WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблеми принципів навчання материнської мови через призму ноосферної освіти - Реферат

Проблеми принципів навчання материнської мови через призму ноосферної освіти - Реферат

Завдяки принципу історизму в навчанні рідної мови школярі мають змогу дізнатися про історію духовного життя нашого народу, цікаві відомості з історії мови, історичної граматики, розвитку лінгвістики та ін.

Рідна (материнська) мова прилучає кожного школяра до навколишнього матеріального й духовного світу, життя своєї родини, громади, етносу, що виступає як процес етнічної соціалізації особистості та належить до провідних принципів методики мови.

Під етнічною соціалізацією розуміємо процес становлення й розвитку особи як суспільно-національного індивіда, утвердження її як особистості, носія рідної мови, поступове включення її у мовне середовище, освітньо-культурне життя та виробничу діяльність, як основну силу свого народу, держави.

Цей принцип в методиці мови передбачає бажання українських дітей старанно вчитися, оволодівати засобами мовлення, її національними скарбами.

Дуже добре, що концепція мовної освіти включає культурологічний аспект. Адже загальна культура нації вирішальною мірою залежить від культури її мови. Рідна мова — це той важливий фактор збереження і творення національної духовності й національної культури. Так, суть принципу культуровідповідності полягає в неухильному забезпеченні високої грамотності та культури усного та писемного мовлення учнів у всіх сферах суспільного життя.

В загальному розумінні культура — це все позитивне, духовно щедре, що зближує та об'єднує людей, одухотворює процес пізнання, оберігає людську честь і совість. Тому святим обов'язком вчителя є: вчити учнів етики спілкування, вибору влучних слів, чіткості, логічності, послідовності викладу матеріалу; вчитель повинен вчити школярів виразно читати, грамотно, охайно писати, спілкуватися у вузькому колі та виступати публічно, володіти діалогічним та монологічним мовленням, бездоганно складати ділові папери, вільно користуватися словниками, довідниками, дбати про збагачення словникового запасу учнів етнокультурознавчою лексикою. Не завадить на сучасному етапі вчити дітей основ українського ораторського мистецтва, елементів риторики, поетики, прищеплювати любов до всього духовного, тобто у своїй роботі використовувати тексти з Книги Книг (заповіді Божі, молитви, символи віри і т. д.). Одним із важливих принципів викладання української мови є принцип єдності, наступності та спадкоємності поколінь, адже рідна мова передається з давніх-давен, від старшого покоління молодшому, з молоком матері діти плекають та успадковують милозвучну мову.

"Я маю право розмовляти тією мовою з людьми, Якої нас навчила мати, Якою і багаті ми", — зазначає в рядках свого вірша відомий український письменник Олесь Лупій.

Принцип єдності, наступності і спадкоємності поколінь передбачає спрямування учнів засвоювати кращі взірці та надбання української мови в усьому її розмаїтті, збереження чистоти рідної мови та відродження і розвиток українських мовних традицій (пошанного "Ви" у звертанні до старших, слів ввічливості типу: "пан", "пані", "панове", "добродій", всіх форм вітання: "Слава Україні!", "Боже, помагай", "Христос воскрес!", "Слава Ісусу Христу!" і т. д.)

Малоефективною залишиться методика української мови, якщо в ній не буде задіяний принцип емоційності. Емоційність дає змогу забезпечити мовний розвиток учня на основі єдності його душі, серця й розуму, тобто спонукає школяра сприйняти мовну науку щиро як найбільш потрібну, рідну. У функцію принципу емоційності входить любов до уроків української мови, прихильним ставленням учителя до школярів, мовним взірцем, щирою любов'ю до українського слова, методичною майстерністю.

Важливий вплив на навчання та виховання дітей має те середовище, в якому проживає учень. Адже географічне розташування населеного пункту, рівень його культури, економічного стану, домашній побут, соціальне становище батьків, мовне довкілля диктують дію принципу врахування регіонального, місцевого й домашнього мовного середовища. Саме тому корисним буде використання на уроках мови краєзнавчого матеріалу, місцевого діалекту, адже це теж надзвичайно цінні історичні пам'ятки української мови, джерело збагачення й відображення місцевого колориту життя українців, барвистості й розмаїтості барв рідного слова.

Досить важливим буде той урок, на якому враховано, окрім усіх названих вище, принципів виховуючого навчання.

Вважаємо, що за умови, коли словесник користується авторитетом, усвідомлює свою суспільну роль і знає, якими слід виховувати своїх учнів, то у процесі викладання української мови таких можливостей чимало. Найперше — це дидактичний матеріал, зокрема фольклор, який сприяє засвоєнню шляхетних традицій, норм християнської моралі, забезпечує духовно-моральне, національно-патріотичне, трудове й інтелектуальне виховання. Крім того, художня творчість українського письменства, завдяки якій ми виховуємо найкращі загальнолюдські моральні якості. Думки, до яких учитель хоче прихилити дитячі душі, мають бути прийнятними для них. Так, патріотичні ідеї варто опредмечувати у такі зрозумілі дітям поняття, як "материнська мова", "рідний край", "наймиліший куточок", "материнська колисанка".

Внаслідок цього вчитель-словесник повинен збагачувати дидактичну скарбницю, чи то складаючи відповідні речення, чи то скрупульозно добираючи їх з різних джерел. Адже наш світ врятувати можуть доброта, любов до ближнього, краса. Слід розкривати дітям красу природи, прищеплювати любов до фольклору, материнської пісні, мови, історії, географії, літератури, до землі батьків, розкривати красу людської душі.

Завдяки багатовіковій педагогічній практиці виробились різні типи уроків мови, що покликані осягнути принцип розвитку мовлення й мислення учнів. Адже благодатним виховним матеріалом є тексти творчих робіт, диктантів. Досить важливо, щоб їх тематика, дійсно, викликала загальний інтерес, спонукала до творчості. Предметом уваги може стати цікава подія з історії України, крилатий народний вислів, повчальний випадок із життя, свято рідної мови, певні події, у яких брали участь самі діти. Так, після екскурсії диктант чи переказ будується на матеріалі про цей захід. Відзначення українських народних і християнських свят теж облагороджують душі та збагачують мовлення.

Отже, суть новаторського підходу до альтернативної методики української мови полягає в тому, щоб повернутися своїм розумом, серцем і душею до основ духовності та творити абсолютно нову методику української мови, адекватну українській національній школі. Навчимо учнів шанувати рідне слово, горнутися до всього християнського, українського, пишатися тим, що вони українці.

Література:

1. Адаменко М. Як посилити виховний потенціал уроку з мови // Українська мова і література в школі. — 1993. — № 5-6. — С. 24.

2. Бєланова Р. Українська культура й американізм // Початкова школа. — 2001. — № 12. — С. 68.

3. Концепція мовної освіти 12-річної школи // Дивослово. — 2002. — № 8. — С. 59.

4. Олійник О. Українська мова: Підручник для 8-9 кл. середньої школи. — К., 1997. — С. 5-6.

5. Стельмахович М. Етнопедагогічні основи методики української мови // Українська мова і література в школі. — 1993. — № 5-6. — С. 19.

6. Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні. Вибрані твори: у 2 т. –К., 1983. — Т. 2. — С. 47.

Loading...

 
 

Цікаве