WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Систематизація гідронімів Інгулецького басейну - Курсова робота

Систематизація гідронімів Інгулецького басейну - Курсова робота

Кодима – цікавий гідронім тим, що на його тюркське походження вказують всі дослідники. Гідронім зустрічається виключно в степовій Україні і повністю знаходиться в межах ареалу перебування половців та запорозьких козаків. Всього до сьогоднішнього дня дожило п'ять гідронімів. Більшість досліджень етимології присвячені Кодимі – правому притоку Південного Бугу. Ми пояснюємо таку увагу лише до одного гідроніму лише тим, що цей гідронім був зображений на карті Г. де Боплана, Ляскоронського та в "Книге Большому чертежу". Ми погоджуємося з автором Валерієм Бушаковимlxxvi, що спроба І.Г. Добродомова в роботі "До виявлення булгарського шару в річкових назвах України (Кдыма)" (Східний світ. № 1-2) протягнути назву з часу незначного перебування булгар в межиріччі Дніпра та Бугу. "Малоймовірно, щоби назви Кодима кількох незначних річок та балок змогли зберегтися від булгарської епохи в регіоні, через який після булгарів прокотилося кілька етнічних хвиль: мадяри, печеніги, половці, ногайці".

"КОДИМА – права притока Півд. Буга, також Кодымь (Маштаков, ДБ, 37). Можл., з тюркськ.; сер. алт., тел. Kadyn "ріка Катунь (згідно легенді, жінка, котра разом з чоловіком – рікою Бієй – дає початок Обі)" (див. Радлов 2, 323); сер. тур. Kadyn "жінка". Що ж стосується -м-, сер. др.-чув. sam: др.-тюрк., тур., казах. san (Гомбоц 119 та ін.). [Сумнівне зближення зі співзвучними гідронімами на -ма- (на півночі Європи, Росії) у Мельничука ("Мовознавство", 14, 1957, ст. 55). – Т.]lxxvii".

Етимологізація М.Фасмером з тюрк. Kadyn "жінка" не обґрунтована семантично.lxxviii Інше тлумачення назви – з фінно-угорських мов – запропонував О.С.Мельничук.lxxix Навівши аналогічні назви на півночі Європейської частини Росії Кодема (Кодима, Кодина) – притока Півн. Двіни і притока Онєги, Кудьма – притока Волги, нижче Оки і Кудма – р. біля півн. Двіни, зафіксована в "Книге Большому чертежу", і півн. удмурт. апелятив "куд" - болото, автор ставить виникнення гідроніма у зв'язок з фактом перебування на цій території угрів.lxxx Цю етимологію заперечує О.М.Трубачов: "Припускати тут фінські елементи мало вірогідно, незважаючи на наявність на півночі Росії співзвучних гідронімів Кодима, Кодьма"lxxxi. Нам представляється допустимим точка зору Л.Т.Масенко у роботі "Назви річок Інгуло – Бузького басейну"lxxxii, що, можливо, в гідронімію правобережної України ці елементи були занесені або угорськими племенами, як це вважає О.С.Мельничук, або тими фіно-угорськими етнічними елементами, які поряд з тюркськими входили до об'єднань кочових племен, які перебували на території правобережної степової України. У басейні Південного Бугу існує три річки з такою назвою Кодима – притоки П.Бугу, Громоклії, та друга назва р. Гнилий Ташличок.

Кодиму – приток Висуні згадує Яворницький.lxxxiii У матеріалах експедиції 1968 р.lxxxiv річку Кодима переведено в розряд балки. Ми згодні з думкою Л.Т.Масенко у роботі "Назви річок Інгуло – Бузького басейну"lxxxv про те, що урочище Кодима в степу, недалеко від правого берега Дніпра, яке згадується від 1693 р. у літопису Величка, як місце де відбувся бій козацького війська Семена Палія з татарамиlxxxvi, М.Костомаровlxxxvii, а за ним і О.С.Мельничук, помилково локалізують на Кодимі, притоці Південного Бугу, тоді як Величко визначає місце бою "на долинЂ КодимЂ въ степахъ, отъ ДнЂпра въ пяти чили в чтирЂ миль зостаючой".

Нерубайка – автор Л.Т.Масенко у роботі "Назви річок Інгуло – Бузького басейну"lxxxviii повязує назву із забороную вирубувати ліс у цьому районі і стосувалась лісу або урочища, а згодом було перенесено на річку. Цікаво відмітити, що ліс Nierubaj зафіксований на карті України Боплана південніше річки Росі. Нерубайка є притокою Синюхи, є урочище Нерубай Ліс (в хуторі Мащутин на Кіровоградщині, урочище Нерубайка (в м. Лисянці на Черкащині). В ономастичній картотеці інституту мовознавства АН УРСР наша річка Нерубайка числиться балкою.

Ряд гідронімів, лексико семантичне утворення яких походить від назв фіто-зоографічного семантичного ряду, назви цього семантичного ряду утворюються афіксальним способом.

Грушувата, Дубова, Дуброва, Липова – ясно, що українського походження від відповідного іменника.

Лозуватий, Лозуватка, Роковата, Очеретяна, Очеретянка, Осикувата – вся степова Україна в межах козацьких земель пістрявить назвами прирічкової флори.lxxxix Список правобережних та лівобережних по Дніпру паралелей цього ряду досить солідний. Ці гідронімічні паралелі є свідченням козацької ґенези від тюркських попередників.

ІІІ.4 Лексико – семантична систематизація гідронімів басейну Інгульця

Гідронімії досліджуваної території властиві ті самі лексико - семантичні типи, що й українській і слов'янській

І. Відапелятивні гідроніми

1. Назви, що характеризують особливості води:

а) за кольором навколишнього середовища: Біла Балка, Біла Криниця, Жовта, Зелена, Жовтенька;

б) за динамікою: Весела, Жива, Інгулець, Срібна, Сочева, Сріблянка, Суперечна;

в) за смаком: Солонувата;

2. Назви, які характеризують водойму:

а) за типом: Крива, Плоский;

б) за розмірами: Мала, Мала Верблюжка, Малий Інгулець, Маловодяна, Малолозуватський, Широка;

в) за ступенем обводнення: Водяна, Мокра Березівка, Суха, Суха Березівка, Суха Саксагань, Сухий Омельничок;

г) за заболоченістю: Глиняна, Грузька, Зарудна, Кодима, Користівка, Свинарка;

3. Назви, які характеризують навколишню місцевість:

а) за топографічними особливостями: Бокова, Боковенька, Бочкувата, Кам'янувата, Кам'янка – Лозуватка, Кам'янка, Красна Кам'янка, Нерубайка, Скалювата, Скалева, Скалюватка;

б) за особливостями тваринного світу: Березівка, Березкова, Березнигова, Березнягувата, Березовець, Вовча, Куряча Віднога, Лелечиха, Орлова Балка, Рудоволова, Саксагань;

в) за особливостями рослинного світу: Баштанка, Верблюжка, Вербова, Вербова Лоза, Грушувата, Дубова, Дуброва, Липова, Лозуватий, Лозуватка, Осикувата, Очеретяна, Очеретянка, Тернова, Тернуватка;

ІІ. Відономастичні утворення

  1. Від топонімів: Чорноліська, Чутівка;

2. Від антропоніиів: Безім'яна, Вакурина, Власівський, Гараськова, Кайова, Клюшникова, Комісарівська, Коновалова, Котова, Коренева, Кузьминишна, Куличина, Найденова, Носова Балка, Петина, Пишенкова, Попова, Рибчина, Розварина, Сербина, Ситаївка, Сотницька, Стареча, Тонконогівка, Чабанка, Чабанова, Шевська, Яшниківка;

Висновки

Континуітет життя в Інгбасі

Життя кочівників в Євразійському степу представляє собою деякий континуум. Порівняти ж належить не різні частини одного цілого, а різноманітні цілісні ареали і цілісні суспільства, існуючі незалежно один від одного. Тільки поява схожих спільнот може слугувати доказом, що теорія середи дійсно пояснює генезис цивілізацій.xc

"Жахливі фізичні умови, котрі їм вдалось покорити, зробили їх в результаті не хазяїнами, а рабами степу. Кочівники стали вічними полоненими кліматичного і вегетативного річного циклу".xci

"Сама по собі орда Торків ледво чи здужала вчинити се, але вона йшла тільки на переднї иньшої далеко сильнїшої орди, що перла їх наперед, а то Половцїв (званих в грецьких і західнїх джерелах Куманами, а в орієнтальних – Кіпчаками). Але й під таким подвійним натиском велика й сильна орда Печенїгів тільки поволї уступала".xcii "Почавши Гунами й скінчивши Уграми цілий ряд орд перейшов через наші степи в IV-IX в. Їх рух стояв у звязку з рухом турецьких і монґольських племен у центральній Азиї, але самі орди, що мандрували в наші чорноморські степи були неясного складу, по більшій частині мішані, правдоподібно – з финських і турецьких елементів головно. Печенїгами відкриваєть ся нова серія, часто турецьких орд (розумієть ся – теж не без домішок). Їх міграція, очевидно стояла в звязку з тими переворотами, які переходили в передній Азії по упадку турецької держави іль – ханів (VI-VII в.). В чорноморські степи Печенїги протиснули ся під натиском двох иньших орд, що тисли їх зі сходу, Узів – Торків і Кіпчак – Половцїв. В середині X в., як бачимо з оповідання Константина Порфиродного, Печенїги витиснули на північ угрів, опанували простір від нижнього Дунаю до нижнього Дона; чотири їх коліна займали землї на схід від Дніпра, чотири на захід, себто вони свобідно й непримушено розжилися в сій території".xciii

Одним із завдань нашої наукової роботи є довести, що життя в басейні Інгульця ніколи не переривалося. Безпідставними є твердження про пустелю по відношенню до цього регіону. Більше того, зміна етнічних груп проходила шляхом асиміляції та поглинання попередників. Зміна мови проходила поступово. Були періоди, коли суржик був повноправним засобом спілкування в степу України, в тому числі і в нашому регіоні.

Гідроніміка – доки є річка, доти є назва

Loading...

 
 

Цікаве