WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Життєпис комедійного героя - Реферат

Життєпис комедійного героя - Реферат

Гамлета, наприклад, хвилює вивихнутий час — "Звихнувся час наш. Мій талане клятий, Що я той вивих мушу виправляти!"

Не будемо аналізувати ставлення комедійного героя до своєї мети. Цьому питанню багато уваги приділив Гегель у своїй "Естетиці". Зауважимо тільки, що предмет нашого розгляду — сатирична комедія, герой якої, як правило, має абсурдну, недосяжну мету. Що ж стосується комедії розважальної, то у ній герой може досягати мети. Наприклад, Шекспірів Петруччо досягнув мети — "приборкав" норовливу Катеріну, яка стає зразковою дружиною.

Зустріч. Мета-фантазія комедійного героя виникає не на чистому місці, не з волі самого героя. Вона зароджується в процесі взаємодії героя з навколишнім, а особливе значення в її виникненні має зустріч, якась особлива зустріч, яка породила мету-фантазію, а отже і комедійного героя. Взагалі в художніх творах часто відбуваються зустрічі, а в комедіях їх буває кілька. М. Бахтін вважав мотив зустрічі найважливішим з числа таких мотивів, як "зустріч — розставання (розлука), втрата–надбання, пошук–знаходження" впізнавання–невпізнавання та ін.", — підкреслював, що "мотив зустрічі — один із найуніверсальніших не тільки в літературі (важко знайти твір, де б зовсім не було цього мотиву)", що "у різних творах мотив зустрічі набуває різних конкретних відтінків" [8].

Однак тут нас цікавлять не взагалі зустрічі в комедії, а тільки та перша зустріч, яка спричинилась до зародження фантазії. Вона може бути безпосередньо показана або про неї можемо дізнатись зі слів героїв. Звернемось до обірваних раніше цитат. Пані Журден каже: "І всі вигадки почалися в тебе відтоді, як ти з отими аристократами злигався". Тобто зустрічі, контакти з представниками аристократичного світу, зокрема з Дорантом, який виманював гроші в багатого міщанина, і з Доріменою, до якої у пана Журдена виникли "ніжні почуття", — усе це й обумовило мету героя — у всьому уподібнитись до аристократів. Про Оргона Доріна каже: "Колись розумний був... Але тепер увесь свій розум розгубив, Відколи дуже так Тартюфа полюбив". І хоч тут і в першому, і в другому випадках не йде мова про конкретну зустріч, ясно, що вона була, причому не одна, що, до речі, засвідчує сам Оргон: "Оце було щодня до церкви тихо іде І там, де я стою, навколішки впаде. А як виходив я, мерщій передо мною Ставав при виході з свяченою водою". Отже, була не одна, а цілий ряд однакових зустрічей, в результаті яких і виникла в Оргона мета — "у свою сім'ю Тартюфа прилучити". Дуже оригінальну першу зустріч бачимо в гоголівському "Ревізорі". Тут вона спочатку відбувається заочно (лист Чмихова, знаменита репліка городничого "до нас їде ревізор"), а опісля — розповіді Бобчинського і Добчинського, які самі побачили і "впізнали" ревізора в особі приїжджого, і нарешті — особиста очна зустріч городничого з Хлестаковим в готелі. (Звичайно, ця триетапна заочно-очна зустріч потрібна була Гоголеві для того, щоб підмінити очікуваного приїжджого ревізора проїжджим Хлестаковим).

У більшості випадків Зустріч відбувається перед початком або на початку комедійної дії. Але не завжди. Ось послухаємо Кулішевого Мину Мазайла: "Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти — Мазайло!" і т. д. Тобто вже перші зустрічі малого Мазайла в міському і, звичайно, російськомовному середовищі, насміщки однокласників і т. д. — все це викликало в нього почуття, що його прізвище — "як віспа", а пізніше виникла мета — позбутись його", змінити на інше.

Досягнення мети. Пізнання і діяння.

Процес досягнення мети комедійним героєм — це процес його взаємодії з навколишнім або, як прийнято говорити, з обставинам. С. Фрейліх писав, що "всі теорії драми є, врешті-решт, тим чи іншим трактуванням взаємодії героя і обставин" [9]. Однак процес взаємодії складається з двох тісно пов'язаних між собою процесів — пізнання і діяння. Кожен з цих процесів заслуговує окремого докладного розгляду, але тут вкажемо лише на найхарактерніші їх раси і особливості.

Пізнання героєм навколишнього, обставин завади є інтенсивнішим, поверховим і помилковим. Інтенсивність його обумовлюється такими факторами. По-перше, невгамовне бажання досягнути мети збуджує героя, активізує його пошуки шляхів досягнення бажаного. Подруге, герої комедій часто одержують дуже важливі повідомлення. Згадаймо хоч би того ж городничого і чиновників, які одержали чотири незвичайної ваги повідомлення, зміст яких коротко можна передати так: перше — "їде", друге — "приїхав", принесене Бобчинським і Добчинським, третє — "це не він", принесене пошт-майстером, і четверте — "приїхав справжній ревізор", принесене жандармом. А якщо герой не одержує повідомлень, то принаймні горить бажанням їх одержати. Згадаймо Мартина Борулю і його наказ Омелькові: "Звістку, звістку, звістку щоб подав вперед — гость важний приїде! І по-третє, у комедіях часто зустрічаємо школу, навчання — і у Шекспіра, і в Мольєра, і у Фонвізіна, і в тих же "Хмарах" Арістофанових. До речі, школа і навчання в трагедії немислимі.

Герой комедії часто здійснює пізнавальні дії, зокрема дуже часто про все розпитує. Часом здається, що розпитування — його улюблене заняття. Стрепсіад, прийшовши в "школу думання" і побачивши в ній учнів, засипає одного з них питаннями: "Що це за страховище?", "Чого ж вони очима в землю втупились?", "А ті над чим так низько там нагнулися?", "А той чого сідницю в небо виставив?", "А хто це там у кошику гойдається?" і т. п. Мольєрів Журден розпитує про все, що стосується деталей аристократичного побуту: "А шляхтичі теж вчаться музики?", "А в шляхтичів такі штучки бувають?", "Аристократи носять головками донизу?" і т. п. Такого ж характеру питання задає і Мартин Боруля, мріючи стати дворянином і шукаючи відповідного жениха для Марисі: "А він же сам має який чин чи так ще — канцелярист?", "Йому Марися уподобалась?", "А що то за штука ісходяща?" і т. п. Дуже цікавить його, коли "кофій" подають — "чи до борщу" чи на ніч?" Городничий, звичайно, не сміє розпитувати самого Хлестакова, але Йосипа засипає питаннями і він, і Ганна Андріївна. Комедіографи нерідко майстерно використовують цю надмірну схильність героя до розпитування. Так, однією з кращих у "Тартюфі" є сцена, коли Оргон чотири рази повторює: "А як Тартюф?", "Ну, а Тартюф?" Кілька разів перепитує виборний возного в "Наталці Полтавці" — "А ви ж їй що?", "А вона ж вам що?".

Яких же результатів, яких наслідків досягає герої, який так наполегливо розпитував, одержував повідомлення, спостерігав? Звичайно, він помиляється як у виборі дати і шляхів її досягнення, так і в пізнанні об'єкта. Так, городничий і чиновники приймають "єлис-тратишку звичайнісінького" за ревізора, Герасим Калитка приймає мішок чистого паперу за сто тисяч, пан Журден — Клеонта за сина турецького султана і т. п. Так, помилка героя — закон сатиричної комедії. Ще Арістотель писав, що "смішне — це якась помилка" [10]. І хоч дивним є на перший погляд поєднання таких, здавалось би, несумісних рис, як інтенсивність і помилковість пізнання, насправді нічого дивного тут немає, інтенсивність пізнання повинна підкреслити, підсилити, наголосити його помилковість. А зв'язує, робить можливою сумісність двох несумісних рис пізнання — інтенсивності і помилковості — його поверховість. Герой комедії ні в що не вникає глибоко, він усе сприймає на віру.

Дехто з дослідників убачав у помилковості пізнання, у розкритті цієї помилковості головне завдання комедії. Так, американський дослідник Ерік Бентлі пише: "За висловленням Нортропа Фрая, "призначення комедії не викривати зло, а висміювати недоліки самопізнання". І далі: "...мистецтво комедії якраз і полягає в розкритті обману, у відновленні істини і зриванні масок" [11].

Комедійний герої не тільки інтенсивно пізнає, але й активно діє. Це закономірно. Адже пізнання і діяння — дві нерозривно зв'язані сторони процесу взаємодії людини з навколишнім, і було б дуже дивно бачити героя активним у пізнанні і пасивним у діянні. Гоголь так писав про активність комедійних героїв: "Всі вони зайняті заклопотано, метушливо, навіть ревно своїм ділом, ніби найважливішим завданням свого життя" [12]. Деякі комедії, як, наприклад, "Ревізор", є цілим арсеналом дії комедійного героя. Але ми не можемо тут розглядати всього цього арсеналу, звернемо увагу лише на такі дії, як самоорганізація (чи самозміна), а також на дії-реакці торжества і самобичування.

Loading...

 
 

Цікаве