WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Внутрішня форма слова й імпліцитність - Реферат

Внутрішня форма слова й імпліцитність - Реферат

Внутрішня форма – особливий компонент змістової структури похідного слова, який пов'язує його із відповідним значенням твірної лексеми, репрезентуючи це значення в семантиці деривата. Вказаний семантичний компонент не дорівнює словотвірному значенню, а виступає образною мотивувальною ознакою, що демонструє, у який спосіб нове значення в дериваційно-номінативних процесах виникає на базі іншого. Вона виявляється як мотивувальна семантична величина, про яку певною мірою сигналізує експонент – часто звуковий комплекс твірної основи. Саме це дає змогу деяким мовознавцям визнавати внутрішню форму експліцитною або стосовно усіх вторинних назв, включно з тими, які з'являються внаслідок лексико-семантичної деривації (Т.Кияк), або щодо окремих номінативних одиниць, зокрема складених (О.Снітко). Ми ж розглядаємо внутрішню форму як вияв імпліцитності, що зумовлено кількома чинниками.

Передовсім необхідно вказати на своєрідну згорнутість внутрішньоформної мотивувальної ознаки. Вона, як певна інформативна величина, в складі лексичного значення похідного слова репрезентує семантику іншого, мотивувального, слова в згорнутому вигляді, який при потребі може розгортатися. При цьому варто вказати і на полівекторність внутрішньої форми, що забезпечує виявлення не лише безпосередньої, але й опосередкованої словотвірної залежності деривата, тобто встановлення його полімотивованості.

На імпліцитність внутрішньої форми слова впливає також і те, що встановлення моменту певного словотвірного відношення потребує здійснення додаткової операції виведення. Остання, ускладнюючи осмислення семантики похідного слова, водночас засвідчує прихованість того обов'язкового елемента внутрішньоформної мотивувальної ознаки, який при її лінгвістичній інтерпретації маніфестується за допомогою метапозначень „стосунок", „стосовно" тощо.

Крім того, при лексико-семантичній деривації імпліцитність внутрішньої форми, виразником якої виступає звуковий комплекс лексеми, спільної для вихідного і похідного значень полісема, поглиблюється. Це пояснюється тим, що, по-перше, мотивувальна ознака покладена в основу метафоричного переосмислення семантики, часто встановлюється згідно з принципом фіктивності – уявної та домислюваної подібності певного номінованого факту до іншого. По-друге, ступінь прихованості внутрішньоформної ознаки помітно залежить від типу асоціацій, що простежуються при встановленні згаданої фіктивної подібності. При індивідуальних, часто випадкових асоціативних зв'язках, імпліцитність внутрішньої форми і самого похідного значення помітно зростає, бо з'ясування відповідного кола асоціацій потребує додаткових мисленнєвих зусиль. Якщо ж лексико-семантична деривація спирається на асоціативні комплекси, відбиті у суб'єктивно-об'єктивному досвіді мовного колективу, то внутрішня форма є досить прозорою, вона легко усвідомлюється мовцями, сприяючи адекватному осмисленню нового переносного значення лексеми та активному використанню такої вторинної семантики слова в комунікативних процесах.

Література

  1. Арутюнова Н.Д. Образ (опыт концептуального анализа) // Референция и проблемы текстообразования. М., 1988. С.117-129.

  2. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М., 1972. 614 с.

  3. Етимологічний словник української мови: У 7-ми томах. К., 1985. Т.2. 571с.

  4. Кияк Т.Р. О видах мотивированности лексических единиц // Вопросы языкознания. 1989. № 1. С.98-107.

  5. Кияк Т.Р. О „внутренней форме" лексических единиц // Вопросы языкознания. 1987. № 3. С.58-68.

  6. Марцинківська О.Є. Переносне значення та образне вживання // Мовознавство. 1973. № 3. С.24-33.

  7. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. М., 1958. Т.І-ІІ. 536 с.

  8. Потебня А.А. Мысль и язык. К., 1993. 192 с.

  9. Словарь української мови / Упорядкував Б.Грінченко. К., 1907. Т.І. 495 с.

  10. Словник української мови: В 11-ти т. К., 1978. Т.ІХ. 917 с.

  11. Снітко О.С. Внутрішня форма і зміст номінативних одиниць // Мовознавство. 1989. № 6. С.9-14.

  12. Стернин И.А. Лексическое значение слова в речи. Воронеж, 1985. 172 с.

  13. Українська мова. Енциклопедія / Ред. кол.: Русанівський В.М., Тараненко О.П., Зяблюк М.П. та ін. К., 2000. 752 с.

1 Про співвідношення цих понять див. у публікаціях „Про „внутрішню форму" лексичних одиниць", „Про види мотивованості лексичних одиниць" [Кияк 1987, 1989].

2 Цей макрокомпонент, уявлення, чуттєві образи (елементи І сигнальної системи), є „основою безмовного мислення – конкретного, наочно-дієвого, властивого і тваринам, і людині. У людини ці ж уявлення можуть включати в процес абстрактного мислення, здійснюваного в словесній формі – тоді вони виступають як компонент значень слів, тобто елементів ІІ сигнальної системи" [Стернин : 78].

3 Зокрема, опосередковану реалізацію такого образу спостерігаємо найчастіше при переносному вживанні лексем, коли актуалізується та емпірична ознака, на якій базується використання назви для позначення об'єкта, який чимось нагадує інший, наприклад: Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменемтверда (І.Драч). Тут метафорично вжита лексема каменем актуалізує одну з ознак денотатів (тверда подушка і твердий камінь), до речі, експліковану відповідним прикметником у наведеному висловлюванні.

4 Йдеться як про похідні, так і непохідні лексичні одиниці. Це означає, що чуттєвий образ якраз і відрізняється від внутрішньої форми, що притаманна лише похідним словам. Непохідні назви не мають внутрішньої форми у визначеному вище розумінні. Виявляти її у них можливо за умови, як це можна простежити в деяких концепціях, коли внутрішню форму ототожнити з образом. Поділяємо погляди О. Потебні щодо непохідних слів, який навіть відкидав можливість у лексем на зразок риба, які повністю втратили "живу" внутрішню форму, говорити про нульове вираження представлення. Дослідник зауважував: „Здається, однак, що таким чином лише даремно затемнюється значення терміна "п р е д с т а в л е н н я". У слові риба зміст ніяк не представляється, а тому представлення в ньому зовсім нема, воно загублено. Значення тут має тільки зовнішній знак, тобто звук [Потебня, 1958 : 19].

5 Найпомітніша відмінність між переносним значенням лексеми та її образним вживанням полягає в тому, що у разі виникнення першого двоплановість семантики зводиться до мінімуму і простежується у вигляді мотивувальної ознаки, наприклад: повилітатиперен. „Дуже швидко вибігти звідкись". При функціонуванні лексем із сформованим переносним значенням, контекст здебільшого не містить виразних вказівок на двоплановість їх семантики (Всі сусідки повилітали з хорім і прибігли на Томино обійстє – В.Стефаник). Про розмежування переносного значення та образного вживання див. ще в статті О.Марцинківської [Марцинківська, 1973 ].

6 При цьому ідентифікація значень інформантами зіставляється із семемами, що їх фіксують словники, наприклад російську лексему тундровик із фактичним значенням „мешканець тундри" носії мови сприймають як таку, що може мати чотири значення: „людина, що має відношення (працює, живе) до тундри"; „рослина (гриб), що росте в тундрі"; „вітер, що віє в тундрі"; „комаха, що мешкає в тундрі" [Снітко; СУМ].


 
 

Цікаве

Загрузка...