WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Перекладознавство - Реферат

Перекладознавство - Реферат

У цьому ж році з'явилася робота И.И. Ревзина і В.Ю. Розенцвейга "Основи загального і машинного перекладу", у якій розглядається ряд принципових питань побудови теорії перекладу.Автори роботи справедливо вказують, що основна задача лінгвістичної теорії полягає не в тім, щоб формулювати якісь апріорні вимоги до перекладу, а в тім, щоб вивчати й описувати об'єктивну реальність. Інакше кажучи, теорія перекладу повинна мати дескриптивний, а не прескриптивный характер. Будь-які нормативні рекомендації повинні бути результатом опису процесу перекладу, а не передувати цьому опису. Розглядаючи процес перекладу як перетворення тексту оригіналу в текст перекладу, И.И. Ревзин і В.Ю. Розенцвейг вважають за необхідне розрізняти два шляхи здійснення такого перетворення: "власне переклад", коли відбувається безпосередній перехід від одиниць однієї мови до одиниць іншої мови, і "інтерпретацію", коли перекладач спочатку усвідомлює, яка дійсність коштує за одиницями мови в оригіналі, а потім описує цю дійсність засобами мови перекладу. Хоча протиставлення власне перекладу й інтерпретації зазнало критики в ряді більш пізніх публікацій, ідея про здійснення перекладацького процесу шляхом звертання до дійсності знайшла витті втілення в ситуативній моделі перекладу.

Прикладом успішного поширення на переклад общеязыковедеских концепцій може служити робота Дж. Кэтфорда "Лінгвістична теорія перекладу", опублікована в 1965 році. (Catford J.C/ FA Linguistic Theory of Translation. – London, 1965). Дж. Кэтфорд справедливо вважає, що центральною проблемою теорії перекладу є розкриття поняття перекладацької еквівалентності, виявлення ступеня значеннєвої близькості між співвіднесеними висловленнями в оригіналі і перекладі. На його думку, еквівалентність повинна визначатися емпірично, шляхом зіставлення реально виконаних перекладів з їхніми оригіналами. Виходячи з положення, що план змісту одиниць мови настільки ж специфічний, як і їхній план вираження, Дж. Кэтфорд затверджує, те при перекладі аж ніяк не відбувається чи переносу відтворення значень одиниць оригіналу, а лише заміна значень в одній мові значеннями в іншій мові. Застосовуючи компонентний аналіз значень слів і граматичних одиниць, він показує, що в основі такої заміни лежить лише частковий збіг семного складу співвіднесених висловлень в оригіналі і перекладі. Проведений Дж. Кэтфордом аналіз підтвердив можливість здійснення процесу перекладу в рамках семантичної моделі, хоча подальші дослідження показали, що еквівалентність перекладу далеко не завжди ґрунтується на частковій спільності сем.

Велику роботу з розробки принципів лінгвістичного підходу до вивчення перекладу проробив болгарський дослідник А. Людсканов. У фундаментальній роботі "Людин і машина в ролі перекладача" (Людсканов А. Превеждат човекът і машината. – Софія, 1967) А. Людсканов дає огляд основних напрямків наукового аналізу перекладацької діяльності, визначає предмет і розділи переводоведения. Розглядаючи переклад як засіб межъязыковой комунікації, він бачить задачу перекладу в забезпеченні можливості такої комунікації шляхом заміни знаків одного мовного коду знаками іншого мовного коду при охороні інваріанта переданої інформації. Особливо підкреслюється, те задача передачі інваріантної інформації коштує перед перекладачем у всіх випадках, незалежно від мети самого переданого повідомлення. Центральне місце в книзі А. Людсканова займають питання машинного перекладу і використання штучних мов.

2. Проблеми сучасногоперекладознавства

Сучаснеперекладознавствосформувалось як самостійна наукова дисципліна в основному в другій половині двадцятого сторіччя. Післявоєнне розширення міжнародних контактів у всіх сферах людського спілкування, що викликало різке збільшення потреби в перекладах і перекладачах, стало могутнім стимулом для росту теоретичних досліджень перекладацької діяльності. За останні 50 років з'явилася величезна кількість робіт, велика різноманітність теоретичних концепцій і методів дослідження.

Сучаснеперекладознавство - результат міждисциплінарних досліджень, що використовують методи цілого ряду наук (літературознавства, когнітивної й експериментальної психології, нейрофізіології та етнографії).

Однак внаслідок багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин більшість робіт в області теорії перекладу має більш-менш яскраво виражену лінгвістичну основу. Для успішного формування лінгвістичного перекладознавства існує цілий ряд важливих передумов:

1) У другій половині XX сторіччя мовознавство значно розширило область своїх інтересів. Від виняткової уваги до розвитку і структури мовних систем воно звернулося до широкого кола проблем, що визначають можливість використання мови як знаряддя думки і засіб мовної комунікації. У центрі уваги лінгвістів виявилася смислова сторона мовних одиниць і мовних витворів, зв'язок мови з мисленням, реальною дійсністю, із суспільством і культурою, з іншими знаковими системами. З'явились нові лінгвістичні дисципліни та області дослідження, такі як когнітивна лінгвістика, психолінгвістика, соціолінгвістика, лінгвістика тексту, теорія мовних актів і т.п. Мовознавство перетворилося в справжню макролінгвістику - цілий комплекс лінгвістичних дисциплін, що вивчають усе різноманіття форм, способів, результатів і особливостей існування мови в людському суспільстві. Тільки така лінгвістика могла зайнятися теоретичним осмисленням сучасної перекладацької діяльності.

2) Спроби створити систему машинного перекладу, передати функції перекладача комп'ютеру, здатному виконувати цю роботу набагато швидше і дешевше. Але вчені-лінгвісти переконалися, що основні перешкоди в цій області лежать не в обмежених можливостях комп'ютера, а в недостатності наших знань про сутність перекладацького процесу, необхідних для створення повноцінних програм, багато розроблювачів-лінгвістів звернулися до вивчення перекладу "людського", сподіваючись таким шляхом вирішити виниклі проблеми.

3) Суб'єктивний фактор. Виникла потреба в масовій підготовці професійних перекладачів, яка привела до створення численних перекладацьких шкіл і відділень, що в основному створювалися в університетах і інститутах іноземних мов. У ролі викладачів перекладу поряд із самими перекладачами виявилися університетські вчені-філологи і лінгвісти, що одні з перших усвідомили необхідність теоретичного осмислення перекладацької діяльності для розробки науково обґрунтованих навчальних програм.

4) Зміни в характері перекладацької діяльності. У XX сторіччі усе більш важливе місце - і по обсягу, і по соціальній значимості - стали займати переклади текстів спеціального характеру - інформаційних, економічних, юридичних, технічних і т.п. ( Якщо в художній літературі головне передати художньо-естетичні достоїнства оригіналу, то в таких перекладах на перший план виступили власне мовні проблеми). Тобто перекладач мусить вирішувати чисто лінгвістичні проблеми, обумовлені розходженнями в семантичній структурі й особливостями використання двох мов у процесі комунікації. А, отже, вивчити такі перекладацькі проблеми доцільно лінгвістичними методами.

В той час багато вчених, які зробили значний внесок у розвиток сучасного перекладознавства, не вважають себе лінгвістами, а деякі з них особливо підкреслюють обмеженість і неправомірність лінгвістичного підходу до дослідження перекладацької діяльності. Це порозумівається тим, що перекладознавство - це особлива наукова дисципліна, що має багато інтердисциплінарних аспектів. Сама по собі одна лінгвістика не може розкрити всю багатогранність цього складного виду діяльності.

Видатний американський лінгвіст Ю.Найда, який зробив великий внесок у розвиток сучасного перекладознавства, пропонує звести різні теорії перекладу до чотирьох основних підходів:

- філологічний

- лінгвістичний

- комунікативний

- соціосемантичний

Філологічний напрямок виник історично раніше інших, зосередився в основному на проблемі відповідності перекладу тексту оригіналу, на принципах адекватності перекладу, заснованих на філологічній інтерпретації перекладних текстів. Визначення понять адекватності й еквівалентності і сьогодні залишається в центрі уваги перекладачів.

Лінгвістичний підхід представляється природним наслідком того, що переклад завжди має справу з двома мовами. Основна увага приділяється змістовним відносинам між оригіналом і перекладом.

В основі комунікативного підходу лежить запозичення в теорії комунікації основних понять, як джерело, повідомлення, рецептор, зворотний зв'язок, процесів кодування і декодування.

Соціосемантичний підхід зосереджує увагу на соціальних аспектах і взаємодії різних знакових систем у реальних актах вербальної комунікації.

Як і всяка наукова дисципліна, сучасне перекладознавство створювалося зусиллями вчених багатьох країн, у першу чергу тих, де перекладацька діяльність придбала широкий розмах. Чимала заслуга в цій області належить вітчизняній науці. Багато цінних результатів отримано вченими США, Великобританії, Франції, Німеччини і ряда інших країн.

Теоретичне осмислення перекладацької діяльності має безсумнівне практичне значення. Професійна компетенція припускає знайомство з основними положеннями сучасного перекладознавства й уміння використовувати їх при рішенні практичних задач. Вивчення праць вітчизняних і закордонних теоретиків перекладу складає важливу роль підготовки майбутніх перекладачів.

Список використаної літератури

  1. Комісаров В.Н. Проблеми сучасного перекладознавства.

  2. Переклад англомовної громадсько-політичної літератури. Система державного управління США.- Вінниця: Нова Книга, 2006.-

  3. Комісаров В.Н. "Лінгвістика перекладу", М., 1980.

  4. Корунець Ілько Вакулович Теорія і практика перекладу (аспектний переклад).- Вінниця: Нова Книга, 2003.- 448с.

  5. Коваленко А. Я. Науково-технічний переклад: Навчальний посібник.- Тернопіль: Вид-во Карп"юка, 2001.- 284с.- 15.00

  6. Комісаров В.Н. "Общая теория перевода", М.,2000.

Loading...

 
 

Цікаве