WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Систематизація гідронімів Інгулецького басейну - Курсова робота

Систематизація гідронімів Інгулецького басейну - Курсова робота

Басейн Інгульця зіграв вирішальну роль в долі Української держави – битва під Жовтими Водами положила початок розвалу польської Речі Посполитої та відокремлення від неї України. Ми наводимо перебіг тієї історичної події, так як для результату битви вирішальну роль зіграли умови місцевості, зокрема водні об'єкти.

Річка Жовті Води, притока річки Інгульця або Малого Інгулуl, формує в верхів'ях своїх дві вітки: західу, більш значну, яка зараз власне називається річкою Жовтою та східну, менш значну, яка зараз зветься Очеретяною балкою. Між цими двома вітками формується рід півострова, котрий в XVII ст. був покритий лісом, складавшого продовження Чути та Чорного лісу та називався "суперником з Чорним". Цей півострів був досяжним тільки з однієї, північної сторони, проте з трьох інших західної, східної, південної, був зовсім недосяжним. В цих то хащах, у лівого берега Жовтих Вод і засіли козаки Богдана Хмельницького, тойчас окопавшись земляними чотирикутниками і закріпившись табором. Хмельницький знав, що Стефану Потоцькому не минувати Жовтих Вод. Тут було занадто зручне для військових справ місце: в ньому можна було знайти серед степної пустелі і воду, і ліс, і підніжний корм, і прохолоду; до того ж воно лежало на прямому тракту від західної окраїни запорізьких вольностей в Січ і представляло собою підвищеність, домінуючу над всією оточуючою місцевістю.

І козацький гетьман не помилився: Потоцький, не підозрюючий засади, прийшов прямо до берега Жовтих Вод і вже було переправившись з правого берега на лівий, але тут він дізнався про загрожуючу йому небезпеку від козаків та поспішив переправитися назад з лівого берега на правий берег річки. У правого берега поляки ошанцювались, тобто влаштували укріплення (по точному визначенню Маріана Дубецького під 48029' пн. широти, та 51020' сх. довготи)li, збили вози в чотирикутник, вивели попереду себе на версту кругом вал та поставили гармати. Козаки, зі своєї сторони, просунулись до Жовтих Вод; вони працювали одні без свого гетьмана, діявшого в цей час коло Камяного Затону, куди прибули реєстрові козаки зі своїм вождем Барабашом.

Скоро виявилось, що Потоцький опинився в положенні більш чим критичному: попереду стояли козаки, зправа йшла річка Зелена, приток Інгульця, паралельна Жовтим Водам, зліва простягалась балка Княжі Байраки, покрита дрімучім лісом, яка має до 60 сажнів глубини (при гирлі) прямого схилу, замикаючого річкою Великим Омельником. Побачивши таке положення, Потоцький наказав якомога сильніше укріпитися. Поляки зробили у лівого берега Жовтих Вод продовгуватий круг; з південної сторони цього круга залишили вхід і захистили його шанцями у вигляді півкругів, повернутих внутрішньою стороною до поля.

Стратегічне положення війська Хмельницького здавалося вигіднішим лише тому, що було прикрито лісом і давало можливість козакам вільно відступати до своїх. lii

Після катастрофи 1775 року, коли запорожці вимушені були залишити свої землі, в тому числі і Інгульську паланку, ще довгий час басейн Інгульця залишався слабо заселеним. Лише на переломі 18-19 віків поміщики почали заселяти свої дачі селянами з північних регіонів України та з великоросійських губерній. Регіон також заселявся сербськими, німецькими та єврейськими колоністами. Тому топонімія, за виключенням гідронімів, майже повністю порівняно недавнього походження. Але топоніми, які базувалися на гідронімах, збереглися до сьогоднішнього часу. Частина з них продовжує існувати, не дивлячись на зникнення самих водних об'єктів. Такі приклади з топоніміки Кривого Рогу – станція Роковата, район Карачуни, село Кудашівка, село Макорти. Частина топонімів носить на собі сліди гідронімів: місто Інгулець, станція Саксагань, село Саксагань, село Лозуватка, село Жовте, місто Жовті Води, село Комісарівка, село Лозуватка, село Демуріно – Варварівка.

Розділ ІІІ. Систематизація етимології гідронімів

3.1. Етимологія Інгульця

Період колонізації басейну Інгульця козаками українцями лише згладило вимову половецьких назв через відсутність ряду звуків в українській мові, а інколи трансформували їх в українські імена, схожі по звучанню, як, наприклад, Березівка, Лозувата. В окремих випадках малозначні річки втратили первинну тюркську назву та отримали нову українську: Біла Балка, Біла Криниця, Вовча, Водяна, Жива, Крива , Маловодяна, Красна Кам'янка, Мала, Чорноліська, Широка.

На жаль, відсутність поліглотів, і особливо, знавців тюркських мов, серед претендентів на дослідників в області етимології гідронімів призводить до того, що більшість назв намагаються штучно прив'язати до схожих назв в мовах, які ніколи не мали відношення до цього краю, або до так званої, "народної етимології". Такими прикладами є спроба прив'язати назви Бокової і Боковеньки до українського прикметника "боковий", або Бешки до якогось видуманого імені поселенця. Спроба прив'язати безліч Березівок до назви дерева буде спростована далі при аналізі кожної окремої річки.

На наше щастя, батько російської етимології і геній слов'янського мовознавства німець Макс Фасмер у своєму етимологічному словнику російської мови серед 18246 статей виділив два гідроніма із нашого регіону - Інгулець та Саксагань.

"Інгул – ліва притока Півд. Буга (на картах може зустрічатися як Ангул; див. Маштаков, ДБ 42), звідси – Інгулець права притока нижнього Дніпра. Безсумнівно, тюркське походження. Можливо звязане з тюркським ŋgűl 1) "тихий, лінивий" 2) також назва річки (Радлон 1, 736). Разом з тим, можно поставити питання о складенні з турецьким gől "озеро", порівн. Тілігул. В цьому випадку перша частина могла складати або турецьке, чагатське, уйгутське, казахське, кримсько – татарське, кипчакське, in "печера" (Радлов 1, 1438) або турецьке, уйгуйське, n "широкий", татарське, башкирське in, казахське en"liii.

Далі наводиться весь відомий список назв Інгульця (Малого Інгулу) та Інгулу (Великого Інгулу).

Інгулець - Инъкулъ ("по обеохъ Инъкулехъ", 1552, АЮЗР, VII, І, 84); МалійИнкгулецъ (1697, Величко, III, 481; 1690, АЗР, V, 227); Ingulec (Кордт, №16; Тумн., карта); Inskulec, Inguletmaly (Кордт, № 16, 35); Ингулецъ (Величко, ІІІ, 479; 1876, ПХЕВ, ХХІІ, 396; 1888, МХГ,ІІІ,3; СНМ, Хрс, 2; Машт., Дн., 91); Ангулецъ (КБЧ, 112; ВЗК, 137); Ацезисъ (Татищев, IV, 90); Ингулекъ, Аксіакусї (ГСРГ, ІІ, 760); Малый - Ингулъ (ВЗК, 137); Інгулець (КРУ, 126; 1968, МЕ).liv

Інгул - 1673, "чрезъ Ингули и Богъ" (Величко, ІІ, 341); 1697, Инкгулъ, Ингулъ (Величко, ІІІ, 484; ЗООИД, ІІІ, 578); 1705, Великий Ингулъ (ВЗК, 12); 1747, на Ingul wielki; на Ингули (АЮЗР, ІІІ, ІІІ, 376, 539); 1751, на ИнгулЂ (АЮЗР, ІІІ, ІІІ, 604, 625); 1774, "къ ръчкъ Ингулу" (ЗООИД, VІІ, 172, 183); Ingul, Jeni-gel (SG, III, 291); Angul, Angulet Wielki, Ингулъ (Машт., ДБ, 42).lv

Визначимо, що праві рукави Дніпра теж носять назву Інгулець - поблизу гирла Інгульця (Нов., 280); біля с. Токарівка Білозерськ. р-ну Херсонськ. обл. (Макс., Прил., 109); Ингульское (1697, ОРД); Инкгулская (1697, Величко, ІІІ, 479); Ингулецъ (Величко, ІІІ, 479; Машт., Дн., 91); Ингульская вЂтка (ВЗК, 128); пор. там же с. Інгулець.

Один рукав Дніпра біля гирла Інгульця має назву Інгулка. Порівняємо, що на річці Інгул є село Інгулка.

Цікаво відмітити, що в Інгульця є правий приток, який зветься Малий Інгулець.

В генезисі фонетичних спрощень від половецького Ені - Ґль джерела зафіксували вимову [ґ] в українському варіанті того часу, що підтверджує спадкоємність від половців до козаків. Так, в книзі "Летопись событий в Юго - Западной Росии в XVII веке" (1697, Величко, III, 481; 1690, АЗР, V, 227) МалійИнкгулецъ [ґ] передається буквосполученням -кг-.

3.2. Малий Інгул

Інгулець – це безсумнівно Малий Інгул. В гідронімії дуже багато назв з відповідним прикметником Малий трансформовано в суфікс -ець-. Дунай – Дунаєць, Дон – Донець, Журавець, Буковець, Дубовець, Дунавець, Гребінець, Гребеновець, Козинець.

В гідронімії, як України взагалі, та степу зокрема, досить часто зустрічаються назви річок або притоків з прикметниками "малий" та "великий". Інколи прикметником "малий" означають притоку до основного гідроніму без прикметника. Тому Інгул зустрічається в історіографічній літературі або як просто Інгул, або як Великий Інгул. Інгулець лише зрідка іменується як Інгул, а весь час вживається з визначенням Малий Інгул, або прикметник "малий" трансформується в суфікс –ець, що не перечить лінгвістичним особливостям української мови. Приклади такої трансформації спостерігаються в предметному лексиконі – хліб – хлібець, воробій – горобець, мороз – морозець. Ми вбачаємо інший принцип, ніж розміри річки, по якому прикметник "великий" та "малий" приліплялися до гідронімів. Є припущення, що такі прикметники прилипали до гідронімів, наприклад, по принципу правий – лівий, але це припущення відразу має більше порушень правила, ніж підтвердження його. Але не лише в випадку з Великим та Малим Інгулами порівняльна характеристика двох гідронімів переважає на користь малого. Безперечно, що прикметник чисто українського походження, який прикладається до тюркомовного гідроніму. Може це й калька з попередніх тюркських половецьких прикметників, які переклали пізніші господарі степу – українські козаки. А може це й нововведення запорожців під час їхньої конкісти причорноморського степу, або як зараз називають південно – українського. Ясно, що ніхто не проводив географічних досліджень для надання таких прикметників. Слід відмітити, що в степовій Україні не зустрічаються прикметники "лівий" та "правий" на відміну від гідронімів України – Руси. Цікаво навести обґрунтування О.О. Шахматова, що слов'яни йшли на Волинь та Наддніпрянщину з півдня, з гирла Дунаю і тому ліві, а не праві допливи Південного Бугу та Дніпра носять назву Десна, оскільки для племен, які піднімалися за цими річками вгору, проти течії вони приходилися праворуч.lvi Цю етимологію підтримують у своїх роботах М. Фасмер, Я. Розвадовський, Т. Лер-Сплавінський, О.І. Попов, О.І. Ященко та інші.lvii Прикметники "великий" і "малий" в слов'янській (російській та українській) гідронімії прикладається до багатьох гідронімів, в основному тюркського походження, на всьому просторі Євразійського степу. Як правило, це два рукави однієї ріки. Ми не можемо знайти закономірності з сторонами світу, або з сторонами русла. Але не завжди розмір відповідає прикметнику, як і у випадку з Малим та Великим Інгулом. Але це доказує, що у сприйнятті кочівників Інгул та Інгулець були рукавами однієї річки.

Loading...

 
 

Цікаве