WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Морфологічні норми сучасної української мови (числівник, займенник, дієслово і незмінні частини мови) - Реферат

Морфологічні норми сучасної української мови (числівник, займенник, дієслово і незмінні частини мови) - Реферат

Реферат на тему:

Морфологічні норми сучасної української мови (числівник, займенник, дієслово і незмінні частини мови)

1. Особливості використання числівників

Числівники поділяються на кількісні (власне кількісні, дробові, збірні, неозначено-кількісні, неозначені) і порядкові. Майже усі кількісні змінюються за відмінками, крім деяких неозначених, дробових і збірних (мало, півтори, п'ятірко тощо). Числівникам один, тисяча, мільйон, мільярд характерні ще рід і число, а слова два (дві), обидва (обидві), півтори (півтора) мають категорію роду. Порядкові числівники змінюються за родами, числами і відмінками.

Виділяють такі типи відмінювання числівників:

– відмінювання числівників один, одна, одне(о), одні, н-д: одна, одної (однієї), одній, одну, одною (однією), на одній; одні, одних, одним, одних(і), одними, на одних;

– відмінювання числівників два, три, чотири, н-д: чотири, чотирьох, чотирьом, чотирьох (чотири), чотирма, на чотирьох;

– відмінювання числівників від 5-20, 30, 50-80, н-д: сім, семи (сімох), семи (сімом), сім (сімох), сьома (сімома), на семи (сімох); п'ятдесят, п'ятдесяти (п'ятдесятьох), п'ятдесяти (п'ятдесятьом), п'ятдесят (п'ятдесятьох), п'ятдесятьма (п'ятдесятьома), на п'ятдесяти (п'ятдесятьох);

– відмінювання числівників від 200-900, н-д: двісті, двохсот, двомстам, двісті, двомастами, на двохстах; дев'ятсот, дев'ятисот, дев'ятистам, дев'ятсот, дев'ятьмастами (дев'ятьомастами), на дев'ятистах;

– відмінювання числівників 40, 90, 100, н-д: сорок, сорока, сорока, сорок, сорока, сорока; сто, ста, ста, сто, ста, ста;

– відмінювання складених кількісних числівників, н-д: шістсот тридцять вісім, шестисот тридцяти (тридцятьох) восьми (вісьмох), шестистам тридцяти (тридцятьом) восьми (вісьмом), шістсот тридцять (тридцятьох) вісім (вісьмох), шістьмастами (шістьомастами) тридцятьма (тридцятьома) вісьма (вісьмома), на шестистах тридцяти (тридцятьох) восьми (вісьмох);

– відмінювання числівників нуль, тисяча, мільйон, мільярд як іменників, н-д: тисяча, тисячі, тисячі, тисячу, тисячею, на тисячі;

– відмінювання порядкових числівників як відповідних прикметників, н-д: п'ятий, п'ятого, п'ятому, п'ятий (п'ятого), п'ятим, на п'ятому;

– відмінювання складених порядкових числівників, н-д: двадцять перший, двадцять першого, двадцять першому, двадцять перший (першого), двадцять першим, на двадцять першому;

– відмінювання неозначено-кількісних числівників як відповідних кількісних, н-д: кільканадцять, кільканадцяти (кільканадцятьох), кільканадцяти (кільканадцятьом), кільканадцять (кільканадцятьох), кільканадцятьма (кільканадцятьома), на кільканадцяти (кільканадцятьох);

– відмінювання дробових числівників, н-д: дві третіх, двох третіх, двом третім, дві третіх, двома третіми, на двох третіх;

– відмінювання збірних числівників як відповідних кількісних, н-д: двоє, двох, двом, двоє (двох), двома, на двох;

– відмінювання слів половина, третина, чверть як іменників, н-д: половина, половини, половині, половину, половиною, на половині;

– числівники півтори, півтора, півтораста, двійко, трійко і под., числівник мало та похідні від нього не змінюються за відмінками.

У діловому стилі використовуються майже всі за значенням числівники – власне кількісні, порядкові, неозначені, неозначено-кількісні, дробові, крім збірних, сфера використання яких обмежена художнім і розмовним стилями.

2. Особливості вживання займенників

Займенники поділяються на особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі ще й за родами і числами.

В офіційно-діловому стилі функціонують не всі займенники. З особових часто вживається займенник Ви у поєднанні з прізвищем, ім'ям, по батькові, титулом, посадою, словами пане, панове, добродію, а саме: при звертанні до малознайомої або незнайомої людини, до свого друга чи приятеля в офіційних обставинах, до рівного й старшого за віком чи становищем, для вираження чемного, стриманого ставлення. Звертання на ти у ділових стосунках слід уникати. Воно виражає особливе довір'я, близькість і симпатію однодумців, з іншого боку, звертання керівника на ти до підлеглого звучить принизливо й образливо.

У документах, що пишуться від імені установи, тобто від І особи одн. чи мн., займенники я, ми опускають, тексти починають дієсловами на зразок надсилаю, просимо. Займенник я вживається тільки в деяких документах щодо особового складу. Присвійний займенник свій взагалі відсутній у документах, бо він дублює вже наявне в тексті слово. Інші займенники можуть використовуватися у діловому спілкуванні.

При вживанні займенників в ділових паперах слід дотримуватися таких вимог: уникати займенників або в їх значенні вживати інші частини мови; найменування особи виражати займенником у Н.в.; на означення осіб віддавати перевагу займеннику який, а на означення предметів, явищ, неосіб – займеннику що; уникати багатозначності займенників, не вживати їх у присутності тих, про кого йде мова.

3. Особливості використання дієслів

і незмінних частин мови

Дієслово має такі форми: інфінітив (неозначена форма) (фінансувати, ліцензувати), форми дійсного, умовного і наказового способів (реалізуємо, реалізували б, реалізуйте), дієприкметник (постачальний, вкладний), дієприслівник (укладаючи, пропонуючи), безособові форми на –но, -то (погоджено, домовлено). Дієслівні форми утворюються від основи інфінітива або від основи теперішного часу.

Усі дієслівні форми мають вид (доконаний чи недоконаний), є перехідними або неперехідними. Окремим дієслівним формам характерні спосіб, час, стан, особа, число, рід, значення перехідності / неперехідності, зворотності / незворотності.

До використання дієслів у документах ставляться такі вимоги: вживати тільки книжні слова та їх форми; уникати умовного способу; наказовий спосіб дієслів вживати відповідно до умов спілкування та норм мовного етикету; використовувати переважно неозначену форму дієслова; віддавати перевагу активним конструкціям над пасивними або безособовим; часто вживати дієприкметники і дієприслівники; надавати перевагу складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі; форми 2-ї особи одн., 1-ї та 2-ї особи мн. або додаткові слова вживати замість форми давайте, напр.: проголосуймо, а не давайте проголосуємо.

Прислівник є самостійною, але незмінною частиною мови. Як і прикметники, прислівники утворюють ступені порівняння, тобто прості й складені форми вищого й найвищого ступенів, напр.: вірно – вірніше, більш вірно, найвірніше, найбільш вірно.

Незмінними є ще службові частини мови сполучник, частка, прийменник. Сполучник служить для поєднання членів речення та частин у складному реченні, напр.: а, і, однак, зате, проте. Частка надає окремим словам і реченням певних смислових, емоційних відтінків або служить засобом творення слів, форм слів, напр.: не, ні, то, так, чи. Прийменник уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні, напр.: в, за, при, від, через. У діловому стилі вживаються усі незмінні частини мови.

Рекомендована література

  1. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К., 1999. – С. 123-126, 134-135, 145-146.

  2. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К., 2002. – С. 102-124.

  3. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х., 2002. – С. 218-290.

  4. Культура української мови / За ред. В.М.Русанівського. – К., 1990. – С.175-182.

  5. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2000. – С. 138-139, 145-146, 151-153, 159-160, 167-173, 179-186, 190-191, 201-202, 208-209.

  6. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. – К., 1999. – С. 47-132.

  7. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К., 1969. – С. 237-524; Стилістика. – 1973. – С. 244-285.

Loading...

 
 

Цікаве