пізнавальну функцію, та публіцистичною (прагматичною), що сповідувала дидактизм, замішаний на прогресистсько-народницькому ферменті. Однак в реаліях українського зламу віків панівним був еклектичний тип критики з домінантою громадянського ангажементу. Тематично з декадентським дискурсом пов'язане зародження кіноестетики, рецепція котрої тривала в аналогічному негативному ключі.

Література:

1. Мережковский Д.С. О причинах упадка и новых течениях в современной русской литературе // Мережковский Д.С. Эстетика и критика: В 2 т. — Харьков, 1994. — Т. 2. — С. 158.

2. Леметр Ж. Поль Бурже // Бурже П. Очерки современной психологии. — СПб., 1888. — С. 12.

3. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. — К., 1981. — Т.41. — С. 486.

4. Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. — К., 1979. — Т. 12. — С. 33.

5. Грабовський П. Дещо про творчість поетичну // Грабовський П. Вибрані твори в 2 т. — К., 1985. — Т. 2. — С. 108.

6. Цит. за: Асмус В. Философия и эстетика русского символизма // Литературное наследство. — М., 1937. — Т. 27-28. — C. 10.

7. Там само. — С. 51.

8. Франко І. Наша белетристика // Житє і слово. — Т.V. — Кн.1. — С. 34.

9. Уайльд О. Критик как художник // Избранное. — М., 1989. — C. 562.

10. Там само. — С. 538.

11. Цит. за: Асмус В. Историко-философские этюды. — М., 1984. — С. 175.

12. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. — К.,1981. — Т.31. — С. 32-33.

13. Ясперс К. Духовная ситуация времени // Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991. — С. 369.

Loading...

 
 

Цікаве