WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника) - Реферат

Два твори на одну тему в 7 кл. («Воля до життя» О. Довженка і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника) - Реферат

Якщо в Силки перемагає інтелект, то характер Василя Обори тримається на силі; юнак не боїться вовків, хоче задушити хоч одного. Він один зумів ускочити на ходу на автомашину, але скоро й сплигнув із неї тому, що не хотів відстати від гурту. Добре розуміє Обора і соціальні питання, зокрема мотиви, з яких батьки третього Василя — Кібкала (в котрого дома все є, бо господар — машиніст) послали його в училище. "Батько, — розповідає Кібкало, — каже: "Вивчишся на механіка, заберу тебе до машини, підучу — коло неї не пропадеш..." (С. 155). А Обора, добре зрозумівши підтекст, додає: "Точно... Од машини і в паровику можна цей... зерна додому привезти" (С. 155).

Так, через Василя Кібкала дістаємось до теми "кугутової" — однієї з темних сил, яким протистоїть не лише Павло, але ще й два Василі. Вперше зустрічаємо це слово, тільки Павла зарахували в "найбідовішу" п'яту групу, де один із дитбудинківців зразу ж говорить йому: "Садок є, кугуте? Принеси груш" (С. 92). Але староста групи Гришуха тут же зупиняє його: "Ша, він наш" (С. 92), бо знає біографію хлопця.

Кібкало поводить себе не по-товариськи, не лише запрошуючи хлопців до свого раннього снідання, а ще й ховаючись від них з ним, заходячи далеко вперед, щоб не видно було, як він жує. Та від Василя Обори не заховаєшся: "Ти, Василю, якщо жереш, так іди позаду нас..." (С. 115) — казав він, як завжди затинаючись від хвилювання. Кібкало втікає від хлопців і під час їхньої ризикованої спроби нарвати абрикос у Штокала. Взагалі він не подобається Павлентієві, бо "з лиця млявий, аж кислий. І весь якийсь видовжений... Коли Кібкало мовчить і нічого не жує, губи йому завжди обвисають куточками вниз..." (С. 114) та ще вміє він якось наставляти "вгору свої кілочки — брови" (С. 116). Але одягнений і взутий він краще, ніж хлопці, та ще й має офіцерську польову сумку. Жили його батьки заможніше, то ж не диво, що коли хлопці завітали до них передчасно, їм дали де доспати ніч в хаті (на соломі) та ще й вранці пригостили "молоком зі справжнім чистим житнім хлібом" (С. 152), але й "за це" Кібкалиха просила Обору: "Ти ж, Василю, крепкий, приглядай там в училищі, щоб ніхто не зобіжав мого синочка..." (С. 154). Коли взимку настала страшна хуга (в ту ніч і сталося нещастя з Павлом), батьки Василя Кібкала й зовсім не пустили в училище (бо це йому не так вже й обов'язково: хай мучаться ті, хто втратив у війну і батька й хату).

Отож, неподільчивість, прагнення дбати лише про себе — це і є справжнє кугутство, або ж егоїзм. Воно притаманне якоюсь мірою й Пирогові із хутора Пироги і Штокалам.

Але коли Пиріг, наївний і простий хлопець, просить у майстра голку (бо вдома її немає), то його ще можна зрозуміти (хоч ніхто не зробив так, як він). Але от для чого йому підлабузнюватись до Снопа? Бо саме ж за це хтось із дитбудинківців і ширнув його, прошепотівши: "У-у, кугут, уже вициганив!" (С. 105). І хлопець заплакав.

Складніша психологія Штокалів, зокрема дружини того діда, що сторожував абрикоси. Вона й сама сторожує їх; це "страх яка криклива і гугнява баба, що підкреслено гумористично. Вона як скаже "Та?" — то скрізь у селі чути, і собаки починають гавкати" (С. 115); то й не дивно, що стара верховодить над своїм чоловіком, посилає його сторожувати частіше. Коли ж в 1945 році в селі святкували Перемогу і приносили хто що міг, у складчину, Штокалиха принесла кисіль (з фруктів свого найкращого в селі саду), але, почувши пісню про Ґандзю (а її прозивали "Гендзя" за гугнявість..." (С. 118), стара образилась, "витягла діда зза столу — і до дверей. Тоді обернулась та: "Оддайте наш кисіль!" (С. 119).

Це викликало загальний регіт, кисіль віддали, а голова колгоспу ще й послав їй навздогін пусту від горілки чвертку, котру та прийняла: "На олію буде" (С. 119). Оце вже справжнє кугутство, точніше "жлобство", скнарість і повна бездуховність. Старий Штокало хоч побатьківськи частує хлопців абрикосами, все ж боїться старої, дозволяє їм рвати їх: "Тільки тихо і не з однієї гілки, бо стара завтра як обнаруже, то буде мені..." (С. 123). Отож сам у себе змушений красти, бо така скупа жінка.

Але найяскравіше продемонстрував своє бездушшя шофер "Фріц".

Побачивши, як Павлентій, рятуючись від вовка все ж таки втрапив до кузова його машини, він каже: "Таки вчепився, гадьонок! Ну, я тебе покатаю" (С. 161). І як не прохав його Павло взяти ще й двох Василів (бо вони ж запізнюються на сніданок), той мчав: "Я вас візьму... Ви в мене покатаєтесь!" (С. 161). Залишається лише роздумувати, звідки така шалена лють до знедолених війною дітей, що це за людина, адже навіть вовк "і той був смирніший" (С. 161)? Не випадково його й прозвали "Фріцем". Це погана, жорстока людина, ще й підступна. Відсунувши віконечко в кабіні, "Фріц" запитує у Павла: "Ти мій номер бачив?" (С. 162) не випадково, а виконуючи свої нелюдські плани помсти, що й виконав, рвонувши машину так, що хлопець "перекида полетів на бруківку" (С. 162), а, опритомнівши трохи, відчув "ніби ножем полоснуло" (С. 164) весь лівий бік, "а в голові закалатав глухий дзвін" (С. 164).

Коли Павло приходить до пам'яті, Гришуха підгодовує його пайковим хлібом, тим самим, котрий "ремісники" завжди в їдальні посипали сіллю, щоб взяти з собою на дорогу, на "потім": "...у хлібові тьмяно зблискували вдавлені дрібки солі" (С. 165), нагадуючи хлопцеві про друзів, про те, що він і в такій скруті не один.

Як бачимо, тема взаємодопомоги, колективізму вирішується на майже трагічному матеріалі із життя "дітей війни", що є продовженням життя воєнного покоління (такого, до якого належав Іван Карналюк з новели О. Довженка).

Оскільки розв'язки у повісті немає, то можна й "продовжувати" її. Для цього слід дати учням такі теми творів: "Батько повернувся", "Яким був Павлів батько?", "Павлентіїв батько — Карналюк", "Обговорення випадку з Павлентієм на зборах училища", "Майбутнє Василя Силки", "Майбутнє Василя Обори", "Хто та як ще рятував Павлентія (Ялосовета, Маня)?", "Доля Ялосовети", "Чим мені подобається директор училища" ("Якою може бути його доля?"), "У чому відмінність між "кугутством" та "жлобством"?", "Чим поведінка вовка нагадує поведінку деяких "персонажів" із "Мауглі" Кіплінга, "Чи можна порівняти "Фріца" з багатьма водіями сучасних маршрутних таксі (стосовно їхнього ставлення до інвалідів війни)", "Що сталося б з Павлом, якби не було в нього "тітки" Ялосовети?", "Як можна зіставити неабияку волю до життя двох героїв (Павлентія з "Вогника далеко в степу" Тютюнника та Карналюка з "Волі до життя" Довженка)?", "Чи можна побачити за непримітним значне і величне в образі майстра Снопа? Як саме?" та ін.

Запитання для повторення:

1. Про який "вогник" йдеться у творі Тютюнника? Що він символізує?

2. Де ви бачите кульмінацію сюжету?

3. Чим подобається вам тітка Ялосовета?

4. Якими були батько Павлентія та Іван Кудряш? Як вони вплинули на розвиток хлопця?

5. Як змальовано образ директора училища?

6. У чому складність характеру майстра Федора Демидовича ?

7. Яким ви бачите характер головного героя ?

8. Індивідуальні риси Василя Силки та Василя Обори.

9. Як у творі викривається "кугутство" та "жлобство" в творі?

10. Розкажіть про жорстокість і підступність "Фріца".

11. З якою метою письменник наприкінці твору говорить про пайковий хліб з "дрібками солі"?

12. У чому ви вбачаєте виховний сенс повісті ?

13. Яким чином твір Г. Тютюнника пов'язаний з оповіданням О. Довженка "Воля до життя"?

Loading...

 
 

Цікаве