WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Критерії вибору вправ у процесі вивчення теми «прийменник» - Реферат

Критерії вибору вправ у процесі вивчення теми «прийменник» - Реферат

Реферат на тему:

Критерії вибору вправ у процесі вивчення теми "прийменник"

Згідно з комунікативно-діяльнісним підходом до навчання рідної мови, на який орієнтують чинні програми [8], школа має забезпечити формування мовної особистості — людини, яка вільно й легко висловлюється з різноманітних питань, виявляє високий рівень мовленнєвої культури, дбає про якість свого мовлення та його вдосконалення.

Розвинене мовлення сучасного учня неможливе без оволодіння арсеналом засобів мови та вміння правильного й комунікативно доцільного використання їх. Успіх комунікації залежить від обґрунтованого вживання усіх мовних засобів, одні з яких служать для передачі змісту висловлювання, інші забезпечують його смислову єдність, служать засобом оформлення висловлювання. Серед останніх важлива роль у комунікативній структурі мовлення належить прийменникам.

Навіть без спеціальних обчислень можна на звичайному тексті, газетному чи художньому, виявити, що прийменникові конструкції складають майже половину словосполучень, адже прийменники служать одним із найголовніших засобів вираження синтаксичних відношень між словами: просторових (росте в полі, йде до хати, книжка на столі, учні біля школи); часових (з того часу, під час сніданку, без п'ятнадцяти хвилин дванадцята година, завдання на тиждень); причинових (плакати від болю, дякуючи вам, з огляду на обставини, внаслідок неврожаю); об'єктних (взятися за роботу, питати про школу, додати до суми, одягти на голову); відношень мети (піти по воду, прийти на поміч, залишити про всяк випадок, заради життя); способу дії (сказати по правді, зробити з охотою, пірнути з головою, узятися під боки) тощо.

З різними прийменниками та сама форма іменника може означати різні відношення поняття чи предмета до дійсності, наприклад, стояти перед столом, святкувати за столом, пройти поза столом, сховатися під столом, висить над столом, покотилося попід столом та ін.

Прийменники можуть істотно впливати на зміст цілого вислову, а іноді робити його діаметрально протилежним: до — після: з'явитися до опівночі — з'явитися після опівночі; за — проти: виступати за брата — виступати проти брата; на — з: прийти на нараду — прийти з наради.

Деякі прийменники мають виразно виражене стилістичне забарвлення, що визначає і сферу вживання словосполучень, до складу яких вони входять. Так, похідні складені прийменники типу на думку, на наш погляд, з точки зору, за повідомленням, зважаючи на сказане, які за своєю природою сприяють логічній послідовності викладу змісту наукової інформації, характерні для наукового стилю. У мові ділових паперів також є набір усталених прийменникових сполучень, покликаних обслуговувати адміністративно-виробничі ситуації: по лінії, з боку, в напрямку, з метою, до уваги, у зв'язку з тим, з огляду на те, з приводу тощо.

Нарешті, у словосполученнях із прийменниками виявляється і своєрідна національна специфіка мови. Так, щоб висловити мету дії, в українській мові треба вживати конструкції з прийменником по: піти по воду (а не за водою, бо цей зворот означає услід, як піти за сестрою); щоб означити вид діяльності, усталилося вживання прийменника з, а не по: майстер спорту з веслування, заступник директора з навчальної частини та ін.

Таким чином, прийменник — це один із засобів мови, ефективне засвоєння якого допомагає оволодіти правильним, комунікативно доцільним українським мовленням. Коли наявність у мовленні школярів розмаїття повнозначних частин мови свідчить про його багатство, красу, виразність, то вживання прийменників виявляється у забезпеченні таких якостей мовленнєвої культури, як точність, чистота, граматична правильність, виразність, логічність, послідовність.

Отже, викладати цю частину мови в школі, безперечно, потрібно на основі функціонально-стилістичного підходу до вивчення мовних явищ та принципу комунікативної доцільності мовлення. З усього сказаного випливає мета нашої статті — розробити систему вправ, спрямовану на засвоєння прийменників із погляду згаданих принципів, адже саме у процесі виконання практичних завдань, головним чином, формуються комунікативно-мовленнєві вміння й удосконалюються якості мовленнєвої культури учнів. Пропонована стаття є елементом дисертаційного дослідження "Формування в учнів основної і старшої школи комунікативних якостей мовлення в процесі вивчення прийменників", а подані вправи і завдання впроваджувалися у навчальний процес ряду шкіл Тернопільської, Львівської та Донецької областей.

До проблеми добору та класифікації вправ і відповідних методичних прийомів, спрямованих на формування комунікативно-мовленнєвих умінь, зверталися у своїх методичних працях українські й російські вчені-методисти М. Баранов [1], С. Караман [2], В. Мельничайко [3; 4], Г. Михайловська [6], Н. Пашківська [7], М. Пентилюк [5].

Найбільш прийнятною на сьогодні серед методистів і вчителів-практиків є класифікація вправ, запропонована В. Мельничайком. Вивчаючи різні класифікації (за характером виконуваних учнями операцій, за характером діяльності учнів, за навчальною метою, за відношенням до вихідного тексту, за місцем у формуванні навичок мовлення, за лінгвістичним змістом, за формою мовлення, за кількістю завдань до мовного матеріалу), автор посібника "Творчі роботи на уроках української мови" [3] зауважує, що, "організовуючи опрацювання навчального матеріалу, будуючи систему вправ, учителеві слід керуватися тим, яку роль має виконати кожна з них у процесі збагачення й вдосконалення мовлення учнів" [3; 29]. Практично найбільш доцільним, на думку автора, є протиставлення видів роботи, здійснюваних на готовому матеріалі, і створення мовного матеріалу.

Вправи першої групи передбачають: спостереження й аналіз мовних одиниць у зв'язному тексті; аналіз текстів різних типів і стилів мовлення; стилістичне експериментування (синонімічні заміни в тексті); конструювання різних мовних одиниць (за моделями, схемами).

Другу групу складають вправи на конструювання зв'язних текстів (творчі роботи) і на редагування чужих та власних висловлювань [4; 200].

Крім того, В. Мельничайко зауважує, що становлення навичок мовлення проходить такі етапи:

— сприйняття і репродуктивне відтворення мовних засобів;

— формування вмінь будувати і вживати мовні засоби;

— формування вмінь добирати мовний матеріал, необхідний для вираження певного змісту;

— використання засвоєного мовного матеріалу в непідготовлених висловлюваннях [3; 29].

Кожному із зазначених етапів відповідає виконання певного виду вправ: аналітичних (кваліфікаційних і вибіркових), трансформаційних, конструктивних і комунікативних. Лише тоді, коли кожна з проведених робіт виконує свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, коли всі вправи цілеспрямовані, наступні спираються на попередні і підносять дітей на новий рівень оволодіння мовою, вони складають цілісну систему, а саме це є однією з найголовніших передумов успішного навчання.

Розглянемо використання зазначених видів вправ на уроках вивчення прийменників у школі.

Аналітичні вправи

Спостереження за спеціально підготовленими запитаннями й завданнями на основі тексту, що супроводяться характеристикою прийменників.

Вправа 1. 1) Уважно прочитайте текст.

А там за Россю, на роздоллі, попід горами й по долинах розсипались біленькі хати в вишневих садах, в яблунях та кучерявих грушах. Городи скрізь пообсаджувані понад Россю високими вербами.

Так хороше, так чудово кругом і нанизу й на горах. Зелені ліси то виглядають з долин кучерявими верхами, то виходять і виступають сміливо на самі гори. Аж одпочивають очі, зиркаючи по зеленому лузі, по блискучій воді, по хатках та садочках! Тихе леління зеленої росьової води по камінні, шум з-під млинових коліс, тихий благодатний літній вечір — все це наводить на душу тихі думи, втихомирює серце. Й сам не зчуєшся, як примічаєш ласку й любов до всього, що тільки видно навкруги тебе, що тільки з усіх усюдів позирає на тебе... (За І. Нечуєм-Левицьким).

2) Скажіть, прикладом якого стилю та типу мовлення є текст?

3) Чи пригадуєте ви, із якого твору І. Нечуя-Левицького взято цей уривок?

4) Знайдіть у тексті прийменники, запишіть їх у парі з іменними частинами мови.

5) Запам'ятайте правопис прийменника з-під.

6) Спробуйте прочитати текст без прийменників. Чи збережеться зв'язок між словами?

Loading...

 
 

Цікаве