WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Теорія і практика навчання української мови у школах Галичини - Реферат

Теорія і практика навчання української мови у школах Галичини - Реферат

С. Ковалів добре володів методикою проведення бесіди, вважав, що ефективність бесіди залежить од її цілеспрямованості, від уміння вчителя звернути увагу дітей на головне, суттєве, зацікавити, викликати інтерес до навчання. На його думку, багато важать уміння правильно формулювати запитання, володіння вчителем прийомами перевірки і контролю знань учнів. Неабияким мистецтвом вважав розповідь педагога, яка має бути джерелом не тільки знань, а й виховання естетичних смаків (стаття "Від чого залежить успіх початкової науки"). Щоб праця на уроці була цікавою, захоплюючою, радив вносити у процес навчання елементи гри, щось нове, працювати творчо [6].

Наукова діяльність С. Коваліва, його твори, залишені у спадок наступним поколінням, — гідний внесок у творчий розвій методики навчання.

Помітний слід у мовознавстві залишив Стефан Смаль-Стоцький (1856-1938), визначний громадський діяч, один із видатних славістів, який досліджував дві галузі українознавства: походження української мови і ії граматику. Вчений розвинув власну теорію про сім'ю слов'янських мов та їх спорідненість. Він відкидав теорію про праруську мову, не визнавав поділу слов'янських мов на три різні групи (східну, західну і південну), твердив, що слов'янські мови розвинулися безпосередньо з праслов'янської без перехідних стадій. У співавторстві з Ф. Ґартнером уклав "Руску граматику", що витримала три видання (1893, 1907, 1922 рр.). Сприяв упровадженню в 1893 р. фонетичного правопису у середніх школах Буковини [13].

Підручник "Руска граматика" складається із вступу, п'яти частин і двох додатків. Ним користувалися в гімназіях Галичини. Перша частина "Звуки" містить відомості про голосні і приголосні звуки, склад, наголос, зміни звуків у словах. У другій частині — "Букви" (С. 26-36) подано відомості про "руску правопись", наведено алфавіт (33 букви) великими і малими буквами, правила написання "чужих" слів.

Третя частина "Словотворенє" (С. 41-65) — це дуже стислі відомості (1-5 сторінок) про дев'ять частин мови (немає вигука), будову слова. Відмінювання іменників, займенників і граматичні форми дієслова — матеріал четвертої частини. П'ята частина — "Складня" (С. 132-164). У ній подано відомості про речення і частково про частини мови, їх відмінювання.

Завершує підручник "руске віріпованє" (додаток перший) і письмо церковнослов'янське (додаток другий). До книжки додано правила "рускої правописі" (автор С. Нагнибіда), невеличкий словничок ("спис слів") та зразки дієвідмінювання дієслів.

Слід відзначити як позитивне виділення окремих букв, слів, важливих думок, на які слід звернути увагу. До деяких тем дібрано запитання для закріплення чи повторення. Кожне слово наголошене, теоретичний матеріал викладено індуктивно-дедуктивним (з перевагою останнього) методом. Наведено зразки відмінювання самостійних частин мови. Окремі зауваження подано у вигляді приміток. Увесь матеріал розбито на параграфи, вказані їх номери. Теоретичні положення добре ілюстровані. Виклад матеріалу доступний для учнів.

Недолік підручника — відсутність практичної частини, недодержання принципу послідовності у викладі. Так, матеріал про частини мови вміщений невеликими "порціями" у трьох розділах, що не дає цілісної уяви про конкретну частину мови й утруднює сприймання та розуміння її.

1913 року Смаль-Стоцький видав невеличку книжку (139 сторінок) — підручник української мови. Друге видання було в 1914 році. Це українсько-німецький розмовник, своєрідний практичний посібник розмовних прикладів, укладених у певній системі з метою сприяння українцеві в розмові з німцем і навпаки. Складається книжка із 30 розділів, що мають заголовки: "Привіт, питаннє і просьба (прохань), відповідь, подяка і вибачене, в дорозі, почта і мито, в гостиниці (готелю), їда і житє, купно і замовленє" та ін. Наприкінці — українсько-німецький словничок загальновживаних слів [14].

В українській частині розмовника Смаль-Стоцький подає варіанти українських виразів, ураховуючи способи вживання і діалектні зміни у фразеології. Більше уваги надається мало поширеним виразам.

Завершується праця коротким матеріалом із синтаксису ("складні"), де показано найважливіші властивості українського "словоладу" з докладним наведенням форм майбутнього часу і видів дієслів.

"Кишенькова" книжечка була схвалена, прийнята і рекомендована до користування. Підручник цінний як практичний курс для початкового вивчення української мови.

"Методична граматика рускої мови" В. Коцовського та І. Огоновського була видана у 1909 році (друге видання, виправлене — у 1912 р.). Обсяг книжки — 98 сторінок. Підручник призначався для 4-го класу п'яти— і шестикласних шкіл. Складається із вступу ("введене") і п'яти частин [7].

У частині першій уміщено матеріал про звуки і будову слова (С. 5-15), у другій і третій — про частини мови (їх 10, "відмінні і невідмінні") у четвертій — просте і складне речення, а п'ята частина подає правила написання українських слів, зокрема букв на позначення голосних і приголосних у словах, "чужих слів", великої букви. Окремим розділом подаються правила вживання розділових знаків (перепинанє). Серед них: "розділка" (перенос), питайник, виклик, протинка (кома), павза (тире), перерва у мові (три крапки), двоточка, знаки наведення (лапки); вставлене слово, речення (круглі дужки і квадратні). Теоретичний матеріал викладено індук-тивно-дедуктивним методом, роз'яснюється за допомогою прикладів, переважно слів, словосполучень. Речень наведено мало, немає зв'язних текстів та практичної частини.

Отже, граматики, що виходили з друку у Галичині, не відіграли значної ролі у розвитку методики навчання мови. У всіх школах учні вивчали українську мову, використовуючи підручники, автори яких додержували свої погляди, намагаючись аргументувати їх правильність, а вчитель на свій розсуд вносив ті або інші зміни. Ці підручники не спиралися на живу народну мову і не були підґрунтям для створення загальнонародного нормативного курсу, що можливе було за умови використання полтавсько-київських діалектів.

Підручники XIX ст. відбивали несталість норм української мови в орфографії, граматиці, лексикографії. Усі вони задовольняли навчальні вимоги частково, з методичного боку потребували вдосконалення і не могли повністю розв'язати проблеми школи і вчителів у цілому, так що необхідність у створенні граматики, що задовольняла б вимоги сучасної науки і освітян, була однією із важливих і залишалася такою.

Крім того, гальмували видання підручників заборони і переслідування української мови царським урядом, заборона української школи, закриття недільних шкіл, що спричинило відставання важливих нормативних заходів від практичного розвитку живої розмовної народної мови, яке довелося долати із значним запізненням. Це частково надолужено бурхливим розвитком художньої літератури.

Подальше наукове опрацювання української мови тривало, зокрема, у працях М. Максимовича, П. Житецького, К. Михальчука, О. Потебні та ін., проте вони систематичних навчальних курсів не створили.

Література:

  1. Вагилевич I. Грамматика языка малорусского въ Галиціи. — Львів, 1845. — 181с.

  2. Возняк М. Галицькі граматики української мови І половини XIX ст. — Львів: Накладом наук. тва ім. Т.Г. Шевченка, 1911. — 259 с.

  3. Возняк М. Студії над галицькими граматиками XIX ст. // Записки наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. — Т. ХСШ, 1910. — С. 90-131.

  4. Глинський Т. Граматика мала руского языка для школ парафіальних в Галыциї. Передрук М. Возняка. — Львів, 1845.

  5. Ковалів С. Твори. — К.: Держвид.,1958.

  6. Ковалів С. Одвічальність учителя-педагога // Учитель. — 1891. — № 8. — С. 117-122.

  7. Коцовский В. і Огоновський І. Методична граматика рускої мови. — Львів: Вид. кн. шкільних, 1912. — 98 с.

  8. Левицький О. Грамматика языка русского въ Галиціи, розложенна на пытаня и отповеди. — Перемишль, 1849. — 180 с.

  9. Маковей О. З історії нашої фільольогії: Три галицькі граматики (Іван Могильницький, Йосиф Левицький і Йосиф Лозинський) // Записки наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. — 1903. — Т. LI, кн. 1.— С. 1-58; 1903. — № 54. — С. 59-96.

  10. Могильницький І. Грамматика языка славяноруского, 1823. — Львів, 1910. — 136 с.

  11. Огоновський О. Граматика руского языка для школ середних. — Львів, 1889. — 288 с.

  12. Солтис О. Буквар до науки неграмотних. — Тернопіль, 1910. — 48 с.

  13. Смаль-Стоцький С. і Гартнер Ф. Руска граматика. — Львів: Друк тва ім. Шевченка, 1893. — 175 с.

  14. Смаль-Стоцький С. Короткий підручник граматики для німців. — Берлін, 1913. — 139 с.

  15. Шашкевич Г. Мала граматика языка руского. — Відень, 1865. — 235 с.

Loading...

 
 

Цікаве