WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → З’ясування народних джерел творчості письменника в школі - Реферат

З’ясування народних джерел творчості письменника в школі - Реферат

Реферат на тему:

З'ясування народних джерел творчості письменника в школі

Драматургія другої пол. XIX століття

Оскільки з творчістю М. Кропивницького та М. Старицького десятикласники ознайомлюються оглядово, а з творів І. Карпенка-Карого для текстуального вивчення програми рекомендують комедію "Хазяїн" та трагедію "Сава Чалий", то учитель має продумати систему уроків так, щоб вони були об'єднані одними і тими проблемами, ідеями та завданнями. З'ясування народних джерел становлення драматургії і театру якраз і прислужиться цій меті. У вступній частині до теми наголошуємо на специфічних обставинах розвитку українського театру в умовах національного гноблення в Росії та боротьби українських драматургів, акторів та режисерів з царським режимом за професійний національний театр, ролі народної творчості у його становленні. Потім переходимо до вивчення творчості кожного письменника зокрема. При тому не забуваємо висвітлити питання:

1) про вплив, фольклору, народних звичаїв, обрядів, народної естетики на формування духовного світу, життєвих принципів та ідеалів, літературно-естетичних та театральних поглядів корифеїв українського театру;

2) народнопоетичні основи конфлікту в драмах М. Кропивницького "Дай серцеві волю, заведе в неволю", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Глитай, або ж павук";

3) народні джерела розуміння таких понять, як праця, свобода, обов'язок та інших морально-етичних, соціальних та філософських цінностей у творчості М. Старицького ("Не судилось", "Оборона Буші", "Маруся Богуславка");

4) національний ідеал людини та засоби типізації в драматургії І. Карпенка-Карого ("Сава Чалий", "Бондарівна").

Клас також одержує завдання за попереднім зразком самостійно підготувати план-конспект підсумкового повідомлення на тему "Народні джерела драматургії II пол. XIX століття". Щоб десятикласники успішно впоралися з ним, радимо прочитати листи М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, автобіографічні матеріали, спогади, розвідки та художні твори про них, зіставити характери героїв народних пісень, дум, легенд та переказів з характерами героїв їхніх творів. Ці матеріали активізують роботу учнів, полегшать пошуки на уроках, допоможуть зробити глибші та переконливіші висновки.

Становлення М. Кропивницького, М. Старицького та І. Карпенка-Карого як драматургів та театральних діячів, розпочинає бесіду вчитель, нерозривно пов'язане з глибинними процесами у житті українського народу, з розвитком його культури. У середовищі селян, свідомих своєї національної гідності представників інших верств української суспільності вони училися розуміти людей і життя, під їх впливом задумувалися вад своїми обов'язками, визначали свої життєві принципи та ідеали, своє місце у світі.

Товаришуючи зі слобідськими парубками, Марко Кропивницький не тільки вивчав від них пісні та слухав казки, а й легко уловлював найтонші психологічні нюанси у їх характерах, як-то: добродушний гумор чи саркастичну насмішку, дотепність, почуття колективізму, доброзичливість, взаємоповагу, статечність, скромність або ж осуд тих чи інших потворних проявів у взаєминах між парубками і дівчатами, у житті в цілому. Такі обставини повсякденного буття формували і відповідний світогляд. Не випадково у вихованні своїх дітей Марко Лукич особливої уваги надавав народній творчості. При тому він уникав книжності, педантизму, завжди створював атмосферу природного входження дитини у світ народної пісні, казки, легенди, приказки. З цією метою організовувалися ігри, співанки і т. д., у яких нарівні з дітьми брали участь і дорослі. Разом з тим батько завжди використовував найменшу нагоду познайомити дітей з місцями, пов'язаними з видатними подіями в історії українського народу. "Глибоко цікавлячись, — згадував син М. Кропивницького Володимир, — Україною і її народом, захоплюючись героїчним минулим запорожців, Марко Лукич прагнув і дітей своїх не залишати байдужими до цього. Під час нашого перебування у нього в Катеринославі він скористався з першого вільного дня, щоб повезти нас до славетних дніпровських порогів! Яскраво пригадую поїздку до цього історичного місця з батьком, коли він із захопленням показував поріг Ненаситець і розповідав багато легенд і переказів".

Незабутні враження вже в ранньому дитинстві справили на М. Старицького розповіді, пісні та думи, яких багато знав і майстерно виконував його дядько Олександр. Вони глибоко западали в душу, пробуд-1 Кропивницький В.М. Із сімейної хроніки Марка Кропивницького. /Спогади про батька/. — К., 1968. – С.71–72.жували національні почуття. Епічний розмах подій, колоритні типи героїв народного епосу несли в собі ідею боротьби як способу самовираження і самоутвердження цілої нації, формували свідомість майбутнього письменника на героїчних традиціях минулого, викликали бажання діяти. До того ж такі типи хлопчик спостерігав і в сучасному йому житті. Близький сусіда Старицьких капітан Гайдовський, про якого йдеться у бувальщині "Пан капітан. Із галереї старих портретів", був живим втіленням відваги, рішучої безкомпромісності до будь-яких проявів зла і несправедливості. Сам вихований на традиціях козацької вольності, він учив розуміти і цінувати їх і в своїх односельців як у повсякденному побуті, так і в своїх діях та вчинках.

"Люби простий народ — він колись був таким же вільнім, як і ти", — заповідав Михайликові пан Гайдовський. Кобза, дума і пісня, непримиренна боротьба з московським забродою-п'яницею Заколовським проти поневолення останнім селян, земляків Гайдовського, помста за вчинені кривди, за спробу осміяти честь і гідність — ті знаки нескореної душі Гайдовського, які не давали заснути стародавнім вільнолюбивим ідеям, історичній пам'яті, які рухали український народ по шляху свободи і незалежності. Пізніше усе те з новою силою, у нових умовах і формах не раз оживало у свідомості письменника, надихало на створення тих чи інших образів.

В атмосфері фольклоризму, на ґрунті народного життя формувалися літературно-естетичні та театральні погляди й І. Карпенка-Карого. Дружина письменника Софія Тобілевич у спогадах стверджує, що його мати була першою вчителькою сина і заклала в душу Івана любов до свого народу, до його художньої творчості, до тих мистецьких і поетичних скарбів, які втілені в його казках, піснях і переказах. Вони викликали глибокі почуття, роздуми над тяжкою долею селянина, гордість за героїчні подвиги витязів-козаків. Усе це вчило тонко відчувати і розуміти думки, настрої, прагнення, характер народу в цілому, отже і задуматися над своїм життям.

Так само виховувала мати й інших дітей, створюючи тим самим у своїй родині світ благородства, пісенності, допитливості, мрійливості, взаєморозуміння. До того ж, виростаючи в оточенні селян-хліборобів, діти вбирали в себе ці якості й від інших людей. Повсякденне спілкування з ними на такій основі формувало стійкі переконання, здорові естетичні смаки і уподобання на все життя, давало творчі імпульси в художній творчості. Тому І. Карпенко-Карий як драматург і театральний діяч активно шукав шляхів поглиблення народності театру, в чому вбачав і одну з найістотніших прикмет його реалізму. Театр повинен служити народові — така кінцева мета тих пошуків. Служити народові для корифея української сцени означало формувати людину, погляди її на світ, моральні, духовні та ідейні основи повсякденного життя. Тому він з якимось особливим болем переживав занедбаність театральної справи в Україні, малодоступність цього мистецтва трудящим, особливо селянству. "Театр на селі, — писав Іван Карпович у статті "Наталка Полтавка", — пом'якшив би суворе життя, дав би радість серед тієї тяжкої праці, від котрої німіють руки, черствіють серця". Звичайно, що впоратися з таким завданням можливо лише за умови глибокої народності як репертуару, так і гри акторів та роботи режисера. В цьому вбачали суть своєї творчості й інші корифеї українського театру, підсумовує вчитель. Ці висновки стануть основоположними під час вивчення творчості М. Кропивницького, М. Старицького та І. Карпенка-Карого у подальшій роботі.

Марко Кропивницький. Зрозуміло, що оглядовий характер вивчення творчості драматурга обумовлює лекційній метод подачі матеріалу, адже за порівняно короткий час необхідно докладно розглянути щонайменше три п'єси, а саме: "Дай серцеві волю, заведе в неволю", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть" та "Глитай, або ж павук". Вузловим питанням такої роботи, як уже говорилось, буде з'ясування народних джерел конфлікту як засобу розкриття внутрішнього світу героїв. Подаємо план лекції та матеріал до неї:

Loading...

 
 

Цікаве