WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Будова слова в українській мові (у запитаннях та відповідях) - Реферат

Будова слова в українській мові (у запитаннях та відповідях) - Реферат

Реферат на тему:

Будова слова в українській мові (у запитаннях та відповідях)

Афікси

1. Які морфеми належать до афіксів? Яке призначення афіксів у словотворчому процесі нашої мови?

Відповідь: Афіксами є всі морфеми, крім кореневої: префікси, суфікси, інтерфікси, постфікси, флексії, а також суфіксоїди і префіксоїди. Є дві групи афіксів: словотворчі і формотворчі.

2. У "Сучасній українській мові" (Л.Ю. Шевченко, В.В. Різун, Ю.В. Лисенко. — К.: Либідь, 1993. — С. 174.) читаємо: "Афіксом називається будь-яка морфема, окрім кореня і закінчення. Афіксами є префікс, інтерфікс, суфікс, постфікс" (с. 174). Чи є у цьому твердженні неточності?

Відповідь: Так, є. До афіксів належить і флексія, адже флексії (закінченню), як і іншим афіксам, властиві і формотворчі, і словотворчі функції (див. про це у розділі "Флексія").

3. У нашій мові величезна кількість найрізноманітніших словотворчих афіксів. Наприклад, іменникові властиво мати більше сімдесяти суфіксів, дієслову — більш сорока префіксів і т.д. Чим це пояснюється?

Відповідь: Тим, по-перше, що іменники — це дуже численний розряд слів: це і назви осіб, і назви найрізноманітніших предметів, і різні абстрактні найменування, і тисячі назв рослинного і тваринного світу тощо. Семантичних груп іменників не перелічити. Тому не дивно, що половина коренів нашого лексичного складу — іменникові. Дієслово теж дуже численний розряд слів на означення найрізноматнітніших дій і станів у багатьох Семантичних групах. Велика кількість словотвірних афіксів властива і прикметникам.

По-друге, довговіковою мовною практикою для семантичних груп і розрядів різних частин мови виробилися "свої" афікси. Цим теж пояснюється їх велика кількість. Правда, не всім частинам мови властиво мати велику кількість афіксів. З повнозначних частин мови займенники, числівники і прислівники мають порівняно незначну кількість афіксів.

4. Легко помітити, що словотворчих афіксів незрівнянно більше, ніж формотворчих. Чому так?

Відповідь: Тому що, наприклад, за допомогою лише одного суфікса -к- можна утворити велику кількість іменників типу "жатка", "книжка", "хатка", "ручка" і т.д. За допомогою формотворчого суфіксома -л- твориться форма минулого часу всіх дієслів: біг-л-а, чита-л-и, вчи-л-и і под.; формотворчі суфікси -ш- та -іш- творяться форми вищого ступеня всіх якісних прикментиків: більший, біліший і под.

5. Розгляньте дієслова з префіксом про- і доведіть, що за допомогою цього префікса утворилися слова з іншим значенням. Отже, цей префікс словотворчий. Прослухати (слухати), просидіти (сидіти), прописати (писати), пронести (нести).

Відповідь: В усіх дієсловах префікс про- словотвірний, з ним утворюються слова з новим значенням. Порівняємо: слухати уважно — прослухати лекцію; сидіти на стільці — просидіти тиждень біля хворого; писати олівцем — прописати хворому ліки; нести відро — пронести через кордон секретний документ.

Суфікс

1. Чому суфікс так називають? Якими бувають суфікси?

Відповідь: Термін "суфікс" узято з латинської мови. Sufixus — означає "підставлений", "підкріплений ззаду", бо ця морфема розміщується біля твірної основи: пал-ець, біл-и-ти, бід-н-ий, і под. Суфікси широко використовуються як для творення нових слів, так і для творення нових форм тих самих слів, наприклад: машин-іст (нове слово від "машин-а"); принесений (нова форма дієслова "принести" — дієприкметник). Крім того, розрізняють суфікси іменникові, прикметникові, дієслівні, прислівникові і под. — тобто суфікси, притаманні різним частинам мови.

2. Нижче наведено іменникові, прикметникові та дієслівні суфіси. Як пересвідчитись, що ці частини мови мають "свої" суфікси?

а) -иць-, -ин-, -ець-, -аль-, -ар-, -яр-, -ств-, -ист-, -ант-;

б) -яст-, -ськ-, -юч-, -ат-, -н-, -ивн-, -к-, -ащ-;

в) -ува-, -и-, -а-, -і-, -ну-, -юва-, -ва-.

Відповідь:

Іменники — молод-иц-я, дівч-ин-а, полтав-ець, ціли-тель, скрип-аль, друкар, газет-яр, брат-ств-о, фонетист, комерс-ант.

Прикметники — срібл-яст-ий, сіль-ськ-ий, кол-юч-ий, бород-ат-ий, вір-н-ий, ефект-ивн-ий, говір-к-ий, проп-ащ-ий.

Дієслова — мил-ува-ти, біл-и-ти, сказ-а-ти, син-і-ти, сліп-ну-ти, прац-юва-ти, вста-ва-ти.

3. Розмежуйте формотворчі дієслівні і прикметникові суфікси й утворіть з ними відповідні дієслівні і прикметникові форми:

-л-, -н-, -учи-, -т-, -юч-, -ш-, -ен-, -уч-, -іш-, -ючи-.

Відповідь:

1) дієслівні формотворчі суфікси: -л- (бігти — біг-л-и), -учи- (пишуть — пишучи), -т- (збити — зби-т-ий), -ючи- (благати — блага-юч;.

2) прикметникові формотворчі суфікси: -ш- (широкий — шир-ш-ий), -іш- (білий — біліший).

4. Серед наведених дієслів є три таких, що не мають словотворчих суфіксів. Знайдіть ці дієслова.

Вітати, телеграфувати, нести, жити, зцілити, бліднути, пекти, білити.

Відповідь: Немає словотворчих суфіксів у сучасних формах дієслів "нести", "жити", "пекти".

5. Іменники, на відміну від дієслів або прийменників, не мають формотворчих суфіксів. Чому?

Відповідь: Іменники змінюють свою форму тільки за відмінками або числами, коли до основи додаються відмінкові закінчення, а не суфікси (вікн-о, вікн-а, вікн-ом і т.д.), або числові закінчення (зуб — зуб-и).

6. Чи можна вважати формотворчими суфікси емоційної оцінки (на означення здрібнілості, згрубілості, ласкового звертання і под.) типу -ок- (дуб-ок), -ищ- (руч-ищ-е), -ечок- (верш-ечок), -еньк- (дрібн-еньк-ий), -ус-(мат-ус-я), -ичк- (сестр-ичк-а)?

Відповідь: Ні, не можна. Суфікси емоційної оцінки не належать до формотворчих, бо з ними творяться не форми тих самих слів, а інші слова.

7. У деяких шкільних підручниках з української мови зазначається, що формотворчий суфікс інфінітива -ти- (чита-ти, біг-ти, вчи-ти-сь) є закінченням. Чи правильно це? Чому виникло таке твердження?

Відповідь: Ні, неправильно, бо, по-перше, закінчення буває лише у відмінюваних (рука, рукою, в руці) і дієвідмінюваних (ід-у, ідеш, ід-е) формах. Інфінітив — форма незмінна. По-друге, усяке закінчення обов'язково знаходиться у парадигматичному ряду з іншими відмінковими й особовими закінченнями (книга, книги, книзі, книгою і под.; пишу, пишеш, пише і т.д.), а -ти ні в якому ряду не стоїть.

Помилкове віднесення формотворчого суфікса -ти до закінчення виникло ось чому: як відомо, розрізняють дві дієслівні формотворчі основи — основу теперішнього часу і основу інфінітива, бо одні дієслівні форми творяться від основи тепрішнього часу (особові форми теперішнього часу, наказового способу, активні дієприкметники теперішнього часу, дієприслівники недоконаного виду), а інші — від основи інфінітива (родові і числові форми минулого часу й умовного способу, активні дієприкметники минулого часу, пасивні дієприкметники, дієприслівники доконаного виду, безособові дієслівні форми на -но, -то). Твірна формотворча основа теперішнього часу залишається, коли відкинути від форми теперішнього часу особові закінчення (пишуть, кричать), а твірна формотворча основа інфінітива залишається, коли відкинути формотворчий суфікс -ти (літа-ти, біг-ти). Зважаючи на таку "подібність" у виділенні цих основ, стали неправомірно називати закінченням і -ти.

8. У підручнику "Сучасна українська мова" (За редакцією М.Я. Плющ. — К.: Вища школа, 1994. — С. 185.) у дієсловах "милити", "весніти", "біліти", "білити", "багатшати" -ит-, -іт-, -ат- виділені як суфікси сполуки. Чи є тут неточності?

Відповідь: Звичайно, є: по-перше, таких дієслівних суфіксів не існує; по-друге, незрозуміло, що в цих дієсловах означає кінцевий -й: адже в інфінітивах закінчень бути не може; по-третє, усі подані дієслова вжито у початковій формі — з формотворчим суфіксом -ти; а найголовнішим, по-четверте, є те, що зазначені дієслова утворилися додаванням до твірної основи суфіксів -й- (мил-и-ти), -і- (весн-і-ти), -а- (багатш-а-ти). Безперечно, це типографська, а не авторська помилка.

Префікс

1. Що означає термін "префікс"? Якими бувають префікси за функціями у структурі слова?

Відповідь: Термін походить від латинського слова "praefixus", що в перекладі означає "прикріплений спе-реду". Префікси, як і суфікси, належать до афіксальних морфем і містяться безпосередньо перед коренем (або перед іншим префіксом, якщо їх у слові два чи більше: пере-роз-по-діл). Служать префікси як для творення нових слів, так і для творення нових форм тих самих слів. І, звичайно, різні частини мови мають "свої" групи префіксів.

2. Установіть, у якій групі слів, наведених нижче, префікси словотворчі, а в якій — формотворчі:

а) розі-грати, пере-міряти, під-робити, па-молодь, пра-дід, до-нині;

б) з-робити, на-писати, най-більший.

Відповідь: У першій групі всі префікси словотвірні.

Порівняння слів "грати" і "розі-грати", "міряти" і "пере-міряти", "писати" і "під-писати", "молодь" і "памо-лодь", "нині" і "донині" свідчать про те, що у кожній парі маємо слова з різним лексичним значенням. У цьому легко переконатися, коли слово без префікса і з префіксом розглядати у контексті: Я вмію грати в шахи — розігра-ти ферзевий гамбіт у шаховій партії; міряти площу посіву — треба вдруге переміряти площу посіву; нести до хати квіти — піднести бабусі сумку до будинку; молодь збирається в клубі — навесні на деревах з'являється памолодь: дід має внуків, а прадід — правнуків: нині вже сухо — а донині йшли дощі.

У другій групі префікси з-, на- і най- — формотворчі: з першими двома творяться форми доконаного виду тих самих дієслів недоконаного виду (робити — зробити, писати — написати), а з префіксом най- утворюється форма найвищого ступеня прикметників (більший — найбільший).

3. Розподіліть подані префікси на три групи за ознакою приналежності до певної частини мови — іменника, прикметника, дієслова: ви-, від-, пре-, су-, без-, до-, під-, над-, роз-, при-, спів-, за-, пра-, па-.

Відповідь: а) іменникові: па- (пагорб), пра- (правнук), су- (сутінь), спів- (співавтор); б) прикметникові: пре- (препоганий), за- (завеликий), над- (надзвичайний); в) дієслівні: ви- (виходити), від- (віддати), до- (довести), під- (підпалити), роз- (розгнівати), при- (принести).

4. Чи бувають однозвучні (однакові) префікси для утворення різних частин мови?

Відповідь: Виявляється, бувають. Хоча здебільшого префікси і "розподілені" між окремими частинами мови, але є випадки, коли з "тим самим" префіксом творяться різні частини мови. Наприклад: за- (занести, завеликий), над- (надвисокий, надбити), пра- (прадід, прадавній), до-(догнати, донині).

5. Чи можуть префікси видозмінюватись, тобто виступати у вигляді морфів?

Відповідь: Можуть, і це спостерігаємо на таких прикладах: од-, від-, віді- (одкрити, відбити, відігнати); з-, зі-(звести, зів'янути), під-, піді- (підбігти, підібрати).


 
 

Цікаве

Загрузка...