WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Про особливості форми поетичних творів Григорія Сковороди - Реферат

Про особливості форми поетичних творів Григорія Сковороди - Реферат

Реферат на тему:

Про особливості форми поетичних творів Григорія Сковороди

Поетична спадщина великого філософа і письменника, яка складається із тридцяти поезій "Саду божественных пhсней..." та ще кількох десятків віршів і поетичних фрагментів (часто латиною), що їх Г.Сковорода органічно вплітав у тканину філософських творів та листів, здавна привертала увагу дослідників вірша.

В українському літературознавстві усталилася думка про те, що поетичні твори "Саду божественных пhсней..." написані в руслі силабічного віршування. Однак, тонічна впорядкованість окремих поезій Г.Сковороди багатьом видавалася за ознаку належності їх до системи силабо-тонічної.

У восьмитомній "Історії української літератури" (1967-1971) зазначено: "Сковорода-поет в основному залишався силабістом. Але його силабічне віршування нерідко наближалося до народних пісень, а в ряді випадків набирало виразних рис силабо-тонізму. Так, наприклад, "Пhснь 10-я" ("Всякому городу нрав и права"), де кожен рядок складається з десяти складів із цезурою після шостого, фактично звучить як чотиристопний дактиль. "Пhснь 18-я" ("Ой ты птичко желтобоко") має восьмискладовий рядок із цезурою після четвертого складу (схема народної щедрівки) і водночас у чергуванні наголошених і ненаголошених складів дає майже правильний чотиристопний хорей" [3, с. 129].

Г.Сидоренко у монографії "Українське віршування. Від найдавніших часів до Шевченка" (1972) писала про "справжній силабо-тонічний вірш – чотиристопний дактиль" стосовно першої строфи "Пhсни 10-й". "Чотиристопний, іпостасований ямбом та пірихієм хорей у восьмирядковій строфі з парним та перехресним римуванням жіночих та чоловічних закінчень" дослідниця вбачала у вірші "Ой ты птичко желтобоко" [8, с. 95-96].

У підручнику з курсу " Мистецтво слова: Вступ до літературознавства" А.Ткаченко стверджує, що "Г.Сковорода багато в чому переростав силабічні канони. Згадаймо "Пhснь 10-ю", написану ніби-то 10-складовиком, але водночас – із чітко впорядкованою наголошуваністю, яка дає підстави для поділу на 3-складові стопи. Особливо виразно це видно на прикладі останньої строфи, де нема жодних ритмічних відхилень для поділу на 3-складові стопи" [10, с. 346].

Розглянемо "Пhснь 10-ю":

  1. Всякому городу нрав и права; 

2 Всяка имhет свой ум голова; 

3 Всякому сердцу своя есть любовь, п/сх.наг.

4 Всякому горлу свой есть вкус каков, п/сх.наг.

5 А мнh одна только в свhтh дума, п/сх.наг.

6 А мнh одно только не йдет с ума. п/сх.наг.

7 Петр для чинов углы панскіи трет, п/сх.наг.

8 Федька-купец при аршинh все лжет. 

  1. Тот строит дом свой на новый манhр, п/сх.наг.

  2. Тот все в процентах, пожалуй, повhрь! 

  3. А мнh одна только в свhтh дума, п/сх.наг.

  4. А мнh одно только не йдет с ума. п/сх.наг.

13 Тот непрестанно стягает грунта, 

14 Сей иностранны заводит скота. 

  1. Тh формируют на ловлю собак, 

  2. Сих шумит дом от гостей, как кабак, – п/сх.наг.

  3. А мнh одна только в свhтh дума, п/сх.наг.

  4. А мнh одно только не йдет с ума. п/сх.наг.

19 Строит на свой тон юриста права, п/сх.наг.

20 С диспут студенту трещит голова. 

  1. Тhх беспокоит Венерин амур, 

  2. Всякому голову мучит свой дур, – 

  3. А мнh одна только в свhтh дума, п/сх.наг.

  4. Как бы умерти мнh не без ума. 

25 Смерте страшна, замашная косо! 

26 Ты не щадиш и царских волосов, 

27 Ты не глядиш, гдh мужик, а гдh царь, – 

28 Все жереш так, как солому пожар. п/сх.наг.

29 Кто ж на ея плюет острую сталь? п/сх.наг.

  1. Тот, чія совhсть, как чистый хрусталь 

[9, ч. 1, с. 67]

Твір витримано в руслі силабічного десятискладовика з виразними елементами тонічної впорядкованості.

Поезію складають п'ять шестивіршів з парним чоловічим римуванням за схемою aabbcc1. Рими точні2 (за виключенням рими косо – волосов), дві – граматично різнорідні (любов – каков, манhр – повhрь), що складає 13,3% від усіх рим; тільки одна рима дієслівна (трет – лжет), що становить 6,6%. У половині рядків твору наявні позасхемні наголоси. Немає сумніву, що твір був задуманий як силабічний. У 1744/45 навчальному році у Київській академії Г.Сковорода слухав курс поетики Г.Сломинського. У праці "З історії поетики на Україні (XVII – XVIII ст.)" П.Попов зауважував: "За ідеал поетичного мистецтва Сломинський вважає не тільки польські вірші П.Кохановського, не тільки вірші Ф.Прокоповича, але й твори нового тоді для України письменника – Кантеміра. На думку Сломинського, Кантемір –дуже елегантний і вчений поет – "poeta elegantissimus ac doctissimus", який пише "stylo venusto" ("чудовим стилем").

Російського поета Антіоха Кантеміра Сломинський згадує в розділі про елегію, наводячи Кантемірів приклад VII елегії Овідія, і потім у розділі про сатиру" [7, с. 379]. Того ж 1774 року в Петербурзі разом з перекладом десяти послань Горація було надруковано "Лист Харитона Макентина до приятеля про складання віршів російських" – віршознавчий маніфест А.Кантеміра, написаний з приводу появи у 1735 році відомого трактату В.Тредіаковського "Новий і короткий спосіб до складання російських віршів". У "Листі..." А.Кантемір заперечує тезу В.Тредіаковського про необхідність будувати вірш на основі правильного стопного чергування і пропонує додатково ритмізувати силабічний вірш за допомогою обов'язкового передцезурного наголосу. Автор "Листа..." подає правила написання силабічних віршів різних розмірів – від тринадцятискладовика до чотирискладовика. У "правилах вірша десятискладового" А.Кантемір зазначав: "Десятискладовий вірш повинен складатися із двох п'ятискладових піввіршів, або (і значно краще) з одного чотирискладового, а іншого шестискладового" [4, с. 417]. Поет і теоретик подає зразки трьох видів десятискладового вірша з цезурою і двоскладовою римою. У 46-у параграфі відшукуємо важливе зауваження: "А ще можна складати десятискладові вірші й в інший спосіб, без усічення, які приємно будуть закінчуватися тупою римою

Loading...

 
 

Цікаве