WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → З’ясування народних джерел творчості письменника в школі - Реферат

З’ясування народних джерел творчості письменника в школі - Реферат

Така ж сама атмосфера зберігається і у взаєминах хлопців та дівчат, у їх ставленні до Морозихи. Для кожного знаходить слово і господиня вечорниць. Вона дотепом підтримує Омелька, з удаваною молодечістю розділяє з Іваном Непокритим його жвавість, витівки, залучаючи тим самим до участі в іграх, загадках й інших. Дівчата також кепкують з хлопців, але у неприхованому підтексті завжди прочитується у такому разі щирість, любов, статечність, міра в усьому. Особливо ж скромно, іноді навіть ніяково почуває себе Одарка, бо ж так велить їй глибоке і чисте та всесильне почуття до Семена, що не може не викликати симпатії до неї. Зухвала ж поведінка Микити ні у кого не знаходить навіть найменшої підтримки, а навпаки — усі стримано, з почуттям міри і такту, так, щоб не порушити загального настрою, засуджують її. Молодь не сприймає претензійності Микити як такої, що йде всупереч традиціям вечорниць, їх призначенню у житті та побуті, бо ж вона протистоїть доброзичливості, думці інших, руйнує приязнь довіру до нього. Натомість добродушний гумор, жвавість, життєрадісність хлопців та дівчат, з-поміж яких особливою дотепністю виділяється Іван Непокритий, пісенні партії надають цим сценам радісного, оптимістичного характеру, утверджуючи високу духовність народу, віру молоді у свої життєтворчі сили.

Таким чином, М. Кропивницький показує, що народні звичаї, обряди, побут в цілому є типовими обставинами, які, зберігаючи і розвиваючи традиції старших поколінь, формують життєві принципи та ідеали, духовний світ нових поколінь. Справді-бо, саме з них Іван Непокритий, усупереч гіркій сирітській недолі, виніс високе почуття побратимства, готовності на самопожертву в ім'я щастя свого товариша, то ж і без будь-яких вагань вирішив піти замість Семена в москалі. Там само криються і витоки благородства, краси внутрішнього світу Семена і Одарки, їх почуття обов'язку перед Іваном за його рішучий крок, який так багато важив для їхнього щастя, у їхньому житті взагалі.

Багатий матеріал для розуміння проблеми свободи, мети, смислу і цінності життя, розвитку і становлення психологічних, морально-етичних та естетичних цінностей і їх ролі у духовному прогресі людини і суспільства тощо дає драма "Глитай, або ж павук". Її конфлікт розгортається на єдності двох протилежних начал — народному розумінні краси і щастя, уособленням яких є насамперед Олена, Андрій та Христя, і потворності внутрішнього єства Бичка. Благородний лірико-медитативний світ Андрія і Одарки трансформується через ввічливі звертання до старших себе, друзів, через народнопісенні образи, що надає їх роздумам романтично-піднесеного пафосу, забарвленого якимось таємничим смутком. "Щаслива ти, — відповідає Олена на розповідь Христі про своє кохання з Максимом, — доки серцем ще живеш, доки на думці чорні брови милого та карії очі; тепер тобі тілько й гадки, щоб побачити милого, почути його любую розмову, пригорнутись до його серця!.. А й ні гадочки ж тобі об тім, що згодом станеться, що спіткає опісля? І я ж така була щаслива! А й чи давно то було, а вже той рай заростає терном колючим; минулося безпечне та світле щастя, мов пташечкою пролинуло, мов вихором пронеслося..." [І; 450-451].

Мотиви наймитських, бурлацьких та заробітчанських пісень визначають грані внутрішнього світу й Андрія. "Важко бути вольним і не мати волі, страчувати сили на чужу користь, чужую ниву обробляти, а свою занедбати... А ще тяжче не знати просвітлої години і не бачити краю гіркій праці!.. Побила вже лиха година, як чужая нива та позичений серп!.. І невже так і гнутись довіку? Ні, ще навкруги мене засяє ясне сонечко, ще доля усміхнеться!" [І; 458], — роздумує він над своїм життям. Постійне прагнення краси, ніжності та любові, виняткову делікатність хлопців і дівчат засвідчують і слова здрібніло-пестливого значення, як-то: "сестричко", "зіронько", "серденько", з якими звертаються одна до одної Христя та Олена, і якими виражає своє почуття до Олени Андрій.

Ці та подібні деталі у драматургії М. Кропивниць-кого багатовимірні. Вони відображають не лише поетичну принадність внутрішнього світу селянина-трудівника, а й конфліктний характер взаємин його з суспільством. Та краса і принадність загострює жагу щастя, зміст якого герої вбачають у насолоді, задоволенні чесною працею, злагодою в особистому та громадському житті, в утвердженні і розвитку багатовікових народних традицій у всіх сферах особистого життя та життя суспільства. Таке розуміння щастя визначає і смисл життя. Разом з тим до них приходить усвідомлення того, що реалізувати його без свободи аж ніяк не можна. Поняття ж свободи, що стає метою життя, пов'язується з вільним виявом і розвитком на ґрунті вироблених народом принципів та ідеалів свого духовного, морального та соціального потенціалу. Але ці прагнення, принципи та ідеали заходять у глибоку суперечність з реальною дійсністю.

Матеріальна несвобода Андрія, Олени і Стехи у драмі "Глитай, або ж павук" сковує і внутрішній світ героїв. Скрута, безвихідність становища поневолі ставлять їх у залежність від сільського жмикрута Бичка. Два прямо протилежні світи, дві моралі вступають у гострий конфлікт, у двобій за своє існування. Бичок не рахується ні з чим, аби досягти своїх хтивих цілей, і ставить Андрія перед необхідністю йти на заробітки, що кладе початок крахові моральних та психічних основ молодої сім'ї, що зрештою приводить до трагедії.

Так завдяки всебічному розкриттю внутрішнього світу героїв, становлення їх характерів М. Кропивницький послідовно утверджував у своїй творчості, як і в українській драматургії в цілому, думку про те, що соціальне, духовне і моральне розкріпачення людини, її насолода життям, впевненість у загальнолюдській значимості зробленого, відчуття того, що ти потрібний людям, а люди тобі, пробуджує активність в цілому. Саме це й визначило гуманістичний пафос, новаторство, національну самобутність реалізму і національні особливості поетики його творчості.

Михайло Старицький. Головна мета цього уроку полягатиме у з'ясуванні змісту таких філософських понять, як життя, праця, обов'язок, свобода і т. д. На перший погляд це завдання занадто складне. Але тільки на перший погляд. За умови продуманої підготовки учнів до уроку, насамперед уважному прочитанні рекомендованих програмами творів і так само продуманій лекції вчителя, як показує досвід, такі завдання не лише не виникають особливих труднощів, а й зацікавлюють учнів, викликають у них бажання обмінюватися думками, дискутувати. До того ж необхідно пам'ятати й те, що проблематику та ідейне спрямування творів української драматургії ІІ пол. ХІХ століття нерідко трактують звужено, зводячи їх до етнографізму, тобто простого наслідування та опису побутових явищ. Під час вивчення творчості М. Кропивницького учні мали змогу переконатися у хибності подібних тверджень. Ще раз переконаються вони в цьому й на уроці, присвяченому темі "Михайло Старицький". Повторивши матеріал вступної лекції, продовжуємо ознайомлення з драматургічною спадщиною письменника, яке також проводимо лекційно. При цьому зосереджуємо увагу десятикласників на особливостях його творчості:

— принципах творення типових характерів та обставин;

— народних уявленнях про працю у фольклорі та творах драматурга;

—джерелах розуміння життя як виконання патріотичного, загальнонаціонального обов'язку;

— конфлікті добра і зла, благородства та егоїзму і корисливого розрахунку.

Прикметною рисою літературно-естетичних та театральних поглядів М. Старицького є естетизація побуту, навколишнього світу і окремих його деталей. Вказуючи на неї, С. Тобілевич, зокрема, відзначала, що як автор і режисер М. Старицький прагнув показати на сцені театру побільше "мальовничих", так би мовити, моментів, створюючи художні декорації, які б давали змогу персонажам діяти на тлі мальовничих куточків природи. Сценічні події він намагався прикрасити виступами хору, одягненого в барвисті українські національні костюми, співами і танцями хлопців та дівчат. Іноді критика вбачала в цьому надмірність етнографізму, що ставав причиною уповільнення дії і т. д. Та в таких принципах передусім слід вбачати органічну єдність характерів і обставин, зумовлену самою дійсністю. У таке розуміння ролі етнографічного елемента в художньому творі М. Старицький вкладав глибокий зміст: типовий національний характер найбільш повно може розкритися в обставинах типово національного життя.

Loading...

 
 

Цікаве