WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Застосування методики взаємного навчання на уроках української мови в школі (вивчення тем «Прислівник» і «Дієприслівник») - Реферат

Застосування методики взаємного навчання на уроках української мови в школі (вивчення тем «Прислівник» і «Дієприслівник») - Реферат

Обставинні прислівники (друга частина тексту)

Обставинні прислівники виражають різні обставини, за яких відбувається дія, тобто характеризують дію або процес за часовими, просторовими, причиновими відношеннями, рідше — за метою її виконання.

Обставинні прислівники поділяються на чотири групи: 1) прислівники часу; 2) прислівники місця; 3) прислівники причини; 4) прислівники мети.

1. Прислівники часу характеризують дію за часовими відношеннями і відповідають на питання коли? відколи? як довго? доки? (тепер, колись, віддавна, щороку, завжди).

2. Прислівники місця характеризують дію за просторовими відношеннями і відповідають на питання де? куди? звідки? (угорі, вниз, здалеку, праворуч).

3. Прислівники причини виражають причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? (запалу, згарячу, здуру, знічев'я).

4. Прислівники мети виражають мету дії і відповідають на питання для чого? нащо? з якою метою? (умисне, наперекір, напоказ).

Безособово-предикативні прислівники (третя частина тексту)

Безособово-предикативні прислівники (їх ще називають словами категорії стану) виражають: а) стан природи (тихо, ясно, тепло, темно, холодно);

б) психічний або фізичний стан людини (легко, весело, радісно, сумно, душно); в) зумовленість, необхідність, доцільність дії в оцінці людини (треба йти, необхідно виконати, потрібно сказати).

У ролі головного члена безособових речень вони виражають відношення до особи, яка зазначає певного стану, або вказують на загальний фізичний стан природи. Порівняйте: Дівчині весело (холодне, лячно, байдуже); Надворі весело (холодно, сухо).

Застосування методики взаємних запитань під час вивчення теми "Дієприслівник"

Методика взаємних запитань теж може бути використана під час опрацювання статті підручника. За цією методикою два учні читають текст, зупиняючись після кожного абзацу, а потім по черзі ставлять запитання один одному. Дуже важливо, щоб учитель виступав партнером під час запровадження цієї методики вперше.

Наприклад, припустимо, що вчитель працює в парі з учнем і використовує методику взаємних запитань під час вивчення теми "Дієприслівник". Після прочитання першого абзацу тексту (мовчки) вчитель ставить учневі кілька запитань. Мета цих запитань — визначити головну думку абзацу тексту. Вчитель може запитати і про те, яке значення можуть мати деякі деталі для подальшого розуміння тексту (він намагається стимулювати не лише мислення учня, але й моделювати типи запитань, які учень зможе поставити, коли настане його черга).

Орієнтовні запитання до першого абзацу тексту:

— Якою формою дієслова є прислівник (змінюваною чи незмінюваною)?

— Що означає дієприслівник? Що пояснює дієприслівник у реченні? Яка форма дієслова називається дієприслівником?

Учень має дати якомога точнішу відповідь. Далі вони разом читають наступний абзац тексту "Дієприслівник". Тепер настала черга учня ставити запитання вчителеві про зміст прочитаного абзацу тексту. Коли засвоєно інформацію цього абзацу, вони читають наступний. Після прочитання абзацу, черга вчителя ставити учневі запитання за змістом прочитаного. Коли обидва закінчили, вони читають наступний абзац і т. д. Після того, як учитель провів цю діяльність і сам виступив у ролі партнера, він має поділити учнів на пари і тепер вони мають ставити запитання один одному.

Ця методика також може бути застосована в роботі з усім класом. Один із шляхів — це прочитати класу один або два абзаци тексту. Потім учні зупиняються, відкладають текст і по черзі ставлять учителеві різні запитання. Далі вони продовжують читати текст. Зазначимо, що запитання мають бути пов'язані не тільки зі змістом тексту, а й з тим, що можливо запропонувати учням для передбачення, (наприклад, якими будуть наступні завдання та запитання, чому вони так думають).

Інший варіант застосування методики взаємних запитань з усім класом — це розділити учнів на групи із трьох осіб і дати їм завдання ставити запитання один одному та давати відповіді по черзі.

Текст "Дієприслівник"

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово (присудок), наприклад: Брати, пригинаючись, входять до хати (Ст.).

Дієприслівник завжди пов'язується з тим самим іменником, що й основне дієслово, але, виражаючи додаткову дію (або додаткову динамічну ознаку предмета), виступає в реченні обставиною часу, причини, мети або способу дії, наприклад: Хлопець, увійшовши, привітався (коли?); Захворівши, Маринка пропустила заняття (чому?); Силкуючись не обмовитись, дівчинка закушує губу (з якою метою?); Підстрибуючи на вибоїнах, машина мчить далі (як?).

За синтаксичною роллю в реченні і морфологічною ознакою незмінності дієприслівники зближуються з прислівниками. Дієприслівники, як і прислівники, виступають у реченні обставинами.

Дієприслівники мають значення виду і часу.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи-(-ючи) від дієслів першої дієвідміни і -ачи (-ячи) — від дієслів другої дієвідміни: вед(уть) — ведучи, мел(ють) — мелючи, стеж(ать) — стежачи, ход(ять) — ходячи.

Дієприслівники теперішнього часу виражають додаткову дію, яка збігається з основною в теперішньому або минулому часі. Порівняйте, наприклад: Раз у раз Черниш зупинявся перепочити, тримаючись за скелю руками і ногами (Гонч.); Гуляє містом одчайдушна хуга, висвистуючи, дико кричучи (Баж.).

Дієприслівник може також виражати додаткову дію, що збігається з дією майбутнього часу, наприклад: Конспектуючи літературу, будемо виділяти основні положення.

Дієприслівники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -ши і -вши (якщо основа закінчується на голосний), наприклад: біг(ти) — бігши, вез(ти) — візши, взува(ти) — взувавши, взу(ти) — взувши, відда(ти) — віддавши.

Дієприслівники минулого часу виражають додаткову дію, що передує основній або збігається з нею, чи наступну дію, що відбувається після основної. Порівняйте, наприклад: Рибка, почувши волю, завмерла, піднявши плавники під самий верх води, і зникла в глибині (Ст.). Стоїть на варті над розливом стихії юнак, приклавши бінокль до очей (Гонч.). Швидко вийшов, зачинивши за собою двері.

Дієприслівники можуть пов'язуватися з дієслівними формами наказового способу, вжитими в узагальнено-особовому значенні або з вказівкою на конкретну особу, а також із формою інфінітива. У таких зв'язках виражається одночасність дій або додаткова дія передує основній. Наприклад: Не спитавши броду, не лізь у воду (Нар. тв.); — Хлопці, — шепотить Кіндрат Калистратович, — один стрибай тут і, пригнувшись, до річки. Другий відстрибуй трохи далі (О.В.); Виконуючи стрибки вгору, треба стежити за правильним диханням.

Окремі дієприслівники можуть втрачати ознаку дієслова (здатність підпорядковувати собі залежні слова) і набувати значення прислівників.

Найчастіше переходять у прислівники (адвербіалізуються) дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу, наприклад: Раділи люди встаючи (Т. Ш.); ...Він не кликав і не стогнав, він умирав стоячи (Ян.).

Висновок: застосування методики взаємного навчання на уроках української мови в школі сприятиме успішному і результативному навчанню школярів, допоможе в оволодінні рідною мовою, забезпечить формування мовної особистості учнівської молоді.

Loading...

 
 

Цікаве