WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Аспекти сюжету галицько-волинського літопису - Реферат

Аспекти сюжету галицько-волинського літопису - Реферат

5. Два наступні аспекти сюжету Галицько-Волинського літопису пов'язані з образом волинського князя Володимира Васильковича. У літописному оповіданні "У рік 6784 [1276]" ідеться про заснування міста Каменця. При цьому на перший план відразу виходить побожність Володимира Васильковича, якому " . " [11, с. 875] – збудувати місто. Не випадково, що саме цей князь у такій ситуації звертається до святих книг, мовлячи: " & h " [11, с. 875], – себто починає ворожити на Книгах.

Коли з допомогою пророка Ісайї задум схвалено і розпочато пошук гідного місця, у літописі з'являється прикметний династичний штрих, який пов'язує Володимира з Романом Мстиславичем, а "Волинську" частину твору – з "Галицькою": "j h ^ . h . . h . h . j wh. .. h. h. h " [11, с. 875 – 876]. У такий спосіб засвідчено легітимність самої побудови нового міста, яка підкріплена ще й вибором будівничого – Олекси, " j wh (Володимира Васильковича. – Н.Ф.) j" [11, с. 876]. Вінчає справу, як і у випадку з Холмом, геральдичний момент: " j h j " [11, с. 876].

6. Останній чіткий аспект сюжету Галицько-Волинського літопису стосується недуги та смерті волинського князя Володимира Васильковича. Розгортання образу Володимира Васильковича впродовж означеного уривка твору відбувається на двох рівнях – земному (історичному) та божественному (алегоричному). Водночас це не просто паралелізм, поєднують ці два світи такі іманентні екзистенційні риси героя, що на них постійно наголошує літописець, як порядність, освіченість, культурність, врешті – інтелігентність. Відтак мов у багатоголосому поминальному хорі спостерігаємо тонкий тематичний і настроєвий перегук.

На початку 1288 року – останнього року свого життя – князь Володимир, написавши попередньо "грамоти" (заповіт), прибуває у місто Любомль. Традиційна літописна розповідь неначе між іншим доповнюється такою подробицею: " . . . & c h . j . . h . . j h. h j h j . w . . " [11, с. 905 – 906]. Чеснотою, отже, стає мистецтво полювання.

Наступний штрих – естетичний. Коли прибув до Володимира його брат Кондрат, то, побачивши недужого, "j j . h (підкреслення моє. – Н.Ф.)" [11, с. 907]. До зовнішньої дії (лови) долучається описовий штрих зовнішності князя.

Третя "історична" подробиця стосується інтелекту літописного героя і вміщена в таку фразу: " . " [11, с. 913]. Цими трьома штрихами вельми лаконічно охоплена фізична, земна сутність Володимира Васильковича, окреслено контури нижнього регістру його життя.

Переходу ж до вищого регістру передує натуралістична деталь, що стосується хвороби персонажа: " j& . h . u . " [11, с. 914]. Ця – послуговуючись музичним терміном – тема в дещо інших варіаціях прозвучить ще двічі, кожного разу супроводжуючи зміну умовно виділених нами регістрів. Після її першого звучання діяння князя Володимира піднімаються на вищий порівняно з попередніми щабель: " h . . . & w j. j w j. . . j. j w. & . & &. . &. & . " [11, с. 914]. Звичайно, тут далеко до біблійної стриманості; описуючи роздане Володимиром майно, автор мовби востаннє насолоджується цим "золотим" переліком, та водночас така скрупульозність літописця в описах багатства і його династичного походження мала, мабуть, неабияк вражати сучасників.

Продовжуючи свою панахидну розповідь, літописець майстерно використовує в ній цитати й цілі дещо видозмінені місця зі "Слова о Законі і Благодаті" Іларіона та з Київського літопису. Цитуючи Іларіона, він пристосовує до Володимира Васильковича порівняння хрестителя Русі Володимира Святославича Великого з візантійським імператором Костянтином І: " . j . j" [11, с. 916]. Та цей високий риторичний лет раптово уривається черговим натуралістичним дисонансом: "j h. h. . w j . . . . " [11, с. 916]. Уривається, щоби піднестися ще вище лапідарним: " " [11, с. 916].

І знову історичні та біблійні аналогії перериває "історія хвороби": " u ^ . j. w j . & j. " [11, с. 917]. Відтак герой умирає, і відновлюється галерея славних аналогів: спершу в доволі туманному уподібненні до когось із Іванів ("Златоустого, Іоанна Богослова чи ще до когось іншого" [3, с. 150]) у зв'язку з другим іменем Володимира Васильковича, даним йому при хрещенні [11, с. 920], а нарешті – у світлі "вікопомного" Романа Мстиславича: " . uj h . . . u . & h . j ^ w. j h h " [11, с. 920]. Плач же за Володимиром був такий, що навіть " j. j . j & " [11, с. 920].

Ця риторична гіпербола з "верхнього регістру" переходить у такий рідкісний для давніх літописів цілісний портрет князя – померлого Володимира Васильковича. Автор із любов'ю згадує свого героя і патрона: " h j h. h . . h& j. . h& . h j j& & ^ . . . . . . h. . j. & . ^ . h& . . & . h. & . . j j. h h. h &. cj " [11, с. 920 – 921]. За свідків собі літописець (знов услід за Іларіоном) закликає " & &" [11, с. 922], яку спорудив прадід Володимира Васильковича Мстислав Ізяславич і в якій було поховано Володимира; " " [11, с. 923] і " h h. h . . . j h &. . j j. & j. " [11, с. 922].

Після залучення до свідчень іще й цих двох біблійних персонажів літописець знову сходить на "нижній регістр" і подає довгий перелік міст, церков і монастирів, до спорудження яких доклав рук Володимир Василькович. Кінець же цієї княжої біографії – по-новелістичному ефектний. Коли минуло майже чотири місяці з часу поховання Володимира, то "j j , w h w. ^ h h h. ^ . j w wh" [11, с. 927]. Маємо тут справу з відвертим жанровим перегуком: історія літопису поєднується з чудом житія. На довершення цього надзвичайно ефектного прощання Галицько-Волинського літопису з князем Володимиром Васильковичем автор пристарав майже пісенний рядок: "h h h". У психології є аксіома, що найкраще запам'ятовується остання фраза розмови чи монологу. Без сумніву, наш письменник виявив себе добрим психологом, так завершивши свій невеличкий шедевр.

Література

  1. Hanusch I. J. Die Wissenschaft des Slawischen Mithus im weitesten, den altpreussisch-lithauischen Mithus mitumfassenden Sinne. Lemberg, Stanislawyw und Tarnow, 1842.

  2. Возняк М. Історія української літератури: У 2 кн. Кн. 1. Львів, 1992.

  3. Галицько-Волинський літопис. Львів, 1994.

  4. Горський В. Святі Київської Русі. К., 1994.

  5. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т.3. К., 1993.

  6. Истоки русской беллетристики. Возникновение жанров сюжетного повествования в древнерусской литературе. Ленинград, 1970.

  7. Левитан Л., Цилевич Л. Основы изучения сюжета. Рига, 1990.

  8. Лосев А. Античная мифология в ее историческом развитии. М., 1957.

  9. Малларме С. О литературном развитии // Зарубежная литература ХХ века. М., 1981.

  10. Мифы народов мира. Т. 2. М., 1992.

  11. Полное собраніе Русскихъ лhтописей. Т. ІІ. Ипатьевская лhтопись (изд. второе). СПб., 1908.

  12. Словник античної міфології. Київ, 1989.

  13. Стеблин-Каменский М. Мир саги. Становление литературы. Ленинград, 1984.

  14. Стеблин-Каменский М. Миф. Ленинград, 1976.

  15. Трістан Ф. Заблудлі душі. Львів, 1998.

  16. Цилевич Л. Сюжетность как литературоведческая категория // Сюжет и художественная система. Даугавпилс, 1983.

  17. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). Тернопіль, 1994.

Loading...

 
 

Цікаве