WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Про особливості висвітлення проблем мовної імпліцитності з логічного погляду - Реферат

Про особливості висвітлення проблем мовної імпліцитності з логічного погляду - Реферат

і мовознавців до трактування домислювання тільки як усвідомлюваного феномена, дослідник доводить, що поступальність у розв'язанні деяких синтаксичних та логічних проблем значною мірою залежить від визнання неусвідомлюваного характеру цього явища. Він акцентує увагу на тому, що "вчення про думку дає підстави лише умовно розрізняти судження і речення. Зовнішнє мовленнєве оформлення судження називається реченням, а речення з його прихованими компонентами становить собою судження" [там само: с.13 114]. Зближення граматики з логічною наукою певною мірою залежить саме "від розроблення питання домислювання при передаванні результатів руху думки" [там само: с.6].
Одну з головних причин недостатнього аналізу домислювання В.Мороз вбачає у певному підході до нього: "Домислювання ж, що не охоплювалося свідомістю; не визнавалося ні в логіці, ні в психології, бо не було і відкритого приводу підозрювати наявність прихованих сторін мислення" [там само: с.7]. Цим також можна пояснити несприйняття домислювання деякими мовознавцями, хоча вони постійно стикалися з його виявами, бо мають справу з осмисленими мовленнєвими висловлюваннями, а питання про зміст останніх ніколи в мовознавстві повністю не знімалося.
Учений полемізує із тими мовознавцями, що не поділяють висновків О. Пєшковського щодо статусу висловлювань на зразок російських "Покойной ночи!". Дослідник зазначає: "О.М. Пєшковський не мав рації, коли вважав домислювання, наявне в ньому [наведеному висловлюванні - Л.Н.], безпосередньо вловлюваним свідомістю, але безумовно мав рацію, говорячи про його компоненти, яких бракує. Зрозуміло, в розгорнутому вигляді воно буде таким: "Я желаю тебе (вам) покойной ночи" [там само: с.21].
Неусвідомлюване домислювання, за В.Морозом, "трапляється не тільки в силогізмах, але й у будь-якому реченні" [там само, с.17]. Він твердить: "Говорячи або думаючи, ми хоч і наводимо частини судження в скороченому вигляді, та в нас є знання, що випущено, навіть якщо воно безпосередньо й не усвідомлюється" [там само, с.20].
Аналіз окремих типів неповних, односкладних речень та деяких аспектів судження й поняття дав змогу ученому поставити питання про необхідність розрізнення ближчого й віддаленого домислювання. Перше стосується вираження тої самої думки. У разі його виявлення речення стає "більш поширеним" [там само, с.17]. Друге - виходить за межі певного речення. Ці "приховані сторони думки, якщо це необхідно з метою аналізу, також можуть бути виявлені в мовленні, але не в одному і тому ж реченні" [там само, с.17-18]. Тобто у цьому випадку йдеться про несформульовані знання, що "є обов'язковим фундаментом для появи будь-якого речення" [там само, с.36]. Таке розрізнення частково перетинається з розмежуванням (у пізніших власне мовознавчих працях) імпліцитності у вузькому значенні цього терміна та його широкому трактуванні, згідно з яким її вважають явищем, що супроводжує психічний процес творення думки й судження (маються на увазі насамперед фонові знання, або пресупозиція, що впливає на оформлення і розуміння висловлювання) [20, с.133-118].
Навіть побіжний аналіз праці В.Мороза "Думка і речення" засвідчує, що викладені в ній міркування, спостереження і висновки є важливими для розуміння сутності домислювання, певні аспекти якого виявляються в мовленнєвих (комунікативних) процесах і з лінгвістичного погляду інтерпретуються в межах теорії імпліцитності. І хоча дослідник не послуговується терміном "імпліцитне", а окремі положення викликають певні застереження, немає достатніх підстав для того, щоб не брати до уваги цієї праці.
І В.Багдасарян, і В.Мороз аналізують певні аспекти прихованого, поєднуючи логічний і певною мірою мовознавчий підходи - логіко-лінгвістична інтерпретація, оскільки увага зосереджується на смисловій імпліцитності висловлювань, а також на функціональній семантиці інших знакових лінгвовеличин.
Категорія імпліцитного розкривається в площині співвідношення мислення й мови як особливий непрямий (посередній) спосіб вираження думки, який спирається на прямий, експліцитний, а також як прихований (глибинний) шар домислюваного змісту, який носії мови осягають у комунікативних процесах за допомогою експліцитного, контексту та інших чинників.
Саме домислювання (у трактуванні В.Мороза насамперед неусвідомлюване) висувається на перший план і вважається явищем, яке значною мірою виявляє специфіку імпліцитного.
Аналізовані праці не вичерпують широкого кола власне лінгвістичної проблематики імпліцитності. Деяких мовознавчих аспектів імпліцитного (наприклад, морфологічного й дериватологічного) дослідники, праці яких проаналізовано, не торкаються.
Однак це не применшує важливості тих концептуальних положень, на які спираються В.Мороз та В.Багдасарян, осмислюючи суттєві особливості імпліцитного, і які можуть стати базою для теоретичного узагальнення різних, власне мовознавчих, підходів до розв'язання багатогранної проблеми імпліцитності.
Список використаної літератури:
1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М., 1966.
2. Багдасарян В. X. Проблема имплицитного (логико-методологический анализ). Ереван, 1983.
3. Бацевич Ф. С. Співвідношення типів смислової імпліцитності в мові (на матеріалі російської мови) // Мовознавство. 1993. №1.
4. Бацевич Ф. С., Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов,1997.
5. Гальперин Й. Р. Информативность единиц языка: Пособие по курсу общего языкознания. М., 1974.
6. Долинин К. А. Имплицитное содержание высказывания // Вопросы языкознания. 1983. №6.
7. Исследование речевого мышления в психолингвистике. М., 1985.
8. Кацнельсон С. Д. Типология языка и речевое мышление. Ленинград, 1972.
9. Колосова Т. А. Русские сложные предложения асимметрической структуры. Воронеж, 1980.
10. Кондаков Н.И. Логический словарь. М., 1971.
11. Кононенко В.І. Прийменниково-субстантивний комплекс в аспекті синтаксису // Мовознавство. 1978. №3.
12. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. Ленинград, 1979.
13. Мороз В.Н. Мысль и предложение. Ташкент, 1960.
14. Мороз В.Н. Об оборотных и полуоборотных высказываниях. Ташкент, 1971.
15. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. М., 1988.
16. Панина Н.А. Имплицитность языкового выражения и ее типы // Значение и смысл речевых образований: Межвузовский тематический сборник. Калинин, 1979.
17.Соколов О.М. Основы имплицитной морфологии русского языка. М., 1977.
18. Спильман Т.И. Подтекст как лингвистическое явление // Филологические науки. 1969. № 1.
19. Чучка П.П. Патроніми та їх місце в лексичній системі мови // Мовознавство. 1984. № 6.
20. Шендельс Е.Й. Имплицитность в грамматике // Вопросы романо-германской филологии: Синтаксическая семантика: Сборник научн. тр. Московского гос. пед. и-та имени Мориса Тореза. М., 1977. Вып. 112.
21.Encyklopedia jezykoznawstwa ogolnego. Wroclaw-Warszawa-Krakow, 1995.
22. Fleischer W., Barz I. Wortbildung der deutschen Gedenwartssprache. T?bingen, 1992.
Loading...

 
 

Цікаве