WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Пунктуаційні норми сучасної української мови. Розпорядчі документи - Реферат

Пунктуаційні норми сучасної української мови. Розпорядчі документи - Реферат

Реферат на тему:

Пунктуаційні норми сучасної української мови. Розпорядчі документи

1. Значення розділових знаків

Пунктуаційні норми – це встановлені правила вживання розділових знаків на письмі (крапки, знака питання, знака оклику, крапок, дужок, лапок, коми, крамки з комою, двокрапки, тире).

Крапка ставиться у кінці розповідного речення або спонукального, якщо воно без окличної інтонації, між пов'язаними частинами тексту і в інших випадках, напр.: Конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічних систем, складовою частиною їх господарського механізму (Економічний словник-довідник (далі ЕСД), 115).

Знак питання ставиться у кінці питального речення, в дужках у середині цитати або після неї для виявлення сумніву або критичного ставлення того, хто цитує, до наведеного матеріалу, напр.: Як розвивається економіка України на сучасному етапі?

Знак оклику ставиться у кінці окличного речення, після вигуків, звертань, слів так, ні, коли вони стоять на початку речення й вимовляються з виразною інтонацією; в дужках у середині цитати або після неї для вияву ставлення автора до наведеного ним матеріалу, напр.: Провідні фірми країн-членів Європейського Союзу намагаються придбати найбільш життєво важливі та прибуткові галузі виробництва!

Крапки ставляться на позначення перерваності або недокінченості речення, пропуску в цитаті, а також коли цитата береться з середини речення або цитоване речення наводиться не до кінця, напр.: Клієнти мають право відкривати свої розрахункові (поточні, валютні) рахунки в одному із самостійно вибраних ними банків... (ЕСД, 21).

У дужки беруться підзаголовки, пояснення іншомовних та маловідомих слів; вставні слова, речення як зауваження до тексту; прізвище автора, що стоїть після цитати, наведеної з його творів, напр.: До оборотного капіталу належить частина постійного капіталу (сировина, матеріали, паливо, незавершене будівництво тощо) та змінний капітал, що авансується на купівлю робочої сили (ЕСД, 159).

У лапки беруться цитати, застарілі, незвичайні слова або вжиті вперше; індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, організацій, підприємств, наукових праць, літературних творів, газет, журналів, фільмів тощо, напр.: Роялті – ліцензійна винагорода за право використання винаходів, "ноу-нау", патентів, випуск книг у вигляді періодичних видань або поточних відрахувань.

2. Використання коми, крапки з комою

Одним із найбільш складних розділових знаків є кома.

У простому реченні кома ставиться між однорідними членами речення, з'єднаними інтонаційно, одним, двома або кількома однаковими сполучниками, напр.: Вибірковий акциз в окремих країнах встановлюється на телефонні послуги, показ кінофільмів, квитки на певні види транспорту, комунальні послуги (ЕСД, 11), Засоби праці в процесі виробництва функціонують протягом багатьох років, але зберігають при цьому свою натуральну форму (ЕСД, 13);

– перед сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які приєднують до попередніх членів речення ще один елемент, напр.: Доходи держави формуються переважно за рахунок податків, які є головним джерелом надходжень до Д.б. (державного бюджету - авт.), а також надходжень від зовнішньоекономічної діяльності (ЕСД, 57);

– перед другим з парних сполучників (не тільки... а й (не тільки... але й, не тільки... а ще й, не тільки... але також і), як... так і, хоч... але (та), не стільки... скільки), що вживаються при однорідних членах речення, напр.: В активно-пасивних рахунках Д. (дебет – авт.) може вказувати як на збільшення, так і на зменшення (ЕСД, 53);

– перед словами а саме, як-от, як та ін., що стоять у реченні з однорідними членами після узагальнюючих слів, напр.: Процес продажу – етапи, які долає продавець при продажу товару, а саме: пошуки та оцінка потенційних покупців, попередня підготовка до візиту, підхід до клієнта... (ЕСД, 192-193);

– для виділення вставних слів, речень, напр.: Банки, що розміщуються поза офіційною сферою обігу долара США, приймають за певний процент депозити, виражені в доларах, а потім переуступають ці засоби, як правило, за вищий процент іншомубанку (ЕСД, 82);

– для виділення порівняльних зворотів, що вводяться словами як, мов, наче, немов, ніби, як і, ніж та ін., напр.: Н.р.ч. (необх. робоч. час – авт.) визначає вартість робочої сили як товару, а споживча вартість цього товару полягає у здатності створювати вартість більшу, ніж його вартість (ЕСД, 152);

– для виділення прикладок, а також відокремлених прикладок, що починаються словами як, тобто (себто, цебто), або (=тобто) тощо, напр.: Характерною ознакою банкнотного обігу є його гнучкість, тобто здатність пристосовувати загальну масу банкнотів в обігу до його реальних потреб (ЕСД, 23);

– для виділення зворотів, що обмежують або уточнюють зміст усього речення й починаються словами крім (опріч), за винятком, особливо, включаючи, замість, наприклад, навіть, зокрема й под., якщо вони виразно інтонаційно відокремлюються, напр.: Засновниками, акціонерами, учасниками комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, окрім рад народних депутатів... (ЕСД, 21);

– для виділення відокремлених означень, напр.: Індекси цін міжнародної торгівлі, визначені на основі базисних цін, публікуються у міжнародній і національній зовнішньоторговій статистиці (ЕСД, 17);

– для виділення відокремлених уточнювальних обставин часу, місця тощо; відокремлених обставин, виражених дієприслівниковими зворотами та одиничними діприслівниками, які означають час, причину, умову дії, напр.: При лізингу орендодавець зобов'язується на певний термін рухоме і нерухоме майно за узгоджену орендну плату, включаючи ризик, пов'язаний з правом володіння, передавати орендоодержувачеві (ЕСД, 125).

У складному реченні кома ставиться для відокремлення частин, що входять до безсполучникового, складносурядного, складнопідрядного речень, а також до складних речень з кількома типами синтаксичного зв'язку, напр.: Держава ніколи не була пасивним спостерігачем розвитку економіки, вона завжди втручалася у господарське життя (ЕСД, 56); На лицьовому боці європейських монет новітнього часу вміщено символ республіки, якщо в країні республіканський лад, або зображення правителя, коли це монархія (ЕСД, 5).

Крапка з комою ставиться між поширеними однорідними членами речення, особливо якщо в середині хоч би одного з них є коми; між частинами, що входять до складного речення, коли вони поширені або в середині їх уже є розділові знаки; між групами незалежних речень, коли необхідно вказати межі між ними, на відміну від розмежування окремих речень, напр.: К. (кредиторами – авт.) можуть бути постачальники, яким за певних причин не оплатили поставку матеріальних ресурсів; підрядчики, яким дане підприємство заборгувало за виконані роботи; працівники, яким нараховано, але ще не видано зарплату тощо (ЕСД, 120); До системи СВІФТ входять провідні банки більшості країн світу; це забезпечує їм надзвичайно швидке і дешеве здійснення міжнародних розрахунків та інших міжбанківських операцій (ЕСД, 219).

3. Вживання тире і двокрапки

Двокрапка ставиться перед однорідними членами речення після узагальнюючого слова або коли його немає, між двома частинами у безсполучниковому реченні, коли друга розкриває зміст першої в цілому або одного з її членів, а також вказує на причину того, про що йдеться в першій частині, напр.: Розрахунок ВНП можна робити двома шляхами: за витратами і доходами (ЕСД, 34); Цінні папери можуть бути об'єктом банківських інвестицій за умов: вони повинні обертатися на ринку і бути борговими зобов'язаннями (ЕСД, 99).

Тире ставиться між підметом і присудком, коли вони обидва виражені іменником або кількісним числівником у Н.в., а дієслова зв'язки немає, напр.: Акцептант – особа, яка зобов'язана сплатити певну суму за пред'явленим рахунком або векселем (ЕСД, 11);

– перед це, оце, то, ось, (це) значить, якщо присудок виражений іменником у Н.в. або неозначеною формою дієслова і приєднується за допомогою цих слів до підмета, напр.: Головне підприємство – це підприємство, що виготовляє кінцеву продукцію... (ЕСД, 52);

– на місці пропущеного члена речення, переважно присудка, напр.: Зростання товарних запасів у ньому (балансі товарного забезпечення роздрібного товарообігу – авт.) розглядається як форма використання ресурсів, а скорочення – як залучення до товарообігу додаткових ресурсів (ЕСД, 19);

– перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення, напр.: КВД (каса взаємної допомоги – авт.) створюється при профспілкових організаціях для робітників і службовців – членів профспілки, у відділах соціального забезпечення місцевих рад народних депутатів – для пенсіонерів (ЕСД, 107);

– після переліку, якщо перелік іде за узагальнюючим словом і не закінчує речення, напр.: Статистика як наука застосовує різні методи: статистичне спостереження, економічні індекси, групування, середні величини, балансовий метод вивчення – і відображає виконання планів розвитку країни;

– для виділення прикладок, якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити а саме, напр.: Грошові купюри випускаються різного номіналу – від одиниці до ста і більше...(ЕСД, 122);

– між частинами заперечного порівняння, напр.: Вища рентабельність – менший ризик вкладання грошей у підприємство;

– між частинами безсполучникового чи складносурядного речення, якщо в другій з них подано висновок або наслідок дії, причини, умови першої частини, напр.: Збільшується трудовий стаж – створюються умови для службового зростання, підвищення заробітної плати, права на отримання різних пільг від підприємства тощо;

– для виділення поширеної групи вставних слів, виразів, що стоять у середині речень, напр.: На рівні господарських ланок – підприємств, фірм, об'єднань та інших структур – при Р. (розподілі – авт.) новоствореної вартості утворюються такі специфічні форми доходів, як заробітна плата, прибуток, дивіденд, рента (ЕСД, 211).

Рекомендована література

  1. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2000. – С. 218-221, 228-229.

  2. Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. – С. 356-368.

  3. Український правопис. – К.: Наук. думка, 2002. – C. 126-155.

Loading...

 
 

Цікаве