WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль внутрішніх текстів у драмі “Не Медея” Ю.Тарнавського - Реферат

Роль внутрішніх текстів у драмі “Не Медея” Ю.Тарнавського - Реферат

Паралельно розкриваючи головну тему, мікродрама допомагає читачеві краще усвідомити душевну трагедію головного персонажа, є своєрідним ключем до таємниці. Чотири верлібри органічно вписуються у текст твору. Вірш-зачин головний персонаж виголошує після першої телефонної комунікації. Ліричний настрій приспіву відповідає позитивному опису блондинки із попередньої відміни. Голубий колір очей об'єднує героїню поетичної мікродрами та жінку із телефонної розмови, вказує на їхню спорідненість чи навіть ідентифікує їх як одну особу. Наступні комунікації змальовують блондинку як м'ясожерку. У другому вірші письменник також додає негативних рис до образу ліричної героїні. Тобто автор починає нарощувати брутальність жінки і у основному творі, і в інвертованому. Надалі драматург зображує вбивство чоловіка, розчленування трупа, переносить дію комунікацій у місто, зокрема у готель, натякаючи на продаж жінкою свого тіла. Символи третього приспіву вказують на перетворення героїні у повію. Подальша розмова персонажа "Не Медеї", маніпуляції з вазою, яка символізує нарцисизм, засвідчують смерть кохання Чоловіка, його байдужість до жінки. Водночас із останнього віршу лірична героїня також зникає, що підтверджує завершення морального самознищення жінки. Таким чином, верлібри постійно перегукуються із тематикою відмін твору, виступають як їх своєрідний підсумок.

"Медея" Еврипіда немає подібного вимальовування цілісної історії жіночої долі з окремих приспівів. Трагедія античного драматурга відкривається прологом, у якому няня двох маленьких дітей Медеї детально розповідає про колишні і нові події в долі своєї господині. Таким чином, вже з самого початку п'єси читача вводять у курс того, що відбувається. В той час, у драмі Ю. Тарнавського, висновки читач робить сам, на підставі "текстів" у тексті. Говорити про співвіднесеність чотирьох верлібрів із сюжетом міфу можна лише в контексті відмови жінки бути матір'ю, оскільки завданням поетичної мікродрами є не переосмислення міфологічної історії, а апелювання до почуттів читачів. Проте мікродрама перегукується із трагічним пафосом міфу.

Ще одним прикладом інсертованого тексту є вистава "Мульті Медея". Одразу ж звертає увагу на себе назва цього мінітвору, яку драматург пояснює наступним чином: "Мульті" тому, що вона особа різноманітна, а "Медея" тому, що вона думає, що це вона." [6, 132] Вже в цих іронічних словах міститься натяк на самообман героїні.

До початку цієї вистави автор лише нарощував злочинність жінки. "Мульті Медея" розпочинається одразу по завершенні поетичної мікродрами. Героїні, що перетворилася у чоловіка, важко прийняти власну смертоносність як факт. Щоб у читача не виникала думка про виправданість жорстокості жінки, драматург вводить мінідраму "Мульті Медея". Таким чином, письменник порівнює поведінку своєї героїні із поведінкою героїні Еврипіда і, відповідно, міфу. На підтвердження цього у наступній після вистави дії автор описує страждання героїні, що врешті усвідомила власну злочинність. У цій відміні письменник ніби організовує репетицію майбутнього самогубства жінки, використовуючи червоне кімоно як натяк на кров. "Нарешті він падає долілиць на землю, качається по ній, все ще моделюючи кімоно, і вкінці затихає горілиць, з кімоном розпростертим під ним та здебільшого поруч. Виглядає він, немов лежить у калюжі крови." [6, 137] Жінка прагне повністю очиститися від своєї провини через смерть.

Вистава розпочинається незвичайним виходом жінки: вона котиться зі сходів. Повторено той самий образ з поетичної мікродрами. Причина подібного вчинку криється в тому, що Мульті Медея жорстоко зневажена своїм чоловіком: "Ясон, покинув її з двійком діток, хлопчиків, задля юної дочки корінтського царя Креонта, ще й викинув їх з дому й проганяє з країни." [6, 132] Отож, вихідні дані міфу у драмі не змінено: Ясон – все такий же егоїст і цинік, що порушує основний закон людського роду – закон правди і вірності. Причина його поведінки відома: він прагне влади.

Наратор коментує з іронією, що Мульті Медея сильно страждає. "Ось тепер, в неймовірній муці вона в'ється з одного кінця кімнати до другого...надіючись, що Бог – боги – на небі помітять її і зглянуться на неї." [6, 133] Її побивання, валяння в ногах, прохання Ясона та Главки зглянутись на неї видаються награними. Здається, що жінка вже склала план помсти, та намагається його зараз приховати, вдаючи з себе нещасну і ображену. Про це свідчить перша мить її появи: "Довга сукня без рукавів, що щільно обтискає її тіло... З-за правого стегна виповзає рожева гадюка з срібним хребтом... Очі широко розчинені, міряються з простором, що перед ними, включаючи й мене з вами, якому очевидно не встояти перед таким подвійним ворогом." [6, 132] Вигляд жінки говорить про її войовничість, гадюка ж – це не аксесуар до вбрання, а засіб здійснення небезпечного наміру. Еврипідівська Медея також маскувала себе перед коринфським царем. І античну героїню, і постмодерну споріднює прагнення помсти. Та кожна досягає мети різними шляхами. Як вже зазначалося, розігравши покору, давньогрецька Медея відсилає зі своїм чоловіком і дітьми вбрання суперниці, від якого та гине. Цей одяг стає причиною смерті і батька нареченої Ясона. Мульті Медея ж, скориставшись з постійних мігреней царівни, дарує їй через синів та Егея ліки – отруту. Доля корінтського царя у драмі Ю.Тарнавського залишається невідомою.

Є ще одна відмінність між двома персонажами. Антична героїня зважується на вбивство власних дітей. Позбавляючи свого чоловіка спадкоємців, вона мотивує свій вчинок прагненням приректи на загибель і вимирання весь рід Ясона. Подібне рішення дається їй нелегко. Вона розривається між материнським почуттям і бажанням помсти. Героїня Ю.Тарнавського без вагань кидає дітей напризволяще, на поталу людям Креонта (тут автор використовує варіант міфу, а не інтерпретацію Еврипіда).

Мульті Медея чинить те, за що осуджувала Ясона: вона зраджує своїх рідних. Скоївши їхніми руками злочин, жінка рятує лише власне життя. Підступність її вчинку підсилює сцена втішання її дітей Егеєм: "Каже він, що мати полетіла знайти собі союзників, щоб боротися проти своїх ворогів... І, що, як тільки це станеться, вона вернеться до них всіх і забере назавжди з собою." [6, 136]

Епізод втечі Мульті Медеї заслуговує особливої уваги. Як відомо, в античні часи для підняття у повітря дійових осіб, які зображували богів, служила механо – своєрідний підйомний кран, прикріплений до стелі. "Бог з машини" часто виручав Еврипіда, коли дія не знаходила природної розв'язки. Зокрема, у "Медеї" головна героїня не змогла б врятуватися з Корінфа після свого злочину, якби її дід, бог сонця Геліос не послав їй колісницю. Ю.Тарнавський же перетворює цей декораційний засіб у суто сюжетний. Машина у "Не Медеї" представлена не як частина антуражу, а як елемент уяви глядачів. Організувавши вбивство, Мульті Медея користується запрошенням огрядного добродія і злітає у небо у неприродно синьому авто. Тобто, автомобіль – це осучаснений підйомний кран. Щодо літнього джентльмена, то це – майбутній цар і бог, а також "спонсор" Мульті Медеї. На це натякає автор, вкладаючи у вуста головному персонажу репліку: "Куди вони летять – на Олімп, між богів? До Америки? Хто знає? Та очевидно туди, де доля Мульті Медеї буде кращою, прекрасною." [6, 136] Отож, жінка вирішує почати нове життя. Вона відкидає усе, що могло б зв'язувати її з минулим – дітей і навіть білизну. Єдине, про що забуває героїня, це те, що вона будує власне щастя на нещасті своїх рідних.

Отож, вистава "Мульті Медея" – своєрідне дзеркало головної героїні: вона – це не принципова і чесна Медея, а підступна і хитра Мульті Медея. Вистава є ще одним кроком жінки, що спокутує свою провину перед чоловіком, назустріч власному "я" та назустріч своїй долі. Водночас ця драма у драмі має і інше призначення. Про це пише сам автор: її "можна розглядати як критику певного престарілого стилю, що ще досі не цілком викорінився в сучаснім українськім театрі." [6, 345] Очевидно, письменник мав на увазі пафосність, манірність, відкидання мистецьких експериментів, що притаманно в деякій мірі для традиційного українського театру. Згідно із ремаркою драматурга, мінідрама є пародією на постановки п'єс. Проте подібний висновок немає під собою достатнього підґрунтя, оскільки автор уникає більш розгорнутого коментаря щодо конкретних рис театру, які піддаються критиці.

Письменник скеровує три роди літератури в одному творі на зображення процесу спокутування і очищення від злочину вбивства кохання. Синтез поезії, прози та драми доповнює і розширює розуміння читачем не лише змісту твору, але й мотиву його претексту, тобто міфу. Водночас внаслідок цього об'єднання кожен із родів зазнає трансформації. Так, драма втрачає дієвість та видовищність, діалоги зникають зі сцени, що наближає мінідраму до епосу, оповіді. Притаманним їй елементом стає умовність. Лірика перетворюється на драму із складною композицією (зав'язкою, розвитком дії, кульмінацією та розв'язкою), зберігається хронологія подій на відносно обмеженому просторі. Але велику роль починають відігравати асоціативні зв'язки.

Драматург вводить у твір поетичну мікродраму із чотирьох віршів, що метафорично пов'язана із основною дією. Значення цих ліричних відступів, відсутніх у драмі Еврипіда, полягає в тому, щоб поглибити душевну трагедію головного персонажа. Вистава "Мульті Медея" – це своєрідне переповідання античного міфу, за допомогою якого письменник наголошує на усіх прихованих, непомітних на перший погляд, злочинах своєї героїні, вдало розкриває моральну тему зради через міфологічні образи.

Прочитання твору із застосуванням методу міфологічної критики має перспективу в сфері мистецьких і літературних експериментів.

Література

  1. Гундорова Т. Де(Кон)струкції на тлі Чоловічого Тексту // Критика. – 1999, вересень. – С. 18 – 21.

  2. Еврипід Трагедії / Переклад з давньогрецької А.Содомори та Б.Тена – К.: Основи, 1993. – 448 с.

  3. Зборовська Н. Естетичне вбивство жінки (за новою книгою Ю.Тарнавського "6 х 0" ) // Сучасність. – 1999. - № 3. – С. 122-127.

  4. Зелінська Л. Античність і постмодерн: "чорна" текстура подвійної рецепції жінки (за драмою Ю.Тарнавського "Не Медея") // збірка матеріалів міжнародної конференції "Літературний дискурс: генезис, рецепція, інтерпретація...". – За ред. Ю.І.Ковбасенка. – К., 2003. – С.131-141.

  5. Лотман Ю. Текст у тексті // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття. – За ред. Марії Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – С.428-441.

  6. Тарнавський Юрій 6 х 0. – К.: Родовід, 1989. – 360 с.

Loading...

 
 

Цікаве