WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Аспекти сюжету галицько-волинського літопису - Реферат

Аспекти сюжету галицько-волинського літопису - Реферат

Далі літопис бере паузу – апосіопезу – у вигляді "нульового" літописного оповідання "У рік 6747 [1239]", а тоді починається: " h hh. . w . w &. w h. h . whj . h ^ . & h . &. u . & ^ . h . j & " [11, с. 784]. Київ упав, але такої чи подібної фрази в літописі спершу немає. Насамперед відбувається зустріч Батия з Даниловим тисяцьким Дмитром: " h. h. h h. h. h w h h. ... hj & . " [11, с. 785]. Цією зустріччю закінчується черговий "акт" Батиєвого нашестя.

Наступна сцена – одночасне освідомлення Данила та Батия один про одного, після чого хан вирушає на пошуки князя: " j. h j . j . . w h. & h . ..." [4, с. 785 – 786]. Батий завоював усю Руську землю включно з Києвом, але йому чомусь розходиться на зустрічі з Данилом. Так у творі з'являється прихований мотив мисливця і жертви, причому, як у "Заблудлих душах" Ф.Трістана, у будь-який момент ці ролі можуть помінятися. Очевидно, що підкорення цивілізованої Русі пов'язане для Батия не лише з мілітарною чи навіть релігійною перемогою. Скидається на те, що середньовічні пошуки абсолюту, якогось вищого сенсу не байдужі й монгольському ханові (так само, як, звісно, і князеві Данилу).

Отож, Батий вирушає в Угри, де перемагає короля Белу та його брата Коломана, але не знаходить Данила. Немов рядки з пісні, звучать слова літопису про перемогу монголів: " h h hh j. & hh h" [11, с. 787]. Після цього завойовник Києва на деякий час зникає зі сторінок твору і з'являється знову вже у своєму таборі, розбитому в Переяславі.

Першим до Батия приходить чернігівський князь Михайло Всеволодович – фігура, мовби потрібна літописцеві лише для того, щоби підготувати – в дуже драматичний спосіб – візит до монгольського табору Данила. Вся функція Михайла, його значення як літературного героя твору полягає у відмові князя поклонитися "закону" татарських предків, його сакраментальній промові: " h . h . h jj. . w jj" [11, с. 795], – і миттєвій загибелі після цих вимовлених слів. Герой цієї епізодичної ролі відходить у кращий світ, "& hh ^ " [11, с. 795].

Натомість, коли обставини складаються так, що до Батия змушений вирушити Данило, цей князь після схожих слів: "& . &. " [11, с. 807], – залишається живим. Кожна фраза літопису, яка описує цю подорож, сповнена глибокого символічного сенсу: жертва сама вирушає до мисливця й після важкого екзегетичного двобою з ним зостається жити і, можливо, перестає бути здобиччю.

Починається ж усе з переплетення типового образу правовірного князя в особі Данила та символу смертельної небезпеки для нього та всієї землі Галицької напередодні його візиту до Батия: " (Данило. – Н.Ф.) hj. j . . w A & . . . . . . . j u w . . ^ . o . . j. . j h . &" [11, с. 806]. Таким чином, помолившись у храмі ангела згаданого вище замордованого татарами чернігівського князя Михайла Всеволодовича в день ангела теж згадуваного тисяцького Дмитра, князь у човні вирушив до хана. І вся безвихідь сучасності й непевність майбутнього України-Русі, за добро якої молився Данило, концентрується в символі човна, що традиційно в літописній літературі стосувався невідомості, тривоги, а навіть смерті. Дуже відомий переказ Початкового літопису про першу помсту княгині Ольги деревлянам, які вбили її чоловіка Ігоря. "Деревляни, – коротко переповідає М.Возняк, – не тільки вбили Ігоря, але ще постановляють оженити свого князя Мала з Ольгою" [2, с. 194]. Як зазначає з цього приводу В.Горський, "згідно з уявленнями родоплемінного суспільства (а саме на цій стадії розвитку й перебували деревляни) той, хто вбив вождя племені, може успадкувати його владу тільки взявши шлюб з його вдовою. Тому через півроку по вбивстві Ігоря, навесні, відряджено було посольство до Києва, аби просити Ольгу вийти заміж за деревлянського князя Мала" [4, с. 33]. Зі свого боку "Ольга удає, що хоче вийти заміж за Мала на те, щоб підступними способами повбивати деревлянських послів. За її намовою деревлянські посли жадають за першим разом від киян, щоб несли їх на послухання до Ольги на човнах, в котрих вони припливли; їх несуть у цих човнах і вкидають у глибоку яму, де засипають живими" [2, с. 194].

Іншим символом – зради та вірності, непокори та послуху – стає пиття "чорного молока" (прекрасний оксюморон), кумису. Батий, виявляється, давно чекав на Данила: " . h w . . . . w . h . h . w . w . j w " [11, с. 807]. Тут жодного разу і близько не згадується про те, що символізується цим обрядом – присягу на вірність, – крім того, автор чи не зумисне вдається до євангельського стилю, повторюючи раз у раз формулювання "w ", мовби боячись прохопитися про найголовніше, назвати його. В одному зі своїх інтерв'ю такі ситуації пояснював символіст С.Малларме: "Назвати предмет, – вважав він, – це втратити три чверті насолоди від поетичного твору, який з'являється зі щасливої можливості поступового відгадування; навіяти уявлення про нього – ось мрія. Глибоке осягнення цієї таємниці і становить символ: мало-помалу воскрешати в пам'яті предмет, аби розкрити стан душі, або, навпаки, вибрати предмет і в ньому знайти вираз стану душі шляхом багаторазового розшифровування" [9, с. 104 – 105]. Втім, наш літописець, окрім усього, мовби соромиться покірливості Данила, хоч і цілком розуміє її неминучість. Ефект замовчування породжує взаємодія князівського героїзму та християнської смиренності. Скорбота автора виливається в риторичних речитативах: "w h . &. . j . w . . . h . h h h. . j. . j. w j &. w h . . h. j. . . &. h h " [11, с. 807 – 808].

Здається, що найжаданішою для Батия даниною від галицького князя були його приїзд і моральна поразка. Причому важливо було залишити Данила живим: " j .. .. ^ j h . . . . w h & h . w " [11, с. 808]. Так на тлі татаро-монгольського нашестя на Русь показано розгортання складних стосунків між двома непересічними особистостями – Батиєм і Данилом. Перенесення історичного конфлікту у психологічну сферу свідчить, між іншим, і про вищий рівень історизму Галицько-Волинського літопису порівняно з попередніми творами "Літопису Руського". Єдина сатисфакція, яку дозволив собі літописець, – це те, що Батий після "вполювання жертви" зникає зі сторінок твору. Натомість Данило, активно втручаючись у подальшу історію, таки перестає бути "здобиччю". Але, як зазначає Ф.Трістан, "не може зв'язувати той, хто сам не зв'язаний" [15, с. 28].

4. Розповідь про постання Холма й опис кількох архітектурних споруд міста, хоч і стосуються часу дещо ранішого, ніж нашестя Батия на Русь, проте "викликані" з історії у безпосередньому зв'язку з татарами. Власне, все починається з кінця – з пожежі в Холмі "^ w& " [11, с. 841], причому " . & h . & j . ^ & . j. & ^ h " [11, с. 841]. Після цього власне опис Холма сприймається як продовження монгольської "епопеї" в літописі, а будівничий Данило в такий спосіб неначе реваншується – на якомусь цивілізованому конструктивному рівні – за приниження перед Батиєм.

Найцікавіший момент цього уривка в сюжетному плані – легенда про те, як у Данила виник намір збудувати місто – " " [11, с. 842]: "j . h. h h . h h. wj w . . h. j h . w . j . h . " [11, с. 842]. Ця генеалогічна подробиця додає Галицько-Волинському літопису ваги як історіографічному твору.

Тим часом детальні екстер'єрні й інтер'єрні описи холмських церков і веж характеризують Галицько-Волинський літопис уже як літературну пам'ятку. Ці описи виконують у творі суто естетичну функцію, несучи певне релігійне навантаження. Їхня присутність у тексті, а також наявність суб'єктивних естетичних оцінок (" h"; "w wj. h. "; "h "; " "; " &... " [11, с. 843 – 845] тощо) свідчать про протиставлення цих об'єктів людині як суб'єктові, зовнішньому щодо них, а відтак підкреслюють, що "розповідь – художній вимисел, творче узагальнення, а не справжні факти" [14, с. 66 – 67]. Іншими словами, тут знову йдеться про розгортання історичного факту в цілий ряд історичних подій із виразним естетичним забарвленням.

Loading...

 
 

Цікаве