WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Будова слова в українській мові (у запитаннях та відповідях) - Реферат

Будова слова в українській мові (у запитаннях та відповідях) - Реферат

6. Назвіть спільні і відмінні ознаки суфіксів і префіксів.

Відповідь: 1. Спільні ознаки: а) і суфікси, і префікси є афіксальними морфемами; вони служать для творення як нових слів, так і форм тих самих слів; б) різні частини мови мають "свої" суфікси і префікси — словотворчі і формотворчі; в) вони можуть видозмінюватися, унаслідок чого з'являються суфіксальні і префіксальні морфи (приклади див. вище).

2. Відмінні ознаки: а) суфікси — найбільш продуктивні афікси при творенні імен, а префікси — при творенні дієслів; б) додаючи, наприклад, іменникові суфікси до твірної основи будь-якої частини мови, творимо іменники; додаючи до твірної основи прикметникові суфікси, творимо прикметники і т.д. Префіксальне ж словотворення відбувається завжди в межах однієї частини мови: від дієслів творяться дієслова, від іменників — іменники і т.д.; в) якщо суфікси завжди додаються до твірної основи, то префікси — до цілого слова, яке з іншим значенням вже існує в мові.

7. У підручнику з української мови для шостого класу (автор О.П. Блик) є вправа такого змісту: додайте до іменників нога, рука, язик префікс без- і утворіть прикметники. Чи можна формулювати таке завдання?

Відповідь: Звичайно, не можна. Тут автор порушує дві умови префіксального словотворення: по-перше, додаванням префікса до іменника утворюємо іменник, а не прикметник; по-друге, префікс, як відомо, додається до цілого слова, і тому на вимогу О.П. Блик мають утворитися такі покручі: безнога, безрука, без'язик і под. Форми безрукий, безногий і под. творяться не префіксальним, а префіксально-флективним способом (детальніше про це див. нижче).

Флексія (закінчення)

1. Що означає термін "флексія"? Яке місце у слові вона займає?

Відповідь: Термін цей утворено з латинського "flexio", що в перекладі означає "згинання", бо ця морфема (її інакше називають "закінчення") міститься звичайно у кінці слова. І коли слово змінює свою форму, то в ньому замінюється закінчення. Звідси і термін.

Після флексії в слові може бути лише постфікс ся у дієсловах зворотнього значення (умиваються).

2. У чому основне призначення флексії як морфеми? Як це можна продемонструвати?

Відповідь: Основне призначення флексії — бути засобом словозміни. Кожне змінне повнозначне слово, щоб вступити у потрібні семантичні і граматичні зв'язки з іншими словами в реченні або словосполученні, змінює для цього свою форму. Порівняймо: зеленого лугу, але зеленим лугом; біж-у швидко, біжимо швидко, бігл-и швидко і под. Порівняймо неможливе: зеленого лугами, зелені лугів і под.

Ще яскравіше видно призначення флексії з порівняння деформованого і звичайного текстів: а) рідний слово — безсмертя народ зброя віки покоління; б) в рідному слові — безсмертя народу, зброя віків, поколінь (П. Сиченко). З такого порівняння видно, що, на відміну від інших морфем, флексії властива морфологічна функція, яка проявляється у синтаксисі — у закономірностях зв'язків між словами.

3. Назвіть спільні і відмінні ознаки флексій,і суфіксів та префіксів.

Відповідь: 1. Спільні ознаки: а) флексії, як і суфікси та префікси, — елементи структури слова, усі вони належать до афіксальних морфем, хоча мають різне значення і призначення; б) флексіям властива формотворча функція, тоді як суфікси і префікси бувають і формотворчими, і словотворчими. Але у невеликій кількості випадків флексії теж відомі і як словотворчі морфеми; в) різні групи флексій, суфіксів і префіксів належать до різних частин мови, так що є іменникові, прикметникові, дієслівні і т.д. флексії, суфікси і префікси.

2. Відмінні ознаки: а) флексії — це такі морфеми, які, на відміну від суфіксів та префіксів, змінюють лише граматичне, а не лексичне значення слів, наприклад: вікн-о, вікн-а, вікн-ом або ідуть, ідеш, іди і под. — в усіх формах сприймається той самий предмет або та сама дія без жодних змін у реальному значенні слів; б) флексії, на відміну від суфіксів, містяться у парадигмі іменника або дієслова і т.д. Наприклад: -а, -й, -і, -у, -ою (рука, руки, руці, руку, рукою); -у, -еш, -е (пишу, пишеш, пише); в) якщо префікс міститься перед кореневою морфемою, а суфікс — після неї, то флексія міститься у кінці слова, після основи. Після флексії буває лише постфікс -ся (-сь), як це вже зазначалось вище; г) у морфеміці існує поняття "нульова флексія", коли флексія не має ні звукової, ні буквеної реалізації. Наприклад: брат-, брата, братові і под. Якщо у цьому слові флексія -а- вказує на форму родового відмінка, а флексія -ові- на форму давального, то "нульова" флексія — на форму називного відмінка. "Нульові" суфікси зустрічаємо дуже рідко, а "нульових" префіксів взагалі не існує (детальніше про це див. нижче).

4. Яким частинам мови властиво мати флексії? Які дві групи флексій треба розрізняти?

Відповідь: Флексії мають повнозначні змінні частини мови: іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова. Тому й існують дві групи флексій: іменні і дієслівні.

5. Яка з повнозначних частин мови не має флексій? Назвіть ті іменні та дієслівні форми, яким флексії теж не властиві.

Відповідь: Не мають флексій прислівники, незмінювані іменники (попурі, колібрі, какаду, лібретто), а з дієслівних форм — інфінітив, дієприслівник, безособова форма на -но, -то.

6. Чому прислівники, а також прийменники, сполучники, частки не мають флексій?

Відповідь: Усі ці категорії слів — незмінні, а закінчення, як відомо, можуть мати тільки слова, що змінюються.

7. Які назви мають іменні та дієслівні флексії?

Відповідь: 1) Іменні флексії називаються відмінковими і числовими, оскільки іменники, прикметники, числівники, займенники змінюють свої форми за відмінками і числами (береза, березою, березами..., високий, високому, високих..., тридцяти, тридцятьома..., нашого, нашим, наші... і т.д.). З дієслівних форм мають відмінкові і числові форми дієприкметники (благаючий, благаючого, благаючими... і т.д.).

2) Для дієслівних форм теперішнього і майбутнього часу та наказового способу властиві особові закінчення однини і множини (пишеш, кричиш..., візьму, візьмете..., читатиму, читатимуть..., біжи, біжімо); для форм минулого часу та умовного способу властиві родові та числові закінчення: читав (чоловічий рід, нульова флексія), читало (середній рід), читала (жіночий рід), читали (множина, для всіх трьох родів); так само і у формах умовного способу: читав би, ходили б і под.

8. Чи може флексія бути словотвірною морфемою?

Відповідь: На наш погляд, може. Це можна спостерігати на прикладі утворення прикметників типу безрукий, безхвостий, безногий і под. Назвати цей спосіб творення префіксальним не можна, бо, як уже зазначалося вище, пам'ятаючи, що префікс завжди додається до цілого слова, треба припустити існування в мові слів рукий, хвостий і под. Цілком очевидно, що тут словотворчу функцію виконує префікс без- разом з прикметниковим закінченням -ий, і тому цей спосіб творення можна назвати "префіксально-флексійним" (без ноги — безногий). Спосіб творення таких прикметників має й інше пояснення. О.А. Земська вважає, що прикметники типу безногий, безрукий і т.д. утворено способом префіксації у поєднанні з нульовою суфіксацією. Цей спосіб використовується для творення прикметників на базі сполучень прийменника без з іменниками: без рук — безрукий і под. (Современный русский язык. Словообразование. — M.: Просвещение, 1973. — С. 87.).

Постфікс

1. Що таке постфікс? Звідки така назва?

Відповідь: Постфікс — це афікс -ся (-сь), який буває формотворчим (з ним твориться зворотна форма дієслова: умивати — умиватися) і словотворчим (з ним утворюється нове значення дієслова: з'їхати — з'їхатися). Цей термін походить з латинського post fixus — "після підставлений" (бо знаходиться в самому кінці слова, навіть після закінчення: біліються).

2. До яких частин мови додається цей післяфлексійний афікс?

Відповідь: Постфікс -ся додається до дієслів, коли потрібно утворити зворотну форму або дієслово з новим значенням.

3. На прикладі дієслова купати покажіть, у яких особових, числових, часових та інших формах це слово може мати афікс -ся, а в яких ні.

Відповідь: Афікс -ся можуть мати всі особові (купаюсь, купаєшся, купається, купайся), числові (купаємось, купаються, купайтеся) та часові форми:

купаєте-сь (тепер. час), купалися (минул. час), купатимемось (майб. час), форми дієприслівника (купаючись) та інфінітива (купатися). Не буває -ся у дієприкметниках.

4. Що кажуть науковці про походження постфікса -ся?

Відповідь: За походженням цей афікс є зворотним займенником себе, який не мав форми називного відмінка, бо "від народження" містив узагальнюючу вказівку на об'єкт (додаток), а не на суб'єкт (підмет), так що форма називного відмінка йому ніколи не була властива. У знахідному відмінку цей займенник мав паралельні форми: себе і ся. Спочатку зворотний займенник ся вживався окремо від дієслова (це й досі зберігають західноукраїнські говірки), а потім, набувши граматичного значення, вже від дієслова не відділяється, становить з ним єдиний звуковий комплекс і у більшості випадків виконує словотворчу функцію (Історія української мови. Морфологія. — К., 1978. — С. 131.).

5. Установіть, до яких з наведених дієслів можна додати постфікс -ся, а до яких — ні.

Ображати, бити, думати, відати, кусати, звати, лаяти, перечитати, шуміти, мовчати, погоджувати, уподібнювати, біліти, заразити, організувати, принести, виїхати, мислити, терпіти, зазивати.

Відповідь: 1) Постфікс можуть мати такі дієслова: ображати, бити, кусати, звати, лаяти, погоджувати, уподібнювати, біліти, заразити, організувати.

2) Не можуть вживатися з постфіксом: думати, відати, перечитати, шуміти, мовчати, принести, виїхати, мислити, терпіти, зазивати.

6. Що треба зробити, щоб наведені дієслова (але вже з видозміненим значенням, можна було вживати з -ся?

Співати, їсти, летіти, нюхати, гуляти, читати, писати, думати, жити, мислити, пам'ятати.

Відповідь: Для цього до них слід додати -ся разом з префіксом (так званий циркумфікс, або біоморфема, тобто парна морфема: наспіватися, наїстися, злетітися, нанюхатися, нагулятися, вчитатися, нажитися, замислитися, опам'ятатися).

Примітка. Враховуючи роль і позицію морфем у слові, до постфіксів дехто відносить -небудь (хто-небудь, куди-небудь); рос. -то, -либо (кто-то, когда-либо) (Г.П. Цыганенко. Состав слова и словообразование в русском языке. — К.: Рад. школа, 1978. — С. 39.).

Loading...

 
 

Цікаве