WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблеми принципів навчання материнської мови через призму ноосферної освіти - Реферат

Проблеми принципів навчання материнської мови через призму ноосферної освіти - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми принципів навчання материнської мови через призму ноосферної освіти

Бережи своє рідне, бережи, щоб не винародитися,

Щоб не забути народу, з якого ти вийшов,

Бережіть свою віру, звичаї, свою мову,

І тим збережете національну істоту свою

Іван Огієнко (митрополит Іларіон)

Нині мовна освіта перебуває у пошуках нових шляхів ефективного навчання школярів загальноосвітніх шкіл, коледжів, гімназій та ліцеїв. Дедалі частіше можна почути про нагальну потребу визначити шляхи виходу з кризи. У зв'язку з цим потребують кардинальних змін наукові розробки з методики викладання української мови, які протягом багатьох років доведені до кризового стану.

Етноцид, безперервні репресії проти національно свідомих українців, руйнування рідної школи, національної системи виховання згубно відбились на духовно-національному житті нашого народу, освіті, науці, в тому числі й на методиці викладання української мови, яка навмисне була позбавлена можливостей аби належно розгорнути свій самобутній науковотворчий потенціал.

Утопічною є думка, що досить забезпечити матеріальний добробут народу, і всі інші проблеми вирішаться самі собою. Поліпшення матеріального стану без удосконалення духовної сфери життя нації небезпечне.

Концепція мовної освіти 12-річної школи, діюча навчальна програма, розроблені лабораторією навчання української мови Інституту педагогіки АПН України, у цьому відношенні мають новаторський, ноосферний підхід, і покликані одухотворити процес пізнання, формування духовного Розуму, очищення ноосфери від результатів діяльності нашого розуму, наповненого різними знаннями, який завів людство в глухий кут.

Концепція передбачає "на основі використання етнопедагогічного та сучасного вітчизняного й зарубіжного досвіду навчання мови — рідної й нерідної, з урахуванням необхідності невідкладного розв'язання проблем відродження і забезпечення функціонування української мови на всьому терені України в усіх сферах суспільного життя, виконання соціального замовлення на формування національно свідомої, активної, духовно багатої мовної особистості" [3; 59].

Відомо, що українська мова, так само як і її методика, змушена була плентатися як пасербиця за мовою привілейованою, внаслідок чого втратила свій народний, національний ґрунт і колорит, духовне обличчя, стала безликою, збаламученою та збайдужнілою, сфера вживання катастрофічно звужувалась, а грамотність учнів невпинно падала. Тому Концепція мовної освіти 12-річної школи передбачає реалізацію ряду заходів, щоб українська мова посіла таку саму позицію, яку займають державні мови в інших країнах світу, зокрема бути складником "різнобічної державної програми, яка охоплювала б і економічні важелі підтримки державної мови через надання пільг україномовним засобам масової інформації та книгодрукуванню, погляд за безумовним додержанням 10-ї статті Конституції України в усіх сферах суспільного життя держави, через різнобічну пропаганду української національної культури та культур національних меншин України засобами телебачення і радіо, і урядову співпрацю з церквами, які прихильно ставляться до відродження національної ідеї в умах і серцях співгромадян..." [3; 59]. Існує закономірність, згідно з якою в часи, коли в суспільстві панує хаос і невизначеність, розгубленість і невпевненість, знаходяться "кермачі", які проголошують себе здатними вказати "єдино правильний шлях до світлого майбутнього".

На жаль, не зважаючи на те, що ми постійно пишаємося рівнем свого розумового розвитку, не слід вперто вбачати перспективи своєї еволюції завдяки віри у псевдо релігію, секти, братства. Адже вони невимірно далекі від суто духовного життя, від справжнього релігійного виховання. Скільки років минуло, як ми стали християнами, а все ще сперечаємось, вагаємось, не віримо, зневажаємо. Називаємося християнами, а живемо безбожним життям, без любові в серці, і тим заплямовуємо Слово Правди.

Згадаймо рядки з відомого вірша Д. Білоуса:

Споконвіку було Слово,

Й було Слово в Бога.

Й було Богом Святе Слово, —

все постало з Нього...

Помагай же Слову, Боже,

із пітьмою в герці,

щоб жило, правдиве й гоже,

у людському серці.

Отож, найголовнішим сьогоднішнім завданням є "відродження й подальший розвиток української мови на всьому терені України, формування мовної особистості як гаранта збереження і подальшого розвитку національної культури та державності" [3; 59].

Українська національна школа — це навчально-виховний заклад з українською мовою навчання, діяльність якого ґрунтується на широкому використанні культурних здобутків та історичних традицій українського народу, нації й орієнтується на перспективу розвитку її духовного та інтелектуального потенціалу. Найприроднішим для школярів є навчання і виховання рідною (материнською) мовою в атмосфері культури рідного народу. "Адже в кожного народу є своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення цієї мети" [6; 47]. Українська мова, етнопедагогіка, народна методика навчання школярів перебувають у тісному взаємозв'язку. Спільність полягає в тому, що їх творить, умножує, використовує та оберігає народ. В українській етнопедагогіці українська мова виступає як перший і найголовніший її педагогічний елемент. Отож, святий обов'язок кожного свідомого українця — вчити, плекати, пильно доглядати рідну мову.

Однак в умовах тоталітарного режиму було вчинено злочинний замах на святую святих української нації — мову. З цією метою закривали україномовні дитсадки, обмежували випуск українських книжок, газет, журналів, підручників, витісняли українську мову із середньої та вищої школи, державних установ, радіо, телебачення. Затоптувалась елементарна людська порядність, відкидались народні чесноти, зухвало ігнорувались норми християнської моралі.

Найгірше те, що облудні загальні постулати всупереч народній педагогіці й здоровому глузду сліпо переносились на мовознавство й методику української мови та шкільну практику. Нині Україна багата відданими народові талановитими лінгвістами, ученими-методистами, освітніми працівниками, які творять наукову українську методику. Українська мова, зберігаючи свою незалежність, властиві тільки їй самобутні риси, духовно-виражальне багатство, власну історію та всі інші домінантні властивості, має незаперечне право на існування і розвиток цілком самостійної методики викладання її в школі. На сьогоднішньому етапі створюються нові навчальні програми, альтернативні й різноваріантні підручники для вільного вибору, гідні високому покликанню рідної школи.

Необхідно створювати методику викладання української мови альтернативного типу, вільну від будь-яких ідеологічних та політичних впливів, побудовану на абсолютно нових методичних принципах, новому мисленні. Під принципами розуміємо ті вихідні положення, які кладемо в основу наукової розробки методики викладання української мови в школі. Вони постали із норм християнської моралі, з живого словесного спілкування нашого народу й народної практики прилучення дітей та молоді до багатств рідної мови, розвиток загальнолюдських духовних цінностей (доброти, милосердя, порядності, чесності, любові до людини, поваги до старших, бережливого ставлення до краси природи, громадського майна тощо).

Українська мова — це феноменальний витвір народу. В результаті цього в основу її методики першим покладено принцип народності — репрезентації української мови як геніального творення розуму, серця, почуттів, усіх сфер багатогранної діяльності українців, берегині сім'ї, роду й українського народу. Виконуючи цей принцип, прищеплюємо учням любов до народного слова через широке використання всіх видів і жанрів українського фольклору, Біблії, творів красного письменства, прилучення до збирання скарбів народної мудрості.

Принцип природовідповідності враховує багатогранну природу дитини, природу мови в її фонетичному, лексично-змістовому, синтаксичному, стилістичному, інтонаційному розмаїтті, а також широких соціальних, економічних, політичних, науково-технічних, культурологічних, духовних та інших суспільних виходах. Не менш важливе й навколишнє середовище дитини, вміння спостерігати й передавати засобами рідної мови мальовничу красу й велич природи України.

Loading...

 
 

Цікаве