WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Російська мова в Україні - Реферат

Російська мова в Україні - Реферат

Згідно опитуванням, у 1998 році 47,2 % опитаних вважали, що російська мова повинна викладатися в тому ж обсязі, що й українська; 28,1 % — в меншому, ніж українська, але більшому, ніж інші іноземні; 16,8 %,'в основному зосереджені в Західній Україні, вважали, що російська повинна викладатися не в більшому обсязі, ніж інші іноземні мови'[8].

Територіальна диференціація

Українська мова як рідна в Україні по областях за переписом 2001.

Російська мова як рідна в Україні по областях за переписом 2001.

Згідно даними Київського міжнародного інституту соціології (2004) в першу чергу використовують для спілкування російську мову абсолютна більшість населення південних і східних регіонів[9]:

• Крим — 97 % всього населення

• Дніпропетровська область — 72 %

• Донецька область — 93 %

• Запорізька область — 81 %

• Луганська область — 89 %

• Миколаївська область — 66 %

• Одеська область — 85 %

• Харківська область — 74 %

Відношення до статусу російської мови значно розрізняється по регіонах України (див. табл.)[10].

Переважна більшість (84,0 %) висловилися за підвищення статусу російської мови (тобто за регіональний або державний статус), в тому числі близько половини (48,6 %) — за статус другої державної або офіційної у всій Україні.

Що стосується прихильників зниження статусу російської мови, то більш половини респондентів, що виступають за усунення російської мови з офіційного спілкування, живе в одному субрегіоні: Галичині. Відповідно в ній частка противників російської мови складає 51 %, тоді як в наступній за нею Волині їх втричі менше — 17 %[10].

Бажана державна політика стосовно російської мови залежно від регіону (на 1998)

Бажана політика

Захід

Схід

Україна в цілому

Прибрати з офіційної сфери

34,6 %

2,2 %

10,2 %

Регіональний статус

39,8 %

35,1 %

35,4 %

Державний статус

25,6 %

62,7 %

48,6 %

У регіон Захід включені Галичина (Тернопільська, Івано-франківська і Львівська області) і Волинь (Волинська і Рівненська області). До регіону Схід віднесені Луганська і Донецька області.

Згідно опитувань 2008 року, близько третини громадян вважають доцільним запровадження другої державної мови, в той час, як більшість — дві третини, або 60,9 % опитаних виступають за збереження тільки українською мовою статусу державної[11].

[ред.] Політичний вплив

Результати парламентськіх виборів 2007

Поширеність російської мови по регіонах України (2003)

Результати парламентських виборів показують високий зв'язок електоральних переваг з мовою, домінуючою в тому або іншому регіоні[12][13].

Ту ж залежність показують і президентські вибори. Наприклад, Віктор Янукович в третьому турі отримав більше половини голосів в саме тих областях України, де розповсюджена російська мова [9]: Донецька (93%), Луганська (92%), Дніпропетровська (63%), Харківська (68%), АР Крим (81%), Одеська (68%), Запорізька (70%), Миколаївська (70%), Херсонська (52%). Всього в цих областях він отримав 81% всіх своїх голосів[14].

Області з переважною підтримкою Януковича відрізняються високою часткою російськомовних людей що проживають в кожній з них. Навіть якщо частка росіян по самоідентифікації в деяких областях не дуже велика, як, наприклад, в Одеській або Дніпропетровській області (11% та 16%, відповідно), то частка російськомовних в кожній з цих областей перевищує дві третини[9].

Більш детальне дослідження щодо впливу мови спілкування на електоральні переваги виборців провів Київський "Центр політичних досліджень і конфліктології"[9].

Дослідники розглянули шість лінгво-етнічних груп серед населення України: україномовні українці (виборці, які вважають себе етнічними українцями і найчастіше спілкуються українською), російськомовні українці (вважають себе етнічними українцями, але частіше спілкуються російською), двомовні українці (ідентифікують себе як українці, однаково часто використовують обидві мови), україномовні росіяни (ідентифікують себе як росіяни, але частіше говорять українською), російськомовні росіяни (вважають себе росіянами, частіше використовують російську мову), двомовні росіяни (вважають себе росіянами, однаково часто використовують обидві мови). Для аналізу були використані дані соціологічного дослідження перед третім туром виборів Президента 2005, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (2000 респондентів).

Згідно дослідження, лінгво-етнічна самоідентифікація виборців є важливим політичним фактором в Україні (Таблиця).

Президентські вибори 2005: як голосували лингво-етнічні групи

Група

Частка виборців*

За Ющенка

За Януковича

Україномовні українці

38%

81%

12%

Російськомовні українці

30%

28%

60%

Російськомовні росіяни

18%

11%

81%

Двомовні українці

12%

42%

44%

Двомовні росіяни

2%

19%

62%

Україномовні росіяни

<1%

50%

42%

Прим(*):Сума частин не рівна точно 100% через погрішності округлення

Низка проросійських політичних партій і рухів в Україні спекулюють на важливості вирішення питаннями російської мови, дестабілізуючи український політикум і українське суспільство[15].

Так на національному рівні питання мови посідають одне з останніх місць в переліку актуальних тем для громадян. За опитуваннями 2007 р. питання російської мови в переліку актуальних тем посідає 26 місце з 30. Однак у деяких регіонах, пріоритетність питання російської мови трохи вища: так у південно-східних регіонах воно посідає від 18 до 22 місця у переліку актуальних. Тільки у Криму питання російської мови посідає 4 місце. Таким чином питання статусу російської мови в цілому по країні набрало 8%, головним чином за рахунок Криму та Донбасу.[16]

В той же час, електоральні переваги мають сильну кореляцію з мовою виборців (див. також нижче): В. Янукович отримав підтримку переважної більшості російськомовних росіян, тоді як В.Ющенко - україномовних українців [12] .

Як показує статічтіческій аналіз голосування[12], електорат Ющенко разюче відрізняється за мовною та національною ознакою від електорату Януковича - його основу складають україномовні українці (дві третини виборців, 67%) і 17% російськомовних українців. Етнічні росіяни становлять у электорате Ющенко дуже незначну частину - всього близько 6%.

З іншого боку, у всіх областях, де переміг Янукович, велика частка російськомовних: більше двох третин[12].

Дослідники

Проблеми україно-рос. мовних взаємин досліджували П. Житецький, О. Курило, М. Сулима, М. Гладкий, О. Синявський, С. Смеречинський, Р. Смаль-Стоцький, В. Чапленко, І. Білодід, Й. Багмут, Галина Їжакевич-Цілуйко, Ф. Середа, Г. Гнатюк, Д. Мірошник, А. Шиловський, Б. Шарпило, Р. Болдирев, О. Сербенська, В. Столбунова, В. Ільєнко, М. Рогаль, Л. Коробчинська, Борис Антоненко-Давидович, Юрій Шевельов й ін.

Література

  1. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: "Молоде Життя", 1954—1989.(укр.)

  2. Зеленецкий К. О русском языке в Новороссийском крае. О. 1855;

  3. Долопчев В. Опыт словаря неправильностей в русской разговорной речи (преимущественно в Южной России). О. 1886, друге вид. 1909;

  4. Смаль-Стоцький Р. Українськ. мова в Соз. Україні. В. 1936; друге вид. Нью-Йорк — Торонто — Сідней — Париж 1969;

  5. Tichy F. Vvojsoučasnho spisovnho jazyka na Podkarpatsk Rusi. Прага 1938;

  6. Їжакевич ( — Цілуйко) Г. Питання російсько-українських мовних зв'язків. К. 1954;

  7. Гнатюк Г. Російсько-українськ. літ.-мовні зв'язки в другій пол. XVIII — першій четверті XIX ст. К. 1957;

  8. Мирошник Д. Н. В. Гоголь. Его роль в укреплении русско-украинских языковых связей. X. 1959;

  9. Славянское языковедение, библиографический указатель литературы, изданной в СССР с 1918 по 1960 гг., 1 — 2 М. 1963;

  10. Королевич Н., Сарана Ф. Слов. філологія в Україні (1958 — 62), бібліографія. К. 1963;

  11. Питання стилістики української мови в її взаємозв'язку з ін. слов. мовами. Тези доповідей міжвузівської наук. конференції. Чернівці 1963;

  12. Республіканська наукова конференція з питань російсько-українських мовних зв'язків. Тези доповідей. XII. 1964. Луганське 1964;

  13. Зв'язки української мови з рос. та ін. слов. мовами в 16 — 19 ст, К. 1968;

  14. Королевич Н. (й ін.). Слов. філологія в Україні (1963 — 67), бібліографія, частина 1. Мовознавство. Фолкльористика. к. 1968;

  15. Україно-рос. мовні зв'язки радянського часу. К. 1969;

  16. Славянское языковедение, библиографический указатель литературы, изданной в СССР с 1961 по 1965 г., с дополнением за предыдущие годы. М. 1969;

  17. Штець М. Літ. мова українців Закарпаття і Сх. Словаччини (після 1918). Братіслава 1969;

  18. Shevelov G. Zum Problem des ukrainischen Anteils an der Bildung der russischen Schriftsprache Ende des 18 Jahrhunderts. Wiener slavistisohes Jahrbuch 16. 1970.

Loading...

 
 

Цікаве